75. Поняття банку, місце банків на грошовому ринку.

Серед фін. посередників ключове місце займають банки. Це проявляється в такому: на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грош. ринку; банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон’юнктуру й ек. зростання, а інші посередники такої можливості не мають; банки мають можливість надавати ек. суб’єктам широкий асортимент різних послуг.

Виділенням банків у самостійну групу фін. посередників базується на 2 функціональних особливостях: – банки приймають гроші на поточні (чекові) депозити, за якими вкладники можуть вільно розпоряджатися своїми коштами.

• розміщуючи свої резерви в позички, банки спроможні створювати нові депозити і цим впливати на пропозицію грошей, що робить їх діяльність надзвичайно відчутною і вразливою для ек-ки.

Завдяки цим функціональним особливостям діяльності банків виникає об’єктивна необхідність у системному сусп. контролі за банками. Щоб забезпечити такий сусп. контроль за банк. діяльністю, банки не тільки абстрактно-теоретично, а й практично виділяються в окрему інституційну стр-ру. Вона називається банк. сис-мою і функціонує на підставі окремого банк. зак-ва.

В ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (бер.91р) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування нар. госп-ва та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом. Банк у правовому аспекті – фін. посередник, що виконує одну чи кілька операцій, віднесених законом до банк. діяльності. Банк в економ. розумінні - це фін. посередник, який виконує комппекс базових операцій грош. ринку: мобілізацію коштів, надання їх в позички, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами.

Універсальні банки — банки, що виконують всі базові та будь-які інші операції на гро­ш. ринку. Спеціальні банки — банки, що виконують лише частину базових операцій на грош. ринку.

Банківська система — законодавче визначена, чітко структурова-на сукупність фін. посередників грош. ринку, які займаються банк. діяльністю.

Банківська система -не просто механічне об'єднання банків, що функціонують в економіці краіни, а це сис-ма що має свої особливі призначення і специфіч. функції, та включає всіх посередників грош. ринку, як банківських так і небанківських на відміну від кредит.сис-ми. Головне завдання центробанку — забезпечити стійкість нац грошей.

В Укр. усі банки зобов'язані відкрити кореспондентський рахунок в НБУ. Через ці рахунки здійснюються всі міжбанківськи розрахунки в межах України. Кредитування НБУ ком. банків здійснюється через кредитні аукціони з 1994р., а також через ломбардне кредитування з 1995р.

76. Функції та роль банків. Функція — це те, що властиве кожному банку постійно, незалежно від того, які конкретні операції він виконує в даний момент. Операція ж характеризує певний вид роботи банку тільки в даний момент і стосовно лише окремого ек. суб’єкта, тобто на мікрорівні.

Банки виконують такі функції: трансформаційну; емісійну.

Трансформаційна функція банків зумовлена посеред-ницькою місією банків взагалі і їх особливим місцем серед фін. посередників. Полягає вона в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грош. потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування. Можна виділити такі напрями цієї функції: трансформація ризиків; трансформація строків; трансформація обсягів; просторова трансформація.

Емісійна функція банків полягає в тому, що тільки вони можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як центр. банк, емітуючи готівкові гроші, так і комерц. банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кре­дитного мультиплікатора. Є й інші функції: функція акумуляції коштів, функція регулювання грош. обороту.

Роль банків. У трансформаційній функції банки впливають на прискорення обороту капіталу в процесі відтворення, сприяють розширенню обсягів і підвищенню ефективності сусп. вир-ва. В емісійній функції банки сприяють забезпеченню потреб обороту в платіжних засобах, зміцненню договірної і платіжної дисципліни в госп-ві, удосконаленню та зміцненню грош. обороту.

Якщо банк розглядати з макроекономічних позицій, то коли банк є учасником руху капіталу в процесі сусп. відтворення, він буде зведений до посередника фін. ринку. Якщо ж з мікроекономічних, коли банк аналізується як комерційна стр-ра, то зразу виникає питання, з чим він виходить на ринок, що він протиставляє своїм конкурентам. У цьому разі банк опиняється в ролі продавця своїх продуктів. Отже, є підстави розглядати банк і як фін. посередника.

Банки як фін. посередники проявляють свою сутність і роль через 3 види базових операцій: депозитні, позичкові і розрахункові. Активний вихід банків за сферу своєї традиційної діяльності дає змогу їм поліпшувати диверсифікацію своїх активів, зменшувати фін. ризики, підтримувати прибутковість і конкурентоспроможність, утримувати свої провідні позиції на грош. ринку.