
- •1. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •2. Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до романно-германської системи права.
- •3. Особливості джерел конституційного права в в державах з мусульманською системою права.
- •4. Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •5. Види конституцій за формою зовнішнього виразу.
- •6. Абстрактний і конкретний контроль.
- •8. Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
- •9. Способи набуття громадянства у зарубіжних державах.
- •10. Способи припинення громадянства.
- •11. Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади.
- •13. Необмежена(абсолютна) та обмежена(конституційна) монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •14. Парламентська монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •15.Дуалістична монархія
- •16. Республіка як форма правління та її різновиди.
- •17.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •18. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки.
- •19. Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •20. Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •21. Нетипові форми правління.
- •22. Унітарна держава, її різновиди.
- •23. Поняття та види автономних утворень.
- •24. Поняття та особливості регіоналістичних держав (навести приклади).
- •25. Види федерацій.
- •26. Форми прямої демократії в зарубіжних країнах.
- •27. Види виборів за опосередкованістю волі виборців.
- •30. Мажоритарна виборча система, її різновиди.
- •31. Особливості пропорційної виборчої системи (навести приклади країн та органів, для формування яких вона застосовується).
- •32. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж,
- •33. Поняття та сутність глави держави.
- •34 Місце глави держави у системі органів державної влади сучасних республік (навести…)
- •35.Місце глави держави у системі органів дер.Влади сучасни х монархій(приклад)
- •36. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської монархії (на прикладі сучасних держав).
- •37. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах абсолютної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •38. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах дуалістичної монархії (на прикладі сучасних держав).
- •39. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах президентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •40. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах парламентської республіки (на прикладі сучасних держав).
- •41. Особливості конституційно-правового статусу глави держави в умовах змішаної республіки (на прикладі сучасних держав).
- •42. Поняття парламенту, його сутність.
- •43. Структура парламентів зарубіжних країн.
- •44. Види верхніх палат парламентів зарубіжних держав.
- •45. Відповідальність урядів зарубіжних держав…Форми парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •46. Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •47. Юридична природа представницького мандата.
- •48. Поняття уряду, його характерні риси. Види урядів.
- •49. Способи формування.
- •50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
- •51. Конституційно-правовий статус депутата парламенту у зарубіжних країнах.
49. Способи формування.
Залежно від форми правління та ступеня участі парламенту у формуванні уряду в конституційній теорії та практиці зарубіжних країн застосовують дві основні моделі або два основних способи формальної процедури: парламентську і позапарламентську.
У будь-якому разі утворення урядів відбувається на базі підсумків парламентських виборів до нижньої палати (однопалатного парламенту).
У президентських республіках застосовується суто позапарламентський спосіб формування уряду. В країнах Латинської Америки право президента самостійно і незалежно від будь-яких органів формувати уряд, як правило, ніяк не обмежується.
Парламентський спосіб формування уряду.
У державах зі змішаною республіканською формою, а також з парламентарними формами правління застосовується т.зв. парламентський спосіб утворення уряду, суть якого полягає в тому, що орган народного представництва безпосередньо здійснює відповідні процедури, пов’язані з формуванням уряду. Є три головних способи:
1.найбільш поширений, особливо у європейських державах. Стадії:
глава уряду формально призначається главою держави;
прем.єр міністр підбирає кандидатури на посади міністрів;
парламентська інвеститура;
формальне призначення міністрів на посаду.
2.ФРН – на першій стадії федеральний канцлер обирається Бундестагом. Міністри призначаються Федеральним канцлером.
3. Швейцарія – уряд має назву Федеральна рада. Міністри обираються парламентом.
Позапарламентський спосіб формування уряду.
У президентських республіках застосовується суто позапарламентський спосіб формування уряду. В країнах Латинської Америки право президента самостійно і незалежно від будь-яких органів формувати уряд, як правило, ніяк не обмежується. Так, Конституція Коста-Рики у п. 1 ст. 139 надає главі держави право "вільно призначати і звільняти міністрів уряду", а в ст. 146 вказує, що "для призначення і звільнення міністрів досить підпису президента". В США, Нігерії, Еквадорі призначення главою держави міністрів вимагає схвалення парламенту (найчастіше верхньої палати).
50. Особливості конституційно-правового статусу уряду за умов парламентської та президентської форм правління.
В президентських республіках глава держави також формує уряд відповідно до своїх бачень та переконань з числа відомих діячів своєї партії (Бразилія, Єгипет, Колумбія, Мексика), але в формуванні уряду в таких державах часто бере участь і верхня палата (в США згоду на призначення міністрів дає Сенат, але він не займається питання партійної приналежності міністрів, а перевіряє їх компетентність та моральний облік).В парламентських монархіях і парламентських республіках застосовується парламентський спосіб формування уряду, заснований на виборах у парламент. У випадках, якщо парламент розпускають достроково, уряд формується заново, навіть, якщо при владі залишились ті ж партії, але вибори президента не тягнуть за собою формування нового складу уряду. Уряд в таких державах вважається створеним, якщо отримає довіру парламенту, але юридично це оформляється указом (декретом і т.д.) глави держави. В даному випадку глава держави (рідше голова парламенту – в Швеції) спочатку призначає кандидатуру в прем’єр-міністри – лідера партії, по відношенні до якого можна передбачати, що створений ним уряд отримає вотум довіри парламенту. Попередньо глава держави інколи зустрічається із лідерами різних партій для з’ясування їх позицій та поглядів. Призначений в якості кандидата прем’єр-міністр підбирає кандидатури міністрів і представляє їх разом з програмою діяльності парламенту та просить його про довіру. В деяких країнах (Португалія, Швеція) позитивним вважається таке голосування, при якому «проти» не проголосувала більшість парламенту, і з врахуванням тих, хто утримався, уряд може бути затверджений меншістю голосів парламентарів. Наприклад, в Німеччині та Болгарії парламентом затверджується лише глава уряду, а міністрів він призначає та заміщає сам, без участі парламенту.
У парламентських країнах піднесенню ролі уряду над парламентом сприяє та обставина, що формування уряду здійснюється тією партією (партіями), які мають більшість у парламенті.
Президентська форма правління характеризується тим, що Президент очолює уряд, який не несе відповідальності перед парламентом. Як правило в президентських республіках засідання уряду проводяться дуже рідко, бо всі питання вирішуються Президентом разом з міністром, що спеціалізується у відповідній галузі