6. Форми діяльності римських юристів. Імператорські конституції

Достойними римської еліти визнавалися лише два роди інтелек­туальної діяльності - написання історії (в першу чергу історії самого Риму) та юриспруденція - як теоретична, так і практична. Добра юридична освіта, отримана в спеціальних школах, могла відкрити шлях до римської еліти особам, які за своїм походженням до неї не належали. Найвідомішим прикладом може бути Цицерон. За Нерона захисникам у суді була встановлена тверда і постійна оплата, що про­вадилася тільки за рахунок клієнта: держава на себе оплату юридич­них консультацій незаможних не брала. Роль юристів виконували також понтифіки (жерці храмів), які тримали юридичні знання у тає­мниці, тому вони були недосяжними простому народові. Юристи цього часу здійснюють свою діяльність в трьох формах: відповідей на конкретні питання, як слід чинити в тих чи інших спірних ситуаціях; консультацій з питань укладення договорів та угод, складення діло­вих документів тощо; керівництва процесуальними діями сторін при розгляді судових спорів (пряме представництво на суді найманих адвокатів у цей час ще не допускалося).

Імператори надавали юристам право здійснювати консультації, які б мали обов'язкову силу. Авторитет такої консультації цілком підтри­мувався імператорською владою. Тому вищого розквіту юриспруден­ція досягла в імператорський період. В свою чергу юристи уміло об­ґрунтовували законний характер влади та її вкрай необхідний для римського суспільства та його правової системи характер.

Висновки до теми. Наука чинного цивільного права має свої ко­рені у стародавньому римському приватному праві. Рецепійоване римське приватне право покладено в основу сучасного законодавства багатьох країн, і знати його необхідно вже тому, що без цього склад­но осягнути сутність сучасних інститутів права.

Тема 2. Вчення про позови

Мета лекції - показати розвиток ролі державних органів у стародавньому римському праві у боротьбі з правопорушен­нями.

Зміст

Виникнення державного суду. Самозахист.

Легісакційний, формулярний, екстраординарний процес. Види легісакційного процесу.

Поняття позову. Види позовів у римському праві. Особливі засоби преторського захисту.

Інтердикти. Позовна давність.

Термінологічний словник

1. Судова стадія, яка проходила в претора – in jure

2. Судова стадія, яка проходила в суді – in judicio

3. Публічний суд – judicium publicum

4. Суд у приватних справах – juditium privatum

5. Постанова суду приймається за істину – res judicata pro veritate est

Література

1. Косарев А.И. Римское право. - М.: Юрид. лит., 1986. - С.17-39, С.113-138.

2. Кройтор В.А., Сліпченко С.А., Смогуров О.В., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. – Х.: Эспада, 2008. – с. 126.

3. Новицкий И.Б. Римское право. - М.: ТЕИС, 1996;.-.с.6-33.

4. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К.: Вентурі, 1997.-С. 3-43,

5. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. — К.: Вентури, 1994. - С. 3-43.

6. Підопригора О.А. Харитонов Є. Римське право як підґрунтя юридичної освіти // Право України. - 2000. - № 1. - С. 117-120.

7. Подопригора А., Харитонов Е. Римское право в Украине: перспективы III тысячелетия // Юридический вестник. – 1999. -№ 4.-С.1О9.

8. Сліпченко С.О., Шишка Р.Б. Римське приватне право в схемах. - Х.: ХНУВС, 2003. – с. 350.

9. Суханов Е.А. Влияние римского права на новый ГК Российской Федерации // Древнєє право. – 1999. - № 1. – С.7-20.

10. Омельченко О. А. Основы римского права. – М.: Манускрипт, 1994.-С-6-37.

11. Томсинов В.А. Юриспруденция в Древнем Риме // Вестник Московского университета. Серия 11. Право.- 1995. -№ 1, 2, 6.