20. Охарактеризуйте структуру ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів – це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, врівноважуються попит та пропозиція.

За своєю структурою ринок цінних паперів є досить складним і багатофункціональним утворенням. За принципом повернення фінансових зобов'язань він поділяється на ринок боргових зобов'язань і ринок власності (фондовий ринок).

На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) капітал дається в борг на визначений час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання прибутку від вкладеного капіталу.

У свою чергу ринок власності можна поділити на ринок власності реального і фіктивного капіталу. Реальний капітал пов'язаний із цінними паперами на реально існуючу власність (акції підприємств матеріального і нематеріального виробництва), фіктивний капітал становлять цінні папери інвестиційних, пенсійних і взаємних фондів.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринок. Первинний ринок цінних паперів – це ринок, на якому розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою. Розміщення цінних паперів на ринку може здійснюватися:

1) безпосередньо їх емітентом;

2) через посередників;

3) на аукціонах.

Розміщення цінних паперів на ринку безпосередньо емітентом (прямий продаж) відбувається дуже рідко і головним чином тоді, коли емітент не тільки добре відомий, а й має зв’язки з можливими покупцями. Найпоширеніший спосіб розміщення цінних паперів – через посередників, інвестиційних дилерів, що мають великий досвід проведення операцій на ринку. Розміщення цінних паперів може здійснюватися за допомогою аукціонів.

Вторинний ринок цінних паперів – це ринок, де продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Історично позабіржовий ринок передує біржовому. У країнах з ринковою економікою біржі природно виростали із вуличного ринку в міру того, як збільшувалися масштаби фондових операцій, множилися емітенти цінних паперів, вдосконалювалася техніка брокерської справи.

На позабіржовому ринку знаходяться в обігу цінні папери новостворених, маловідомих, невеликих компаній, які не отримали допуску до операцій на фондовій біржі. Проте на цьому ринку можна зустріти й цінні папери відомих великих компаній, які з тієї чи іншої причини віддають перевагу позабіржовому ринку. Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм, які часто є членами біржі і пов’язані між собою та з найбільшими інституційними інвесторами телефоном, телетайпом та телексом.

21. Грошово-кредитна, бюджетна та фіскальна політика в активізації інвестиційного процесу.Основними напрямами держаної грошово-кредитної політики в стимулюванні інвестиційних процесів в Україні є:• створення правового механізму регулювання економіки, який забезпечить фінансово-кредитним установам належне місце в регулюванні інвестиційного процесу для поєднання фінансово-банківського та промислового капіталів;• визначення державної політики щодо оподаткування фінансового капіталу, зокрема оптимізації податків на прибуток кредитних установ, які здійснюють кредитування інвестиційних проектів;• врегулювання ризику та рівня прибутковості операцій, пов'язаних з інвестиціями, а також правових умов перетворення короткострокових фінансових ресурсів у довгострокові;• розвиток фінансово-банківських установ, що здійснюватимуть інвестиційні операції, діяльність яких має зосереджуватися на фінансуванні інвестиційних проектів у пріоритетних напрямах розвитку економіки України;• впровадження заходів, які забезпечать розвиток у часи банків у створенні фінансово-промислових груп та холдингів;• запровадження механізму страхування інвестиційних ризиків банків з метою заохочення їх до надання довгострокових кредитів;• залучити до активної інвестиційної діяльності суб'єктів різних форм власності та господарювання для розвитку національного виробництва та ринкової інфраструктури, створення інвестиційних нагромаджень, в якому мас брати участь весь фінансовий капітал держави, в тому числі і його тіньові форми.Безпосередній вплив на рівень інвестиційної активності має міра розвитку банківської системи, можливості кредитування та обсяги фінансових ресурсів окремих банків, їх регіональна концентрація та інші чинники, які залежать від грошово-кредитної політики, що проводиться в країні. Крім того, основними причинами, що стримують надання банками довготермінових кредитів суб'єктам господарської діяльності, є високий рівень кредитних ризиків, неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність реальної гарантії повернення ними кредитів та ліквідної застави, а також неефективна система оподаткування.У зв'язку з цим, поліпшення інвестиційного клімату в державі залежить і від розв'язання проблеми діяльності банківської системи, зокрема, від забезпечення підвищення рівня концентрації банківського капіталу, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектору економіки, залучення коштів населення.Значний вплив на рівень інвестиційної активності в Україні має амортизаційна політики, яка повинна бути спрямована на підвищення фінансової зацікавленості суб'єктів господарювання у здійсненні

22. Основні джерела фінансування інвестиційних ресурсів Фінансові ресурси – це грошові кошти, які знаходяться у розпорядженні інвестора. Частина фінансових ресурсів спрямовується на купівлю засобів праці, предметів праці, робочої сили, ін.елементів вир-ва. Ця частина називається капітал.Головне джерело інвестицій – національний доход, за його рахунок утворюється фонд нагромадження і поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення.В залежності від джерел фінансування інвестиції ділять на:1.Власні кошти інвестора( статутний капітал( кошти від продажу акцій і пайові внески учасників),амортизаційні відрахування, чистий прибуток, резерви, накопичені підприємством, інші внески юридичних та фізичних осіб(цільове фінансування, благодійні внески, інше). Вони є основними джерелами фінансування.2.Запозичені кошти(державний кредит, кредити КБ, інших фін-кред.установ,інше).3.Залучені кошти(інших інвесторів і вкладників).Джерела фінансових ресурсів:1.Чистий прибуток = виручка від реалізації – ПДВ – Акцизний збір – Ін. податки – собівартість.2.Мобілізація внутрішніх ресурсів – це доходи від реалізації основних фондів, відходів виробництва, нематеріальних активів.3.Амортизаційні відрахування.4.Пайові внески до статутного або акціонерного капіталу. Можуть бути у вигляді: грошових коштів; матеріальних цінностей; прав користування.5.Страхові внески і внески до пенсійного фонду.6.Кошти від реалізації власних ЦП і ЦП інших емітентів.7.Кредиторська заборгованість або кошти прирівняні до власних – це заборгованість постачальника за відвантажені товари, по яких не настав час оплати. Заборгованість до бюджету та позабюджетних фондів.8.Кредити( банківський, інвестиційний, комерційний, податковий) та позики.9.Спонсорські кошти – це кошти юридичних і фізичних осіб, які надають підтримку в інвестуванні. Вони не оподатковуються.10.Державні субсидії(прямі кредити та позики;гарантійні кредити; гранти на проекти; пайова участь держави у проектах; прямі дотації). При державному субсидуванні держава стає учасником інвестування.

23.Основні функції ринку цінних паперівОсновні функції ринку цінних паперів такі: 1) перерозподілу грошовихкоштів; 2) перерозподілу ризиків; 3) облікова; 4) контрольна; 5)збалансування попиту та пропозиції; 6) стимулююча; 7) регулююча.Функція перерозподілу грошових коштів полягає в перерозподілі коштів між галузями та сферами діяльності; територіями та країнами; населенням тапідприємствами, тобто коли заощадження громадян набувають виробничоїформи; між державою та іншими юридичними й фізичними особами. Під час фінансування дефіциту державного й місцевих бюджетів за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної та місцевих позик і їх реалізації здійснюється перерозподіл вільних фінансових ресурсів підприємств і населення на користь держави. Функція перерозподілу ризиків — це використання інструментів ринку цінних паперів (передусім так званих похідних інструментів) для захисту власників будь-яких активів (товарних, валютних, фінансових) від несприятливої для них зміни цін, вартості або дохідності цих активів. Цю функцію можна назвати захисною (страхування від ризику), точніше функцією хеджування. Однак одностороннє хеджування неможливе: якщо є той, хто бажає захиститися від ризику, то повинна бути й інша сторона, яка здатна прийняти його на себе. З допомогою ринку цінних паперів можна спробувати перекласти ризик зі свого активу на спекулянта, який бажає ризикнути. Отже, суть хеджування полягає в перерозподілі ризиків. Ця функція є відносно новою для ринку цінних паперів і з’явилась у своєму

сучасному вигляді лише на початку 70-х років. Завдяки їй ринок, з одного боку, істотно збільшив свою стійкість, а з іншого, — свою значущість, оскільки функція перерозподілу ризиків, базуючись на функції

перерозподілу грошових коштів, різко прискорює й навіть спрощує переливи вільних (або вивільнених) фінансових капіталів. Облікова функція полягає в обов’язковому обліку в спеціальних списках

(реєстрах) усіх видів цінних паперів, що обертаються на ринку, реєстрації учасників ринку цінних паперів, а також фіксації фондових операцій, оформлених договорами купівлі-продажу, застави, трасту,

конвертації тощо. Контрольна функція передбачає проведення контролю за дотриманням норм

законодавства учасниками ринку. Функція збалансування попиту та пропозиції означає забезпечення

рівноваги попиту й пропозиції на фінансовому ринку проведенням операцій із цінними паперами.

Стимулююча функція полягає в мотивації юридичних і фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів. Наприклад, наданням прав на участь в управлінні підприємством (акції), на отримання доходу (процентів за

облігаціями, дивідендів за акціями), можливості накопичення капіталу або права стати власником майна (облігації). Регулююча функція означає регулювання через конкретні фондові операції різних суспільних інтересів. Наприклад, проведенням операцій із цінними паперами регулюється обсяг грошової маси в обігу. Продаж державою цінних паперів на ринку скорочує обсяг грошової маси, а їхня купівля, навпаки,

збільшує його.

24. Інфраструктура інвестиційного ринку: сутність та її складовіДуже часто інв.ринок ототожн.з фондовим ринком, бо вважається, що найб.ефективними є фін.ів-ї..Найбільш доцільним є визначення інв.ринку як поєднання ринків фін-го та реального інв-я. Перша част.інв.ринку- ринок реального інвестування.Цей ринок склад.з декількох частин: - ринок прямих кпіталовкл. Об’єкти: нове буд-во, реконстр-я, розширення, техн.переозброєння.; - ринок об’єктів приватизації (об’єктами є ті, що повністю їх виставлено на викуп торгівельними колективами; - ринок нерухомості (об’єктами є готові будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення; - ринок ін. об’єктів реального інвестування (об’єктами є дорогоцінні метали, коштовності); фондовий ринок (об’єктами є акції, облігації, ін.форми цін.паперів); грошовий ринок (об”єкти-депозитні вклади, цільові вклади). Інвестиційний ринок, як і будь-який інший, являє собою співвідношення S і D, ціни і конкуренції. Перш ніж здійснювати інвестиції, інвестору необхідно вивчити кон”юкт.інвест.ринку та визначити співвіднош.його елем-в. Це може запобігти втраті прибутку або доходу чи навіть втраті капіталу, оскільки інвест. діяльнісь є ризиковою.Фінансовий ринок є механізмом, який забезпечує зведення покупців та продавців фінансових активів та сприяє обміну цими активами, фінансові ресурси обмінюються на цінні папери, цінні папери на фінансові ресурси. Згадаємо узагальнююче визначення, яке ми дали у вступі до нашого курсу: фінансовий ринок - це сукупність фінансових інститутів, які забезпечують ефективний перерозподіл фінансових ресурсів від донорів до реципієнтів.

25. Охарактеризуйте зміст інноваційПоняття “інновація” означає нововведення, тобто впровадження нових форм організації праці й управління в систему підприємницької діяльності; це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності результатів интелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності . Інновація – це використання в той чи іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відношеннях, науці, культурі, утворенні і т.д.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, що спрямовані на удосконалювання соціально-економічної діяльності. Інновація представляє собою матеріалізований результат, що отриманий від вкладення капіталу в нову техніку чи технологію, в нові форми організації виробництва праці, обслуговування чи управління, включаючи нові форми контролю,обліку, методів планування, аналізу і т.п. Інновацію можна назвати також інноваційним продуктом. З поняттям “інновація” тісно пов’язані поняття “винахід” та “відкриття”. Під винаходом розуміють нові прибори, механізми, інструмент,інші пристосування, що створені людиною. Відкриттям є процес отримання раніше невідомих даних чи спостереження раніше невідомого явища природи. У сучасній економіці роль інновацій значно зросла. Це викликано тим, що в ринковій економіці інновації являють собою зброю конкуренції, тому що інновація веде до зниження собівартості, до зниження цін, до зростання прибутку, до створення нових потреб, до припливу грошей, до підвищення іміджу (рейтингу)виробника нових продуктів, до відкриття і захоплення нових ринків, у тому числі і зовнішніх. Процесна продуктова інновація являє собою освоєння нових форм і методів організації виробництво при випуску нової продукції. При цьому мається на увазі, що випуск нової продукції можна організувати при вже наявні технології,устаткуванні, енергетичних ресурсах і при використанні традиційних методів організації виробництва і керування

26.Визначте особливості функціонування первинного та вторинного ринку цінних паперів.Фондовий ринок – інтегроване утворення у складі фінансового ринкуФінансові посередники, як правило, опосередковують пропозицію фінансових ресурсів з боку первинних донорів (або інвесторів) та пропозицію фінансових активів (як правило, цінних паперів) з боку реципієнтів. Цей сегмент фінансового ринку прийнято називати ринком цінних паперів, або фондовим ринком. В самій назві цього ринку (“ринок цінних паперів”) визначено його головну ознаку та атрибут: наявність певного інструменту - цінного паперу - за допомогою якого опосередковується рух фінансових ресурсівВажливим з точки зору характеристики інвестиційного середовища є поділ фондового ринку на первинний та вторинний. Продаж цінних паперів нового випуску емітентом (підприємством або урядовими чи муніципальними структурами) називається первинним розміщенням, а той сегмент ринку, в рамках якого здійснюється таке розміщення – первинним ринком. Вторинним ринком називають ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів, які перебувають у вільному обігу після завершення їх первинного розміщення. Фондовий ринок також поділяється на біржовий та позабіржовий.Фондові біржі є вторинними ринками цінних паперів, оскільки на них котируються цінні папери, що знаходяться в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не приймає участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не одержує доходу від таких продаж. Існують вторинні ринки для різних інших видів позичок й інших фінансових активів.

27.Визначте роль венчурного капіталу для розвитку підприємства.За класичним визначенням венчурне підприємництво – це особливе поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного. Інституціями фінансової складової венчурного бізнесу є так звані «бізнес-ангели» та венчурні фонди. Приватні інвестори дозволяють здійснити стартове фінансування проектів. В Україні це джерело інвестицій у інноваційний розвиток теж з’явилося. За даними Асоціації «Приватні інвестори України» вони готові розглядати проекти вартістю від 20 тис. дол. США до кількох мільйонів [1]. Проте відчутних зрушень в інноваційному розвитку регіонів чи держави такі інвестиції поки що не здійснили. Більш потужними постачальниками венчурного капіталу на інвестиційний ринок є венчурні фонди. Згідно вітчизняного законодавства, венчурні фонди є недиверсифікованими ІСІ закритого типу, які здійснюють виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб [2]. Вони належать до строкових фондів, які можуть бути лише фондами закритого типу (як корпоративними (КІФ) так і пайовими (ПІФ)). Венчурні фонди можуть проводити досить ризиковану діяльність, включаючи у свої активи цінні папери, які не допущені до торгів.Найпривабливішими сферами в Україні залишаються будівництво, хімічна й добувна промисловість, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля. Таким чином, венчурні фонди в Україні використовуються для оптимізації управління активами фінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження, і не є джерелом капіталу для інноваційних компаній.