73. Уряд Великобританії

Важливе місце у механізмі здійснення державної влади займає уряд – Кабінет міністрів на чолі із Прем’єр-міністром. Його організація та структура винесені за рамки законодавчого регулювання.

Реальний уряд включає в себе керівників не всіх міністерств і відомств, а лише найголовніших (біля 20). Уряду як колегії всіх керівників просто не існує. Прем’єр-міністр пропонує членів уряду на призначення монархом без участі парламенту. Вважається, що уряд має підтримку парламенту до тих пір, поки Палата общин не проголосує проти його пропозиції з принципово важливого питання чи прямо не висловить йому недовіру. І хоча на практиці Прем’єр-міністр і очолюваний уряд можуть і надалі існувати, але їх діяльність буде паралізована. Тобто формування уряду залежить від розстановки політичних сил у Парламенті.Допускається як колективна, так і індивідуальна відповідальність уряду. Питання про те, чи буде слідувати за висловленням недовіри одному міністру відставка всього уряду залежить від рішення Прем’єр-міністра та залежить від політичної ситуації, яка склалася у Парламенті.Відставка Прем’єр-міністра завжди тягне за собою відставку уряду.

Глава уряду не лише керує його роботою, визначає порядок денний, але й приймає важливі урядові рішення, навіть якщо з приводу них є певні розходження між главою уряду та іншими міністрами.Прем’єр-міністру належить останнє слово при вирішенні питання про розпуск Палати Общин (хоча офіційно вважається, що таке рішення приймає монарх). Як правило такий розпуск здійснювався при такій політичній ситуації, коли на нових виборах правляча політична сила мала можливість знову отримати більшість голосів виборців.

74. Главою держави є монарх - королева (король), який формально володіє широкими владними повноваженнями, але в дійсності велику частину з них реалізує уряд. Тому часто говорять про «сплячі повноваження» британського монарха.

З 18 ст. повноваження монарха теоретично залишаються незмінними:призначає Прем’єр-міністра;керує адміністрацією держави;керує дипломатією;керує Збройними Силами;санкціонує прийняті Парламентом закони;оголошує розпуск Палати Общин;призначає членів у Палату Лордів.

В законодавчій сфері право вето не застосовується з 1708 року. Розпуск Палати Общин не може бути здійснений без «поради» Прем’єр-міністра.

Фактично монарх виконує символічні функції, є уособленням єдності королівства, представляє країну у міжнародних відносинах, що певною мірою полегшує відповідні обов’язки Прем’єр-міністра.

Реальна роль монарха визначена конституційною угодою, яка передбачає контрасигнацію практично всіх владних рішень та актів монарха Прем’єр-міністром чи компетентним міністром.

75.Порядок формування уряду в.Б .

Важливе місце у механізмі здійснення державної влади займає уряд – Кабінет міністрів на чолі із Прем’єр-міністром. Його організація та структура винесені за рамки законодавчого регулювання.

Реальний уряд включає в себе керівників не всіх міністерств і відомств, а лише найголовніших (біля 20). Уряду як колегії всіх керівників просто не існує. Прем’єр-міністр пропонує членів уряду на призначення монархом без участі парламенту. Вважається, що уряд має підтримку парламенту до тих пір, поки Палата общин не проголосує проти його пропозиції з принципово важливого питання чи прямо не висловить йому недовіру. І хоча на практиці Прем’єр-міністр і очолюваний уряд можуть і надалі існувати, але їх діяльність буде паралізована. Тобто формування уряду залежить від розстановки політичних сил у Парламенті.Допускається як колективна, так і індивідуальна відповідальність уряду. Питання про те, чи буде слідувати за висловленням недовіри одному міністру відставка всього уряду залежить від рішення Прем’єр-міністра та залежить від політичної ситуації, яка склалася у Парламенті.Відставка Прем’єр-міністра завжди тягне за собою відставку уряду.

Глава уряду не лише керує його роботою, визначає порядок денний, але й приймає важливі урядові рішення, навіть якщо з приводу них є певні розходження між главою уряду та іншими міністрами.Прем’єр-міністру належить останнє слово при вирішенні питання про розпуск Палати Общин (хоча офіційно вважається, що таке рішення приймає монарх). Як правило такий розпуск здійснювався при такій політичній ситуації, коли на нових виборах правляча політична сила мала можливість знову отримати більшість голосів виборців.