Найуживаніші поняття з правових питань

1. Зобов’язання - obligatio

2. З договору – ex contractu

3. Ніби з договору – quasi ex contractu

4. З делікту – ex delicto

5. Ніби з делікту – quasi ex delicto

6. Уступка, передача - cessio

7. Випадок - casus

8. За випадок ніхто не відповідає – casus a nullo praestare

9. Залік - compensatio

10. Вірити, довіряти, давати позику - credere

11. Бути зобов’язаним, бути боржником - debere

12. Оферта - propositio

13. Задоволення (сатисфакція) вважається виконанням зобов’язання - satisfaction pro solutione est

14. Схов - depositium

15. Існуючий стан – status quo

16. Склад правопорушення – corpus delicti

17. Заповіт - testamentum

18. Конкретна особа – persona certa

19. Пізніше складений заповіт скасовує попередній – testamentum posterior derogat testamenti priori

20. Виморочна спадщина – bona vacantia

21. Вступ і прийяття спадщини – hereditas aditio.

Літературні джерела

7. Кройтор В.А., Сліпченко С.А., Смогуров О.В., Шишка Р.Б. Основы римского частного права. – Х.: Эспада, 2008. – с. 126.

8. Новицкий И.Б. Римское право. - М.: ТЕИС, 1996. - С. 116-122.

9. Подопригора А.А. Основы римского гражданского права. - К.: Вентури, 1994. - С.168-260.

10. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. - К: Вентурі, 1997.-С. 171-268.

11. Рожина И.А., Мурыгин А.Н., Основные тенденции развития договорного права в Древнем Риме // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - 1996. - №1. -С.65-69.

12. Сліпченко С.О., Шишка Р.Б. Римське приватне право в схемах. - Х.: ХНУВС, 2003. – С. 350.

13. Харитонов Б. Категория обязательств в римском частном праве // Юридический вестник. - 1997. - № 1. - С.105-109.

14. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие.-М., 1973. - С.42-67.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБІТ

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА»

ЗА ЗМІСТОВИМИ МОДУЛЯМИ

МОДУЛЬ 1

Змістовний модуль 1

Поняття римського приватного права. Речові права

Тема 1. Предмет і джерела римського приватного права

Індивідуальна робота

Для виконання індивідуального завдання студентам необхідно вирішити декілька запропонованих задач-казусів. Дані завдання потрібно виконувати на окремих аркушах паперу або в окремих зошитах. Оцінюється виконання даного завдання певною кількістю балів.

Задачі-казуси

1.Як узгодити (і чи можливо це) відоме «дозволене все те, що не заборонене» із сентенцією Павла (префект Преторія 2-3 ст. н.е) «Не все, що дозволено, гідне поваги» ( Д.50.17.144)?

2. Проаналізуйте історію створення та зміст Законів ХII таблиць і складіть обгрунтований висновок стосовно їхнього походження та сутності як форми правотворення. Чи можна їх вважати кодифікацією цивільного права?

Перелік питань до самостійної роботи

1. Етапи розвитку римського приватного права

2. Історична роль римського цивільного права та його значення для сучасного юриста

Оскільки формування та розвиток римського права як цілісної та єдиної правової системи відбувалися протягом тисячоліття, для систематизації матеріалу необхідним є виокремлення етапів (періодів) розвитку Римської держави та римського права. Тисячорічну історію Риму можна представити трьома періодами: царський (754—509 pp. до н. є.); республіканський (509—27 pp. до н. є.); період імперії (27 р. до н. є. — 476 р. н. є.).

Період імперії поділяється на: принципат (27 р. до н. є. — 193 р. н. є.) та домінат (284—476 pp. н. є.).Але періодизація римського права має певні нюанси. Існує кілька періодизацій розвитку римського права. Принципового значення щодо кваліфікації римського права ці відмінності у періодизації не мають, оскільки у різних випадках відзначають тільки загальні та умовні етапи історичних змін. Межі між періодами умовні, хоча в багатьох випадках визначаються з точністю до року, коли відбулася значна подія, з якою пов'язаний цілий комплекс змін у правовій системі.Якщо брати до уваги виникнення, зміну та становлення джерел римського права, то його розвиток можна поділити на п'ять основних періодів: найдавніший, архаїчний (753—367 pp. до н. є.); докласичний (367—17 pp. до н. є.); класичний (17 р. до н. є. — 284 р. н. є.); післякласичний (284—476 pp. н. є.); юстиніанівський (527—565 pp. н. є.).Архаїчний період характеризується як етап початкового формування римського права. У цей період відбувається становлення головних видів джерел римського права, перехід від звичаїв, звичаєвого права до державного законодавства та заснованої на ньому постійної судової практики.У 367 р. до н. є. була введена посада міського претора. З 242 р. до н. є. почали обирати претора перегринів. Завдання преторів полягало в наданні допомоги консулам, а за їх відсутності — у виконанні обов'язків останніх. Як і консул, претор міг скликати народні збори, засідання сенату, мав право голосувати у них. Поступово в їх руках зосереджувалася судова влада. Претор почав здійснювати правосуддя в Римі, до його функцій належало право проголошувати едикти в судових справах, що відіграло значну роль у розвитку римського приватного права. З введенням посади претора пов'язаний кінець архаїчного періоду. Важливими видами джерел права у цей період були: звичаї, правові звичаї, царські закони, закони.

Докласичний період. В цю епоху Римська Республіка досягає свого розвитку та підходить до занепаду, здійснюється закріплення всіх інститутів римської державності та судової системи. Поряд із загальнонародним державним законодавством важливу роль почала відігравати судова та преторська (магістратська влада) правотворчість.

Докласичний період — час становлення нових форм та угод правової науки. Кінець докласичного періоду пов'язують з прийняттям Августом Октавіаном законів про здійснення правосуддя (17 р. до н. є.). Джерелами права в цей період є постанови народних зборів, едикти преторів.

Класичний період. В умовах розпаду республіканських установ та затвердження у 284 р. н. є. домінату здійснюється формування принципів публічного права як права, яке виражає суверенітет римського народу. В основі класичного римського права лежать вчення про природне право та принципи справедливості і гуманізму. До цього періоду відносять розквіт римської юридичної науки та судової юриспруденції. В кінці класичного періоду римське право досягає найвищого ступеня розробки та досконалості. Інститути права класичної епохи набули логічно та юридично закінченого вигляду і системи, стають зразком для приватного права взагалі. Джерела права в цей період — постанови сенату та діяльність юристів.

Післякласичний період. З часів домінату здійснюється спрощення та уніфікація різних класичних правопорядків. Правотворча діяльність повністю зосередилася в руках імператора як єдиного і необмеженого законодавця. Розвиток імператорського законодавства та його переважне значення змінює коло джерел права. Постанови імператора дістали назву конституцій.

Юстиніанівський період. Завдяки правовій політиці імператора Юстиніана та виконаної при ньому кодифікації всього римського права для правової культури були збережені неоціненні тексти римських класичних юристів та імператорських конституцій.

Літературні джерела до теми 1

Основні: [4], [5], [6], [7], [8], [9], [11], [14]. Додаткові: [12], [13], [15].