
- •67. Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •69. Неформальні комунікації в організації.
- •70. Управлінські рішення та вимоги до них.
- •71. Класифікація управлінських рішень.
- •72. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •73. Підходи до оптимізації управлінських рішень.
- •74. Адміністративна модель прийняття управлінських рішень.
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •77. Розробка та ухвалення управлінських рішень у ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності.
- •78. Джеймс Марч і антираціональна концепція ухвалення рішень.
- •79. Мішель Крозьє і синтетична концепція прийняття рішень.
- •80. Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.
- •81. Рольові позиції та здатність суб’єкта до переробки інформації в процесі розробки та прийняття рішень.
- •82. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
- •83. Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень.
- •84. Прогнозування результатів прийняття рішень.
- •86. Основні моделі застосування в менеджменті: теорія ігор, теорія черг, модель управління запасами, моделі лінійного програмування, імітаційні моделі, економічний аналіз.
- •87. Шляхи подолання основних перешкод моделювання.
- •88. Сучасні методи та моделі прийняття раціональних і стратегічних управлінських рішень.
76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
Групове прийняття рішення спрямоване на перехід від індивідуального до колективного стилю прийняття рішень, який виражає погляд колективу в цілому. Групи, у яких добре розвинута взаємодія і взаєморозуміння, більш успішно уникають помилок і невдач у роботі. Якщо прийняте рішення групою втілюється в життя, то, як правило, члени групи виконують його не тільки більш охоче, а й більш ефективно. У ході колективних обговорень виконавці вчаться розуміти один одного, погоджувати свої дії та інтереси.
Найвідомішим методом групового прийняття рішення є метод номінальної групи, який дає змогу виявити й порівняти індивідуальні думки, судження, розробити колективне рішення. Робоча група розбивається на підгрупи з 5—10 чоловік. Потім оголошується завдання. Дається небагато часу (5—10 хв) для того, щоб учасники обговорили умови завдання, уточнили мету рішення. Потім робота проводиться за етапами:
1 етап. Індивідуальна робота (10—15 хв). Кожний член підгрупи письмово формулює свої ідеї щодо виконання завдання.
2 етап. Керівник просить кожного учасника дати свою відповідь.
3 етап. У його межах відбувається з'ясування ідеї.
4 етап. На цьому етапі здійснюється ранжування і голосування.
Переваги групового ухвалення рішень виявляються у таких аспектах. По-перше, цей підхід переважає індивідуальний за обсягом знань та інформації, що впливають на рішення. Цілком очевидним є те, що знання й досвід групи (колективу) є більшими, ніж знання й досвід однієї особи. Це одна з причин того, що для вирішення багатьох складних проблем групове рішення буде кращим. По-друге, цей метод дозволяє висунути більше перспектив й розглянути більше альтернатив. По-третє, групове рішення забезпечує засоби, які дають можливість домогтись його схвалення та виконання, що є істотною вадою індивідуального підходу. Груповий метод, крім того, є характерним для системи людських вартостей демократичного суспільства. Люди схильні ухвалювати групові рішення, якщо вони виробляються відкрито і чесно, а всі зацікавлені особи мають можливість брати участь у цьому процесі. Нарешті, цей підхід володіє певними комунікативними перевагами у донесенні рішень до всіх зацікавлених сторін, що сприяє його усвідомленню усією організацією.
До недоліків групового прийняття рішень можна віднести порівняно довгу тривалість процесу його ухвалення, що при обмеженому часовому просторі робить цей метод непридатним для застосування. Наступною вадою може бути домінування в групі однієї особи чи тиск певного угрупування, що може серйозно вплинути на ефективність групового рішення. До серйозних недоліків групового підходу відноситься практика прийняття рішень ще до остаточного розгляду всіх ідей, пропозицій та альтернатив. Нарешті, при груповому прийнятті рішень не завжди чітко визначена відповідальність за кінцеві результати. Результати управлінської діяльності повинні бути персоніфіковані, що при груповому ухваленні рішень зробити непросто. Незважаючи на ці недоліки, важливо зрозуміти, що групове ухвалення рішень має свої суттєві переваги і у багатьох ситуаціях ефективніше за індивідуальне.