8. Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.

ПІДДАНСТВО - — правова належність особи до д-ви з монархіч. формою правління. У своєму первіс. значенні за доби феодалізму термін «підданство» символізував повну залежність людини від влади монарха. З часом він еволюціонував і тепер у ряді монархічних держав (Бельгія, Іспанія, Нідерланди, Японія) вживається у значенні терміна громадянство.

Поняття і зміст громадянства.

Конституційна теорія і практика до основних характеристик громадянства відносять: 1) громадянство — правовий стан, який виражається, з одного боку, в його загальному правовому нормуванні, а з іншого — в індивідуальному юридичному оформленні громадянства кожної людини (паспорт громадянина, свідоцтво про народження, інший документ, який містить вказівку на громадянство); 2) сталий характер відносин громадянства, існуючих постійно, як правило, від народження до смерті громадянина, що має загальний порядок припинення і не припускає однобічного розірвання громадянства; 3) двосторонній зв’язок людини з державою, який виражається у сукупності взаємних прав, обов’язків і відповідальності, що грунтується на визнанні та поважанні гідності, основних прав і свобод людини; 4) розповсюдження на громадянина суверенної влади як внутрі країни, так за її межами.

Співвідношення понять ,, Громадянство,, і національність,, в зарубіжних країнах.

На рівні Європи поняття громадянства та національності є тотожними. Існує інший підхід - за національність більше береться технічне походження, а за громадянство береться походження та належність до держави.

Національність розглядають у таких аспектах:

1) Належність індивіда (особи) до певної нації чи народу, які мають своє істор. ім'я.

2) Сукупність людей одного і того ж етн. походження, які проживають у різних д-вах і регіонах світу.

9. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.

Способи:

1. філіація;натуралізація;оптація;трансфет;поновлення;репатріація.

Філіація: поняття, зміст.

філіація), тобто набуття громадянства за народженням. Т.зв. принцип "права крові" визнає громадянином будь-яку особу, котра народилася від громадян даної держави (у деяких країнах вважається достатнім, щоб один із батьків мав відповідне громадянство). У такому випадку не має значення на території якої держави народилася ця особа. Натомість застосування принципу "права грунту" означає, що громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території незалежно від громадянства батьків.

Право крові – Естонія, Італія,ФРН.

Право грунту – Аргентина, США.

Натуралізація: поняття, зміст.

натуралізація — це надання органами влади відповідної держави громадянства особі (іноземцю) за її заявою. Натуралізація має два основних різновиди: індивідуальна натуралізація і натуралізація внаслідок правонаступництва дер­жав. Остання особливо актуальна для країн, що звільнилися, і для колишніх республік СРСР. Індивідуальну натуралізацію, можна поділити на натуралізацію, побудовану на власному виборі, і натуралізацію за законом (юридичний наслідок укладення шлюбу з громадянином(кою) даної держави, усиновлення, опіки, визнання батьківства, займання певних посад, надання почесного громадянства).

Оптація — вибір громадянства у тих випадках, коли змінюється державна приналежність території, на якій проживає дана особа. Наприклад, після референдуму (точніше — плебісциту), що відбувся в області Саар (1957 р.), яка належала Франції, ця область перейшла до Німеччини і мешканцям було запропоновано право оптації: або набувати німецьке громадянство, або зберегти французьке.

Трансферт означає автоматичну зміну громадянства осіб у зв'язку з передачею території, де вони проживають, від однієї держави до іншої. Згідно з діючим у сучасному міжнародному праві принципом поваги прав людини процедура трансферту здійснюється після плебісциту про державну належність території, внаслідок якої населення дає свою згоду на перехід