20. Суперпрезидентська та монократична республіки.

Серед президентських республік виділяють підвиди:

• суперпрезидентська;

• монократична.

Суперпрезидентська має такі розпізнавальні риси:

1. президент наділяється численними повноваженнями при досить слабкому контролі з боку законодавчої та судової влад;

2. президент нерідко отримує свої повноваження нелегітимним шляхом, або як ватажок перевороту, або як голова хунти (мало місце в Чилі);

3. президентські повноваження реалізуються в умовах перманентного надзвичайного стану, при якому скасовуються або обмежуються конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.

4. Президент може видавати декрети, що мають силу закону.

Така форма правління існує при авторитарному тоталітарному режимі. Зараз фактично не збереглась, раніше була досить поширеною в Латинській Америці.

Монократична - характерна для "молодих" держав країн Тропічної Африки. У державах із такою формою правління (Демократична Республіка Конго, Малаві та ін.) влада президента значно посилена в результаті того, що останній є лідером правлячої (інколи – єдиної) партії. Посада президента в конституційному порядку закріплюється за певною особою. Глава держави має право розпуску парламенту.

21. Нетипові форми правління.

Нетипові монархічні форми правління:

1. держави- члени Британської співдружності, де формально главою держави є британська королева, але фактично керує генерал-губернатор (Австралія, Канада, Нова Зеландія);

2. виборна монархія (Малайзія, ОАЕ). Малайзія складається з 13 штатів, 9 з яких є монархіями, 4 – республіками. Главою держави є монарх, що обирається Радою монархів. ОАЕ складається з 7 еміратів, Рада емірів обирає голову Ради емірів.

3. теократична монархія (держава-місто Ватикан) – главою держави є верховний понтифік.

4. князівство Андорра, де є подвійний протекторат.

22. Унітарна держава, її різновиди.

Унітарна держава – це єдина, цілісна, злита держава, складові частини якої не володіють будь-якою політичною самостійністю. Ознаки:

1) наявність тільки однієї конституції; 2) існування єдиної системи вищих органів державної влади; 3) єдина система права; 4) єдине громадянство;5) єдина судова система;6) складові частини найчастіше мають статус адміністративно-територіальних одиниць.

За ступенем централізації розрізняють: 1) централізовані (Данія, Норвегія, Казахстан); 2) децентралізовані (Великобрит.) і 3) відносно децентралізовані д-ви (Португалія., Іспанія, Італія).

Залежно від наявності автономних утворень унітарні держави поділяють на:

• складні;

• прості.

• 2. Види унітарних держав Унітарні держави можуть бути централізованими і децентралізованими в залежності від: характеру взаємовідносин між вищими та місцевими органами влади; обсягу повноважень, наданих адміністративно-територіальним одиницям або автономним утворенням у складі унітарної держави; Прийнято вважати держава центр-им, якщо на чолі місц. орг. держ. вл. стоять призначені з центру чиновники, яким підпор-і місц. органи самовар-я. У дец-их ун. д-ах місцеві орг. держ. влади обир-я нас-ям і користуються значною самостійністю у вирішенні питань місцевого життя. Прикладом централізованої унітарної держави є Туркменістан, дец-ого - Королівство Іспанія.

Поняття та конституційно-правові ознаки федерації.

Федерація – це форма держ.устрою, яка являє собою складну (союзну) д-ву, що складається з держ.утворень, які володіють певною політ.самостійністю.

Ознаки:

— єдина територія складається з територій адміністративно-територіальних одиниць — суб'єктів, які мають назву провінцій (Канада), штатів (США), земель (Австрія), еміратів (ОАЕ), кантонів (Швейцарія) тощо, свій територіальний устрій у межах єдиного загальнодержавного кордону;

— законодавчі, судові, виконавчі органи влади суб'єктів федерації мають власну спеціальну компетенцію, яка не збігається з компетенцією центральних (федеральних) органів;

— наявність загальнофедеративного двопалатного парламенту (США, Аргентина)

— наявність подвійного громадянства (якщо інше не передбачено конституцією): кожний громадянин вважається громадянином федерації і одночасно громадянином суб'єкта федерації;

— суб'єкти федерації не володіють повним суверенітетом і не можуть бути суб'єктами міжнародного права, хоча у випадках договірних міжнародних відносин у економічній, культурній сфері федерація може виступати як у цілому так і кожен із суб'єктів самостійно;

— загальні збройні сили;

— суб'єкти федерації можуть мати зовнішні ознаки суверенітету: гімн, герб, прапор.