Функції мови

Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожен аспект її свідомості супроводжуються мовою.

Мова – найважливіший засіб спілкування людей. Вона безпосередньо пов’язана з мисленням; не може бути мови без мислення й мислення без мови. Мова й мислення мають глибоко суспільний характер, не лише за своєю природою, а й за функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, закони розвитку природи і суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на основі мовного матеріалу: слів і речень. Кожен аспект діяльності зумовлюється думкою та її носієм – мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а стає фундаментом для подальшого розвитку людства.

За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах.

Мова виконує такі найважливіші функції:

• інтегративну – об’єднує людей, формує в них відчуття групової єдності, а отже, сприяє перетворенню населення на суспільство;

• організаційну - стає засобом планування, мобілізації зусиль, адекватної передачі волі одних елементів суспільства іншими;

• регулювальну – забезпечує здатність підтримувати й відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків, за допомогою яких поширюється інтелектуальний і моральний досвід, накопичений суспільством.

Крім того, мова виконує такі функції:

1. Комунікативну (тобто мова є засобом спілкування).

2. Мислеоформлюючу (думки мають словесну оболонку).

3. Пізнавальну (засіб пізнання оточуючого).

4. Художню (створення словесних художніх образів).

5. Передачу історичного досвіду новим поколінням.

Стилі, типи і форми мовлення

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування.

Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові і виробничі потреби суспільства.

Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

літературне мовлення

усне писемне

діалогічне монологічне монологічне

( полілогічне)

рукописне друковане

ЛІТЕРАТУРНЕ МОВЛЕННЯ

Усне	Писемне
1. Первинне	1. Вторинне
2. Діалогічне (полілогічне) і монологічне	2. Монологічне
3. Розрахована на певних слухачів, що виступають співрозмовниками	3. Графічно оформлене
4. Непідготовлене заздалегідь	4. Заплановане, пов’язане з попереднім обдумуванням
5. Живе спілкування	5. Старанний відбір мовних засобів та їх мовне оформлення
6. Інтонація, міміка, жести	6. Відбір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення
7. Імпровізоване мовлення	7. Повний і ґрунтовний виклад думок
8. Чітко індивідуалізоване мовлення	8. Поглиблена робота над словом і текстом
9. Емоційне й експресивне мовлення	9. Редагування думки і форми її вираження
10. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми	10. Самоаналіз написаного

Залежно від змісту і будови текст та його частини діляться на три смислові типи: розповідь, опис і роздум (міркування). Кожний з них має свою будову.

Розповідь - це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. Загальна схема розповіді така: початок дії, розвиток подій, кінець події.

Опис – це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища. В описі дається характеристика людей, предметів, явищ природи шляхом перелічення їх головних, суттєвих ознак. Найголовніше в описі – дати точне або яскраве уявлення про предмет мовлення.

Роздум (міркування) – це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов’язкові три частини: 1) теза – основне твердження; чітко сформульована думка; 2) докази, аргументи, що підтверджують висунуту тезу; 3) висновок, що випливає з доказів (узагальнення). В основі роздуму лежать причинно-наслідкові відношення. «Чисті» розповіді, описи, роздуми використовуються рідко. В текстах найчастіше описи включаються в розповідь або пов’язані з міркуванням; розповідь може доповнюватись роздумом.

СУМ (сучасна укр. мова) - поєднує системи книжного (писемного й усного) літературного мовлення. Функціональна розгалуженість породжує стилі літературної мови.

Стиль (лат. stylus - загострена паличка для писання) – система мовних елементів, способів відбору й уживання їх, об'єднаних певним функціональним призначенням.

С Т И Л І