Питання для самоконтролю:

1. Сутність і основні типи організаційних структур міжнародних корпорацій.

2. Міжнародні дивізіональні структури, глобальні продуктові та географічні дивізіональні структури. Глобальні функціональні структури. Мультинаціональні матричні структури. Сучасні нетрадиційні форми організації міжнародного бізнесу.

3. Координація та інтеграція діяльності підрозділів міжнародних корпорацій.

4. Взаємозв'язок координації з міжнародними стратегіями та перешкоди на шляху координації. Формальні та неформальні механізми інтеграції.

5. Розмаїття форм міжнародних інтегрованих структур.

6. Промислово-фінансові групи та їх особливості в різних країнах.

7. Холдингова форма організації міжнародних корпорацій. Ієрархічні інтегровані структури. Неієрархічні інтегровані структури. Інтегровані банківські структури.

8. Міжнародні стратегічні альянси. Сильні і слабкі сторони міжнародних стратегічних альянсів. Роль міжнародних стратегічних альянсів у розвитку глобальної конкуренції.

9. Методи утворення і проектування стратегічних альянсів. Міжнародні альянсові мережі.

10. Гібридні стратегії міжнародних стратегічних альянсів.

11. Сутність та організаційна характеристика транснаціональних корпорацій.

12. Внутрішні і зовнішні мережі ТНК

13. Спеціалізація ТНК та її види.

14. Централізація ТНК та її особливості в різних країнах.

15. Організація міжнародної діяльності українських фірм за кордоном. Статус і організаційна структура українських відділень міжнародних корпорацій.

Тематика рефератів:

1. Порівняльний аналіз західних і східних бізнесових структур.

2. Особливості організації міжнародних операцій ТНК в Україні.

3. Якість службової діяльності в межах ТНК.

Тема 6: прийняття управлінських рішень в міжнародному менеджменті:

6.1. Особливості прийняття рішень в міжнародному менеджменті

Ключова проблема прийняття рішень в міжнародних корпораціях - співвідношення між централізацією і децентралізацією. При централізації рішення приймаються на вищому рівні, що забезпечує їх високу якість. При децентралізації прийняття рішень делегується вниз оперативному персоналу, що забезпечує їх гнучкість і своєчасність.

Сфери міжнародного менеджменту, в яких приймаються переважно централізовані рішення

• Маркетингова міжнародна політика

• Фінансові справи

• Використання персоналу експатріантів

• Рішення щодо виробничих потужностей

Рис. 6.1. Взаємозв'язок стратегій, структур і прийняття рішень з результативністю управління міжнародною компанією

Таблиця 6.1.

Фактори, що впливають на рівень централізації чи децентралізації рішень у міжнародних операціях

№№	Фактори	Централізація	Де централі­зація
1.	Обсяг операції	Великий	Малий
2.	Обсяг капіталовкладень	Великий	Малий
3.	Відносне значення для MNC	Важливе	Неважливе
4.	Конкурентне середовище	Сильне	Стабільне
5.	Взаємозв'язок між обсягами і затратами	Сильний	Слабкий
6.	Рівень технологій	Високий	Звичайний
7.	Надання значення товарному знаку, патентним правам і ін.	Велике	Мале
8.	Рівень продуктової диверсифікації	Низький	Високий
9.	Однорідність продуктових ліній	Однорідні	Різнорідні
10.	Географічна відстань між домашнім офісом і зарубіжним відділенням	Мала	Велика
11.	Рівень залежності між окремими частинами	Висока	Низька
12.	Рівень компетенції менеджерів в країні - господаря	Менш високий	Більш високий
13.	Досвід у міжнародному бізнесі	Значний	Малий

Джерело: Адаптовано Hodgetts R., Lufthans F. International Management. -N-Y.,McGwaw-Hill

Порівняльні приклади прийняття рішень в різних країнах

а) США - Переважно централізоване прийняття рішень у сфері зовнішньо-економічних операцій.

Фактор:

• Необхідність контролю за розвитком світових стратегій.

б) Японія - Прийняття рішень шляхом консенсусу із попередніми ретельними консультаціями, а також поєднання централізованого і децентралізованого підходів до прийняття рішень

Фактори:

• Вищий менеджмент має велику владу, яка піддається перевірці з боку нижніх менеджерів

• Нижні менеджери мають повноваження щодо огляду, аналізу, критики рекомендованих варіантів дій.

в) Великобританія - більшість організацій є дуже децентралізовані. Фактори:

• Менеджери вищого рівня (uper - level) не розуміються в технічних деталях бізнесу і передають право прийняття рішень вниз

• Найвищі менеджери (top - level) також залежать від середніх менеджерів в керівництві безпосереднім процесом прийняття рішення

г) Франція - використовуються різні підходи. Однак останнім часом

тенденція до централізації

Фактор:

• Вищі менеджери, що є випускниками престижних навчальних закладів не мають належної довіри до середніх менеджерів.

д) Німеччина - переважно централізація, автократія, ієрархія. Фактори:

• Специфічна правова система (Codetermination) потребує обговорення варіантів рішень робітниками і їх менеджерами

• Менеджери приділяють продуктивності, якості продукції і послуг більшу увагу ніж керівництву підлеглими

• Менеджерська освіта має переважно технічну орієнтацію

е) Скандинавські країни - децентралізація і участь

Фактори:

• Правова система подібна німецькій (Codetermination)

• Головна увага менеджерів - якість трудового життя.

• Важливість індивідуальності в організації