
- •1. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •2. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романно-германської системи права.
- •3. Особливості джерел конституційного права в в державах з мусульманською системою права.
- •4. Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •5. Види конституцій за формою зовнішнього виразу.
- •6. Абстрактний і конкретний контроль.
- •8. Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
- •9. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
- •10. Способи припинення громадянства.
- •11. Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади.
- •13. Необмежена(абсолютна) та обмежена(конституційна) монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •14. Парламентська монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •15.Дуалістична монархія
- •16. Республіка як форма правління та її різновиди.
- •17.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •18. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •21. Нетипові форми правління.
- •22. Унітарна держава, її різновиди.
- •23. Поняття та види автономних утворень.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Види федерацій.
- •26. Форми прямої демократії в зарубіжних країнах.
- •27. Види виборів за опосередкованістю волі виборців.
- •30. Мажоритарна виборча система, її різновиди.
- •31. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •32. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж,
- •33. Поняття та сутність глави держави.
- •34 Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних республік (навести…)
- •35.Місце глави держави у системі органів дер.Влади сучасни х монархій(приклад)
- •36. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської монархії (на прикладі сучасних держав).
- •37. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах абсолютної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •38. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах дуалістичної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •39. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах президентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •40. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •41. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах змішаної республіки (на прикладі сучасних держав).
- •42. Поняття парламенту, його сутність.
- •43. Структура парламентів зарубіжних країн.
- •44. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •45. Відповідальність урядів зарубіжних держав…Форми парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •46. Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •47. Юридична природа представницького мандата.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •49. Способи формування.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •51. Конституційно-правовий статус депутата парламенту у зарубіжних країнах.
8. Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
ПІДДАНСТВО - — правова належність особи до д-ви з монархіч. формою правління. У своєму первіс. значенні за доби феодалізму термін «підданство» символізував повну залежність людини від влади монарха. З часом він еволюціонував і тепер у ряді монархічних держав (Бельгія, Іспанія, Нідерланди, Японія) вживається у значенні терміна громадянство.
Поняття і зміст громадянства.
Конституційна теорія і практика до основних характеристик громадянства відносять: 1) громадянство — правовий стан, який виражається, з одного боку, в його загальному правовому нормуванні, а з іншого — в індивідуальному юридичному оформленні громадянства кожної людини (паспорт громадянина, свідоцтво про народження, інший документ, який містить вказівку на громадянство); 2) сталий характер відносин громадянства, існуючих постійно, як правило, від народження до смерті громадянина, що має загальний порядок припинення і не припускає однобічного розірвання громадянства; 3) двосторонній зв’язок людини з державою, який виражається у сукупності взаємних прав, обов’язків і відповідальності, що грунтується на визнанні та поважанні гідності, основних прав і свобод людини; 4) розповсюдження на громадянина суверенної влади як внутрі країни, так за її межами.
Співвідношення понять ,, Громадянство,, і національність,, в зарубіжних країнах.
На рівні Європи поняття громадянства та національності є тотожними. Існує інший підхід - за національність більше береться технічне походження, а за громадянство береться походження та належність до держави.
Національність розглядають у таких аспектах:
1) Належність індивіда (особи) до певної нації чи народу, які мають своє істор. ім'я.
2) Сукупність людей одного і того ж етн. походження, які проживають у різних д-вах і регіонах світу.
9. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
Способи:
філіація;натуралізація;оптація;трансфет;поновлення;репатріація.
Філіація: поняття, зміст.
філіація), тобто набуття громадянства за народженням. Т.зв. принцип "права крові" визнає громадянином будь-яку особу, котра народилася від громадян даної держави (у деяких країнах вважається достатнім, щоб один із батьків мав відповідне громадянство). У такому випадку не має значення на території якої держави народилася ця особа. Натомість застосування принципу "права грунту" означає, що громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території незалежно від громадянства батьків.
Право крові – Естонія, Італія,ФРН.
Право грунту – Аргентина, США.
Натуралізація: поняття, зміст.
натуралізація — це надання органами влади відповідної держави громадянства особі (іноземцю) за її заявою. Натуралізація має два основних різновиди: індивідуальна натуралізація і натуралізація внаслідок правонаступництва держав. Остання особливо актуальна для країн, що звільнилися, і для колишніх республік СРСР. Індивідуальну натуралізацію, можна поділити на натуралізацію, побудовану на власному виборі, і натуралізацію за законом (юридичний наслідок укладення шлюбу з громадянином(кою) даної держави, усиновлення, опіки, визнання батьківства, займання певних посад, надання почесного громадянства).
Оптація — вибір громадянства у тих випадках, коли змінюється державна приналежність території, на якій проживає дана особа. Наприклад, після референдуму (точніше — плебісциту), що відбувся в області Саар (1957 р.), яка належала Франції, ця область перейшла до Німеччини і мешканцям було запропоновано право оптації: або набувати німецьке громадянство, або зберегти французьке.
Трансферт означає автоматичну зміну громадянства осіб у зв'язку з передачею території, де вони проживають, від однієї держави до іншої. Згідно з діючим у сучасному міжнародному праві принципом поваги прав людини процедура трансферту здійснюється після плебісциту про державну належність території, внаслідок якої населення дає свою згоду на перехід