2. Види змагань з гімнастики і їх особливості.

У нашій країні проводять такі змагання:

1. За цільовим призначенням і характером:

а) навчальні в колективах, для того, щоб учасники набували досвіду участі в змаганнях, для підбивання підсумків навчально-тренувальної роботи кожного гімнаста і колективу в цілому;

б) класифікаційні, що проводяться для виконання розрядних вимог і присудження відповідного розряду;

в) для виявлення кращих гімнастів, команд і колективів;

г) відбірні, на яких виявляють найсильніших гімнастів для комплектування збірних команд колективу, міста, республіки, країни;

д) кубкові, щоб виявити володаря кубка з-поміж найкращих гімнастів;

є) щорічні територіальні або відомчі, що проводяться для ви­значення найсильніших гімнастів І команд міст, областей і рес­публік,

ж) матчеві, які проводять для обміну досвідом і поліпшення навчально-тренувального процесу;

з) масові (з полегшеної програми), що проводяться для від­бору здібних гімнастів у спортивні секції шкіл, відділень дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) тощо.

2. За формою заліку змагання бувають:

а) особисті;

б) команд­ні;

в) особисто-командні;

г) колективні.

В особистих змаганнях визначається лише особиста першість кожного гімнаста. У командних змаганнях, навпаки, виявляють лише місця команд. В особисто-командних змаганнях визначаю­ться і особиста, і командна першість. У колективних змаганнях, які йдуть до заліку колективу, беруть участь кілька команд.

3. За масштабами і представництвом змагання можуть бути:

а) територіальні (районні, міські, обласні, республіканські, все­союзні);

б) відомчі (ДСТ «Авангард», «Буревісник», «Спартак» та ін., а також відомств «Динамо», «Трудові резерви», спортивних клубів Радянської Армії).

Змістом змагань з гімнастики є обов'язкові вправи Єдиної кла­сифікаційної програми, затвердженої Всесоюзною федерацією гімнастики СРСР, або програми, що затверджується Міжнародною федерацією гімнастики, а також довільні вправи, які складають самі гімнасти з урахуванням трудності і композиції, визначених правилами змагань. В окремих випадках ці вимоги передбачені положенням про проведення змагань. Такі застереження, як пра­вило, стосуються особистих змагань на вищому рівні, на яких ви­являють найсильніших гімнастів (кубки, конкурси, огляди та ін).

Обов'язкова програма складається з найпоширеніших, так би мовити, класичних вправ. Тому обов'язкова програма спрямовує навчально-тренувальну роботу гімнастів у всій країні. Довільна програма сприяє дальшому розвитку творчої думки в пошуках нових складніших І оригінальних вправ.

У гімнастиці в основному змагаються в багатоборстві, до якого входять: у чоловіків — 6 видів: вільні рухи, махи на коні, перекла­дина, бруси, кільця, опорні стрибки; у жінок — 4 види: вільні рухи, різновисокі бруси, колода, опорні стрибки,

У конкурсах на найважчі і найоригінальніші довільні вправи змагання проводять лише з окремих видів багатоборства.

Характерною рисою змагань з видів гімнастичного циклу є методика суддівства і система оцінки виконання вправ. У змаган­нях з гімнастики оцінюють не кількісні величини (наприклад, за часом), а якість виконання вправ. Це значно ускладнює процес суддівства, яке має суб'єктивний характер. Кожний суддя має свої уявлення про Ідеальне виконання тієї чи іншої вправи. Тому навіть при бездоганному виконанні вправи судді можуть давати різні оцінки. З цього випливає, що судді повинні глибоко знати техніку суддівства, таблиці розцінки гімнастичних елементів, шка­ли зниження оцінки за допущені помилки тощо.