Тема 21. Німеччина в останній третині хіх – початку хх століття. Тема 22. Великобританія в останній третині хіх – початку хх століття.

Семінарське заняття № 9

(2 год).

Тема семінарського заняття: Буржуазний реформізм на Заході на межі хiх – початку хх ст.

Мета: розглянути особливості політичного та соціально-економічного розвитку Німецької імперії після об’єднання та роль Отто фон Бісмарка в становленні державного механізму, проаналізувати процес поступової мілітаризації країни, загострення взаємин з європейськими країними на початку ХХ століття.

План

1. Буржуазний реформізм Заходу в кінці ХІХ – початку ХХ ст.: витоки, цілі, варіанти.

2. «Прогресивна ера» в США. Президенство Т. Рузвельта та В. Вільсона.

3. «Ллойд–джордизм» як англійський варіант буржуазного реформізму.

4. Епоха «лівого блоку» у Франції. Рреформи Ж. Клемансо.

Теми рефератiв: 1. Бiсмарк.

Рекомендована література *:

Основна: 1, 2, 8, 9, 12, 13,14, 26-35. Додаткова: 21.

Контрольні завдання до теми.

1. Вкажіть, як правляча верхівка реагувала на процеси модернізації які відбувалися в провідних світових країнах.
2. Чим було зумовлено відхід буржуазії та робітництва від конфронтації до співпраці?
3. Чим було зумовлено прийняття «виключного закону проти соціалістів» в 1872 р. в Німецькій імперії?
4. Які цілі переслідувала політика культуркампфу?
5. Чим був зумовлений «новий курс» Капріві та які його основні наслідки?
6. Які заходи вдалося здійснити Д.Ллойд–Джорджу, Т. Рузвельту, Ж.Клемансо?
7. Які наслідки політики реформізму для світових країн ми можемо виділити?

Методичні рекомендації до теми. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в европейській свідомості відбулися значні змінни. Віра в «реформу», свідомо проведену владою, остаточно витіснила стару віру в «свободу» як засіб вирішення всих наболілих проблем. На Заході в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. спостерігався справжній «реформістський бум». Буржуазний реформізм перетворився в постійний елемент соціальних відносин в капіталістичному світі. Він увібрав в себе здатність буржуазії до адаптації до нової соціально-політичної дійсності. Буржуазний реформізм – це і провіднийнапрям в політичній думці, і практика держав розвинутого капіталізму на початку ХХ ст.

Традиційно дослідники виділяють два варіанти буржуазного реформізму: консервативний і ліберальний. При цьому провідним визнаеться його ліберальний варіант, так як в даному випадку соціальні реформи були тісно пов’язані з політичними змінами.

Консервативний варіант буржуазного реформізму характеризувався поступовістю реформ, небажанням конфліктувати з правлячою елітою. Реалізація того чи іншого варіанту реформізму на Заході залежала від конкретних історичних умов. В зв’язку з цим доцільно розглянути загальну соціально-політичну атмосферу в країнах, що склалася на початку ХХ ст.

Особливу роль в цьому процесі є вивчення особистостей реформаторів. Колоритними фігурами цієї епохи на Заході були Д. Ллойж–Джордж, Т. Рузвельт, В. Вільсон, Дж. Джолітті, Ж. Клемансо.

При вивченні компелкса проведених реформ необхідно прослідкувати процес становлення всих сучасних систем соціальних служб.