5. Види конституцій за формою зовнішнього виразу.

За формою зовнішнього виразу конституції поділяють на:

1. писані – існують у вигляді одного чи кількох писаних основних актів:

• кодифіковані (1 акт) – США, Франція, ФРН.

• Некодифіковані (кілька писаних актів) – Швеція, Канада, Фінляндія.

2. неписані – складаються з двох джерел:писаної частини і неписаної частини. Писані – статутне право (ВБ – Велика Хартія Вольностей, Білль про права, Акт про престолоспадкування, Акти про парламент). Неписана частина – судові прецеденти (,,право справедливості,,), конституційні звичаї, правова доктрина.

Види конституцій за порядком внесення змін.

За способом зміни та внесення поправок конституції поділяються на жорсткі та гнучкі. Практично всі писані конституції є жорсткими, володіють певною стабільністю, тому передбачені певні процедури їх змін, а неписані конституції – є гнучкими, вони складаються із норм статутного права чи декількох фундаментальних законів, так як в Ізраїлі.

Види конституцій за способом їх прийняття.

1.Демократичні (установчі) – в основі прийняття лежить установча влада народу:референдум (РФ,1993)установчі збори (США)парламент (Франція)змішаний (Польща)

• 2.Недемократичні – даровані чи одкройовані:

- монарх ( СА, ОМАН)- метрополія (Канада)- президент (Пакистан, 1962).

Види одкройованих конституцій.

Є два варіанти дарованої конституції:

1) коли монарх (як правило абсолютний) приймає конституцію для своєї держави ні з ким не поділяючи право її прийняття. В 1911 році актом глави держави — князя Монако — булла дарована) перша конституція Монако. Ще одним прикладом є конституція Люксембургу 1841 року.

Види конституцій за часом їх дії.Постійні Тимчасов

6. Абстрактний і конкретний контроль.

За підставами:

1) конкретний – здійснюється лише за заявою зацікавленої особи стосовно обставин конкретної особи – США, Великобританія);

2) абстрактний - означає перевірку конституційності акту чи норми поза зв’язком із будь-якою справою за ініціативою суб’єктів конституційного контролю (Франція).

Формальний і матеріальний контроль.

За змістом:

1. формальний - перевіряється дотримання процедурних правил, установлених для прийняття законів та інших нормативних актів;

2. матеріальний - перевіряється зміст законів та інших нормативних актів з точки зору їх відповідності змісту конституції.

Моделі конституційного контролю в зарубіжних державах.

Є дві моделі:

1. англосаксонська – конституційний контроль здійснюється судами загальної юрисдикції ( Великобританія, США, Аргентина). Справа може бути порушена будь-яким судом , але кінцеве рішення приймає вища судова інстанція. В деяким країнах тільки вищою судовою інстанцією - Австралія, Ірландія.

2. континентальна (європейська, центральна, австрійська) – здійснюється спеціалізованим органом: Франція –Конституційна Рада; ФРН – Федеральний конституційний суд; Польща – Конституційний трибунал; РФ – Федеральний конституційний суд.

В ісламс.кр-нах конст.контр.є своєрідним. Напр..в Пакистані поряд з Верх.Судом конст.контр.здійс.ще два ор-ни: ісламська рада (розглядає відповідність прав.актів Корану) і суд шаріата (розгул.позови гр.-н). Подібні орни існ.в Ірані, Марокко, Малайзії.

7. Сучасні концепції прав людини і їх конституційно-правове оформлення.Склались такі концепції: природничо-правова та позитивістська. Відповідно до концепції природ права правава людини є природними та невідчужуваними, що належать їй в силу народження, люди є носіями цих прав незалежно від волі держави. До таких невідчутних прав належать право на життя, свободу, безпеку, власність, особисту та сімейну таємницю та ін. Значна частина прав пов’язані із належністю особи до громадянства тієї чи ін. держави, напр. виборчі права , права на участь у політичних партіях, на безоплатну освіту. Багато прав і обов’язків виникли з досягненням особи певного віку, наприклад право на працю, військовий обов’язок, а деякі права виникли ще до народження, наприклад право на спадщину. В суч.умовах деякі основи прав.статусу ос. та навіть громадянина визначаються міжнарод. документами, такими як Заг.Деклар. прав людини і громадянина, 1948, Міжнар.пакти про права людини, 1966. Ці міжнародні акт, ратифіковані державою можуть діяти безпосередньо, та застосовуватись судами як нац.Законодавство.Позитивістський підхід до регулювання прав людини взаємовідносин держави та особистості, що міститься в конституціях Австрії, ФРН, переборов розрив з моральними, особистими,соціальними цінностями іпопрямував шляхом позитивного закріплення природних прав і принципів, їх охорони і захисту. Належність людині прав від народження передбачає захист і забезпечення їх державою, що потребує законодавчого формулювання. Відтак, обмеження влади держави правами людини не применшує її роль.Права людини, не закріплені в поз.праві (законодавчих актах), ускладнюють здійснення державою функції їх охорони і захисту.Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.Три основні принципи лежать в основі цього підходу:переваги мусульман над не мусульманами;перевага чоловіків над жінками перевага у структурі правового статусу обов’язків над правами.