41. Стадії інвестиційного циклу

Інвестиційний цикл — це комплекс заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту. Інвестиційний цикл складається з трьох стадій: передінвестиційна фаза, фаза інвестицій та експлуатаційна фаза. Перша стадія включає дуже широкий комплекс робіт, які передують безпосередньому інвестуванню. На цій стадії на основі маркетингових досліджень формується і уточнюється кінцева мета проекту і визначаються засоби її досягнення. При цьому враховуються не тільки економічні, але й соціальні, політичні і технічні фактори. В подальшому відбувається формування інвестиційної пропозиції, визначаються інвестиційні можливості, склад можливих інвесторів. Проводиться техніко-економічне обґрунтування проекту. До передінвестиційної фази включається також планування проекту — розробка структурно визначеної послідовності етапів робіт, які забезпечують досягнення наміченої мети. Ця фаза закінчується розробкою, аналізом і оцінкою розгорнутого бізнес-плану інвестиційного проекту. Інвестиційна фаза починається з правової підготовки реалізації проекту, яка полягає в проведенні переговорів і укладанні контрактів і договорів з усіма учасниками розробки і реалізації інвестиційного проекту. Особливістю інвестиційної фази проекту є виконання робіт, які потребують відносно великих витрат і носять необоротний характер. Але на цій стадії реалізація проекту ще не дозволяє одержати кошти, достатні для подальшого розвитку й окупності витрат. Від моменту введення в дію основного обладнання починається експлуатаційна фаза. Цей період характеризується початком виробництва продукції, відповідними поточними витратами і грошовими надходженнями. Тривалість цієї стадії безпосередньо пов’язана з розміром одержуваного доходу і рівнем компенсації всіх видів витрат інвестиційного проекту.

41. Визначте, за якими принципами здійснюється оцінка об’єктів реального інвестування.

Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

• витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

• дохідний;

• порівняльний

Витратний підхід в оцінці майна та майнових прав передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Повна вартість заміщення - це вартість будівництва у поточних цінах, будівлі, яка має еквівалентну користь з об'єктом оцінки, але побудованої із нових матеріалів та відповідно до сучасних стандартів, дизайну та планування. Повна вартість відтворення - це вартість будівництва, у поточних цінах, точної копії будівлі із використанням таких самих матеріалів, будівельних стандартів, дизайну і з такою самою якістю робіт (які втілюють у себе усі недоліки, "невідповідності" та старіння), що і в об'єкта оцінки.

Дохідний підхід в оцінці майна базується на порівнянні майбутніх доходів інвестора з його поточними витратами. Порівняння доходів здійснюється з урахуванням факторів часу та ризику. Таким чином, динаміка вартості компанії, визначена саме цим підходом, дає можливість приймати правильні інвестиційні рішення як власникам компанії, так і її менеджерам.

Дохідний підхід передбачає використання двох методів: методу прямої капіталізації та методу непрямої капіталізації (дисконтованих грошових потоків).

Порівняльний (ринковий) підхід в оцінці майна ґрунтується на принципі заміщення, тобто інвестор не вкладатиме свій капітал у об'єкт, якщо його вартість перевищує витрати на придбання на ринку подібного об'єкта, який мас такі самі властивості. Порівняльний підхід використовується, зазвичай, там, де є достатня база даних про угоди купівлі - продажу подібних об'єктів.

Порівняльний (ринковий) підхід в оцінці майна містить три основних методи: метод ринку капіталу, метод угод та метод галузевих коефіцієнтів.

41. Охарактеризуйте права та обов’язки інвесторів та учасників інвестиційної діяльності.

Договір - це угода між окремими особами або організаціями, в якій визначені права та обов'язки договірних сторін. Тобто він визначає відповідальність учасників угоди і юридично закріплює їх зобов'язання.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560 - XII визначено основні права суб' єктів інвестиційної діяльності. Зокрема, всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій, і залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності. У тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування та розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичний особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів та позичок.

Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об' єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Інвестор також має право на придбання необхідних йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін.

Визначено Законом і обов'язки суб' єктів інвестиційної діяльності:

❖ інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний:

• подати фінансовим органам декларацію про обсяги й джерела здійснюваних ними інвестицій;

• одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

• одержати висновок експертизи інвестиційних проектів щодо додержання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних та архітектурних вимог.

❖ суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

• додержувати державних норм та стандартів:

• виконувати вимоги державних органів та посадових осіб, що пред' являються в межах їх компетенції:

• подавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

• не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати усі вимоги антимонопольного регулювання.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути виробничо-господарські утворення, держава через свої інституції, фінансові установи, а також інші функціональні учасники.