39. Соціальні організації, сутність, види та функції.

Термін "соціальна організація" має кілька понять:

■ цільова група, об'єднання людей інституційного характеру, які прагнуть до реалізації певних цілей організованим чином (підприємство, орган влади, союз);

■ це засоби керування, управління людьми, це способи координації функцій людей, це гармонія сил, напрямів діяльності людей на досягнення певної мети;

■ система засобів діяльності людей, інститутів, соціального контролю, соціальних ролей, системи цінностей, які забезпечують співжиття членів спільності, забезпечують порядок у суспільному житті (певна структура, тип зв'язків, властивість-атрибут певного об'єкта).

У суспільстві виникають такі організаційні форми:

■ ділові організації (фірми, установи);/■ суспільні союзи, масові організації;/■ проміжні форми організацій (артілі, ланки, бригади);/■ сім'я, наукова школа, неформальна група.

Найбільш великою організацією суспільства є держава.

Соціальна організація має такі характерні риси:

■ володіє цільовою природою, оскільки створена для реалізації певних цілей. Це означає, що організація являє собою засіб і інструмент забезпечення функції об'єднання і регламентації поведінки людей заради такої мети, яка не може бути досягнута кожним поодинці;

■ це складна взаємопов'язана система соціальних позицій і ролей, котрі виконують члени організації; тут мають місце вертикальні (взаємопідпорядковані) та горизонтальні структури;

■ наявність механізмів та засобів регулювання, а також контролю за діяльністю елементів організації.

40. Предмет і категорії соціального конфлікту. Типологія конфліктів.

Соціальний конфлікт — зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп.

Соціологія конфлікту найчастіше послуговується такими категоріями, як «конфлікт», «соціальний конфлікт», «гострота конфлікту», «тривалість конфлікту», «конфліктанти», «межі конфлікту».

Предмет соціології конфлікту:

• з’ясування соціальної природи та сутності конфліктів;

• з’ясування принципів діагностики конфліктів та соціологічний їх аналіз;

• типологія та класифікація конфліктів;

• визначення способів подолання та механізмів правління соціальними конфліктами

Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:

• внутрішньоособистісні (інтраперсональні), які виникають на рівні однієї особистості (наприклад на рівні безпосередньо викладача або студента);

• міжособистісні (інтерперсональні), які виникають між двома особистостями (наприклад між двома студентами);

• внутрішньогрупові (інтрогрупові), які виникають всередині групи, зокрема між конкретною особою і групою;

• міжгрупові (інтергрупові), які виникають між соціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням (наприклад, між двома підрозділами в організації).

Також виділяють наступні види конфліктів:

• за способом розв’язання – насильницькі або ненасильницькі:

• за сферою розгортання – політичні, соціальні, економічні, організаційні, юридичні сімейно-побудові, ідеологічні, соціокультурні тощо;

• за напрямком впливу – вертикальні та горизонтальні, в залежності від характеру соціальних зв’язків між суб’єктами конфлікту;

• за ступенем виявлення – відкриті та скриті;

• за суб’єктами – внутриособистісні, міжособистісні, між групові; між малими та великими соціальними спільнотами, міжетнічні та міждержавні;

• за наслідками – конструктивні та деструктивні;

• за мотивацією – конфлікти з приводу розподілу владних повноважень і позицій, з приводу розподілу ресурсів, з приводу цінностей та життєвих установок;

• за масштабами – глобальні, соцієтальні, регіональні, локальні;

• за формою – прості (бойкот, саботаж, переслідування, агресія) та складні (суспільний протест, бунт, соціальна революція, війна)