3. _{ШОВНЕ ЗВАРЮВАННЯ}

3.1. ПРИНЦИПОВА СХЕМА ТА СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ

Шовного зварювання

При шовному зварюванні (деталей із листового металу по напустці або від-бортовці) використовуються електроди у формі дисків (рис. 3.1), що підводять струм, передають зусилля зварювання і переміщують деталі з потрібною швид­кістю внаслідок обертання навколо власної осі. З'єднання формуються у рідкій фазі безперервними або переривчастими швами з підведенням струму з обох чи одного боку деталей.

Під час шовного зварювання частина вторинного струму машини шунтуєть­ся - проходить повз зони розплавлення крізь точки, що виникли раніше, та ущі­льнювальний пас попереду ролика-електрода (рис. 3.1). Це явище є особливо

помітним при зварюванні металів з низьким питомим опором. При зварюванні металів з підвищеним питомим опором або під час зва­рювання на великих швидкостях частка вторинного струму, що шунтується, виявляється незна­чною.

Внаслідок підвищення темпе­ратури металу, де формується нове лите ядро, виділення тепла Джоу­ля на контактних опорах (елекг-род-деталь та деталь-деталь) є суттєво меншим, ніж при точко­вому зварюванні. Тому швидкість кристалізації ядра зменшується, що відповідно зменшує величини залишкових напружень у зварній конструкції. Пластичне деформу­вання металу при шовному зварю­ванні має деякі особливості. Ви­никнення першої точки відбува­ється за схемою формування з'єднання під час точкового зва-

зварювальний; Г_ш9 — струм шунтування;

З - з'єднання шовне