Розділ 2 технологічний вступ

Досконалість приладів точної механіки характеризується їхньою відповідністю своєму функціональному призначенню, зручністю, надійністю роботи, а також тим, використані можливості найбільше прогресивних методів і засобів виготовлення і контролю.

Узагальненим критерієм технологічності є її економічна доцільність при заданій якості і сприятливих умовах виробництва, експлуатації і ремонту.

При оцінці необхідно роздивлятися також чинники, що визначають технологічність конструкції. Конструкція буде технологічною, якщо вона має найменшу трудомісткість виготовлення і самим коротким виробничим циклом, найбільшою уніфікацією і нормалізацією складальних одиниць і деталей, можливістю автоматизації складання при найменшій кількості матеріалів і устаткування. Для досягнення високих технічних характеристик приладу необхідно також використовувати резерви виробництва.

2.1 Опис об'єкту для технічного завдання

Об’єктом для технологічного завдання обираємо вихровий вимірювач малих витрат.

На основу 1 встановлюється струйний автогенератор (САГ) 2, САГ закривається кришкою 3, на яку встановлюється електронний модуль 4, конструкція закріплюється болтам 5,6,7, що встановлюються на шайби 8.

Рисунок 2.1- Вихровий вимірювач малих витрат

2.2 Оцінка рівня технологічності

Технологічністю конструкції називається така властивість окремих деталей, складальних одиниць і приладів у цілому, при якому для даних умов, даного масштабу випуску і даних технічних вимогах до приладу забезпечується найбільш швидке і економічне освоєння його виробництва, а також найбільш раціональне його виготовлення.

Конструкція буде технологічною, якщо вона має найменшу трудомісткість і виробничий цикл, найбільшу уніфікацію і нормалізацію складальних одиниць і деталей, широкою можливістю застосування найбільш простих і раціональних операцій, а також можливістю автоматизації устаткування.

Для усіх виробів при відпрацьованості конструкції на технологічність

ставляться наступні задачі: зниження трудомісткості виготовлення, застосування стандартних складових частин, використання уніфікованих складових частин, використання уніфікованих деталей, можливість застосування типових технологічних процесів.

Для складальних одиниць задачами відпрацьованості на технологічність є

забезпечення технологічності принципової і конструктивної схем складальної одиниці, забезпечення технологічної компонування складальної одиниці, забезпечення правильних і раціональних настановних баз, забезпечення раціонального членування на складові частини, забезпечення умов для застосування високовиробничих технологічних процесів, забезпечення умов регулювання, контролю й іспитів, скорочення номенклатури застосовуваних матеріалів.

2.2.1 Визначення основних показників технологічності

Абсолютний техніко-економічний показник трудомісткості виготовлення Т_и виражається сумою нормо-годин, затрачених на виготовлення виробу:

де Т_і –трудомісткість виготовлення й іспиту i-ї складової частини виробу в нормогодинах.

На виготовлення вихрострумового датчика витрачено 10 нормогодин. (Т_и=10 нормогодин).

Рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення К_у.т. визначається як відношення досягнутої трудомісткості виготовлення виробу Т_и до базового показника трудомісткості виготовлення _. ( =11 нормогодин):

За рівнем технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення виріб, що розробляється, вище за базовий.

Технологічна собівартість виробу С_т визначається як сума витрат на одиницю виробу:

де С_м – вартість матеріалів, затрачених на одиницю виробу (грн.);

С_з – заробітна плата виробничих робітників із нарахуваннями (грн.);

С_ц._р – цехові витрати (електроенергія, ремонт і амортизація устаткування і т.п. ).

По кошторисам: С_м = 300 грн.; С_з = 600 грн.; С_ц.р =50 грн_., тоді технологічна собівартість складе:

С_т = 300 + 600 + 50 = 950 грн.

Рівень технологічності конструкції по технологічній собівартості визначається як відношення досягнутої собівартості С_т до технологічної собівартості базового виробу С_б.т.( С_б.т=1100 грн.)

За рівнем технологічності конструкції по технологічній собівартості виріб, що розробляється, вище за базовий.