
- •67. Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •69. Неформальні комунікації в організації.
- •70. Управлінські рішення та вимоги до них.
- •71. Класифікація управлінських рішень.
- •72. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •73. Підходи до оптимізації управлінських рішень.
- •74. Адміністративна модель прийняття управлінських рішень.
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •77. Розробка та ухвалення управлінських рішень у ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності.
- •78. Джеймс Марч і антираціональна концепція ухвалення рішень.
- •79. Мішель Крозьє і синтетична концепція прийняття рішень.
- •80. Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.
- •81. Рольові позиції та здатність суб’єкта до переробки інформації в процесі розробки та прийняття рішень.
- •82. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
- •83. Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень.
- •84. Прогнозування результатів прийняття рішень.
- •86. Основні моделі застосування в менеджменті: теорія ігор, теорія черг, модель управління запасами, моделі лінійного програмування, імітаційні моделі, економічний аналіз.
- •87. Шляхи подолання основних перешкод моделювання.
- •88. Сучасні методи та моделі прийняття раціональних і стратегічних управлінських рішень.
82. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
В теорії управління виділяють три моделі прийняття рішень :
Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.
Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають численні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.Характеристики поведінкової моделі - особа, яка приймає рішення: не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;не здатна передбачити наслідки можливих альтернатив.
Враховуючи ці характеристики Г. Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:1) поняття “обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);2) поняття “досягнення задоволеності”. Оскільки досягти “повної раціональності” неможливо, менеджери бажають аби їх “страх” щодо прийняття не найкращого рішення пересилив намагання досягти оптимального рішення.
Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи.Вона найчастіше застосовується для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню та для вирішення проблем в умовах дефіциту часу або коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади для нав’язування свого рішення.
Виділяють наступні методи розробки та прийняття управлінських рішень: Аналітичні методи: засновані на роботі керівника або фахівця з набором аналітичних співвідношень. Статистичні методи: засновані на використанні інформації про минулий вдалий досвід інших організацій у якій-небудь сфері діяльності для розробки і реалізації управлінського рішення іншими компаніями;Метод математичного програмування: дозволяє розраховувати найкращій варіант згідно з критеріями оптимальності. Метод працює лише за умов присутності чітко сформульованої цілі. Методи, що активізують: до них відносяться методи психологічної активізації і методи підключення нових інтелектуальних джерел.До методів психологічної активізації відносяться: *Метод конференції ідей, який заснований на стимулюванні процесу мислення на рівні свідомості.*Метод мозкового штурму, в його основі – стимулювання мислення на рівні підсвідомості;*Метод питань та відповідей полягає в попередньому складанні списку питань, відповіді на які можуть сформулювати новий підхід до рішення визначених проблем;Експертні методи: застосовуються при недостатньому обсязі інформації або її відсутності. Евристичні методи: спираються на логіку, здоровий глузд і досвід , за допомогою яких виявляється нова суттєва інформація для розробки та реалізації управлінського рішення. Ці методи використовуються тоді, коли неможливо або не має певних умов для застосування формалізованих методів. В евристичних методах використовується метод Сократа: виявляти сховану в людині інформацію за допомогою навідних питань.Основу евристичних методів складає метод індукції: перехід від часного до загального. Метод дерева рішень. Цей метод передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути застосовані для вирішення вихідної проблеми.