32. Змішані виборчі системи: преференційна, система єдиного неперехідного голосу, панашаж,

Преференційне голосування (система єдиного перехідного голосу).

Інститут преференційного голосування надає можливість виборцям проголосувати за список кандидатів певної партії, а також віддати перевагу певним кандидатам усередині цього списку, посприяти їх обранню. З цією метою, голосуючи за список, виборець відзначає кандидатів, обрання яких для нього найбільш бажане, незалежно від їх позиції у списку. Зокрема, у Норвегії виборець вказує порядок, в якому він хотів би бачити кандидатів від партії у списку. ВЧехії виборець може проголосувати за регіональний список партій у цілому або віддати перевагу не більше як чотирьом кандидатам із цього списку. Цікавим є досвід Швейцарії (а до реформи 90-х років і Італії), де виборці голосують за партійними списками, однак група виборців, що складає не менше 15 громадян, може зареєструвати власний список кандидатів відповідно до своїх переконань.

Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажо­ритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки — у Литві, Грузії, Росії. Найпростішим варіантом змішування є лінійне змішування: одна частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом (Німеччина, Литва, Грузія, Слове­нія). Іншим різновидом змішаної системи є структурне змішування: одна палата парламенту обирається за мажоритарною системою, а інша — за пропорційною. Ці різновиди виборчих систем застосовуються в Австралії, Італії, Польщі.мажоритарну с-му єдиного неперехідного голосу, відповідно до якої ств-ся багатомандатні округи, але виборець має пр-о голосувати лише за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, поданого в бюлетні, обраними є ті кандидати, які отримали більше голосів, залежно від числа мандатів у окрузі;Система єдиного неперехідного голосу (напівпропорційна система)Система єдиного неперехідного голосу — напівпропорційна виборча система. Відповідно до системи створюються багатомандатні округи, в яких виборець має право проголосувати лише за одного кандидата з того чи іншого партійного списку, поданого в бюлетені. Обираються ті кандидати, які отримали більше голосів, залежно від числа мандатів у окрузі.

33. Поняття та сутність глави держави.

Глава держави – це вищий орган державної влади (верховна посадова особа), який формально займає верховне місце в ієрархії державних інститутів та здійснює верховне представництво держави як у внутрідержавних відносинах так і у відносинах з іншими державами. Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі. Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися. Ознаки:

• орган державної влади чи верховна посадова особа;

• завжди формально буде стояти на чолі державного механізму;

• основною функцією є представництво держави;

• фактично статус залежить від низки чинників соціально-політичного, історичного та національно-культурного, економічного характерів.

Юридичні форми глави держави.

Одноособові:

1.монарх ( король, імператор, султан) (Японія, Великобританія);

2.президент (Франція, США);

3.регент – особа, яка тимчасово виконує повноваження глави держави за неповнолітнього монарха;4.генерал-губернатор – фактично виконує функції глави держави у державах-членах Британської співдружності;

5.виборний монарх;6.верховний понтифік;7.спів князівство, що випливає із подвійного протекторату (Андорра).8.племінний вождь(Свазіленд).

Колегіальні:

1.федеральна рада у Швейцарії, яка зі свого складу обирає федерального президента;

2.країни тоталітарного соціалізму, де функції глави держави виконують або уряди, або постійно діючі органи парламентів(законодавчих органів) – Державна рада Куби;

3.регентська рада;

4.два капітани-регенти у Сан-Маріно;

5.колегіальний орган Президія у Боснії і Герцоговині (1 боснієць + 1 хорват + 1 серб).