1. Загальні положення

1.1. Студенти Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом навчальної каденції виконують низку навчально-наукових (реферат, курсова робота) та кваліфікаційних (бакалаврська, дипломна, магістерська) робіт.

1.2. Кваліфікаційна робота – форма підготовки й підсумкової атестації студента за освітньо-кваліфікаційним та освітньо-науковим рівнем. Захистом такої роботи перед державною комісією завершується навчання у бакалавраті, за програмою підготовки спеціаліста, а також у магістратурі. Якість виконання, зміст та захист кваліфікаційної роботи визначає рівень підготовленості випускника до майбутньої фахової діяльності.

1.3. Дана методична розробка визначає основні вимоги до навчально-наукових, а також кваліфікаційних (випускних) робіт. Інститут філології, виходячи зі специфіки навчальних дисциплін, пропонує відповідні критерії оцінювання, ознайомлюючи з ними студентів при затвердженні тем навчально-наукових та кваліфікаційних робіт.

1.4. Якісне виконання навчально-наукових та кваліфікаційних робіт на належному рівні має на меті:

- актуалізацію, систематизацію, поглиблення та закріплення отриманих протягом навчання теоретичних знань студентів;

- формування умінь та навичок щодо обрання наукової або практичної проблеми і її самостійнго аналізу, формулювання узагальнень і обґрунтовуваня висновків; застосування набутих знань при вирішенні наукових і практичних професійних та інших завдань, визначення конкретних теоретичних і практичних рекомендацій;

- розвиток навичок самостійної дослідницької роботи;

- підвищення рівня підготовленості випускників до самостійної практичної роботи, творчого розв'язання професійних завдань.

1.5. При виконанні різних видів наукової роботи слід враховувати, що в сучасних дослідженнях з проблем лінгвістики, літературознавства, транслатології, методики викладання іноземних мов широко використовуються різні методики досліджень теоретичного та емпіричного рівнів. До теоретичних методик належать методи аналізу й синтезу, абстрагування та деталізації, моделювання, індукції та дедукції тощо. До емпіричних методик – спостереження, опитування, тестування, експерименту тощо.

Усі види студентських наукових робіт передбачають дуже важливий етап добору, систематизації, вивчення теоретичних та інших інформаційних джерел з обраної проблеми дослідження. Невід’ємною частиною роботи – в разі потреби – є створення відповідних систематизованих баз емпіричних даних або картотек, які відповідають темам досліджень (методом статистичної виборки).

Під час підготовки рефератів використовуються переважно теоретичні методи дослідження (зокрема аналіз, узагальнення, порівняння), в усіх інших видах наукових робіт студенти повинні обов'язково застосовувати як теоретичні, так і емпіричні методики дослідження.

2. Основні вимоги до категоріально-термінологічного апарату наукового дослідження

Базовий категоріальний термінологічний апарат кожного наукового дослідження будь-якого рівня становлять переважно стереотипні наукові формули, такі як: наукова проблема, мета і завдання дослідження, які включають методичні й практичні завдання, методику дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, що опрацьовуються на кафедрі, в інституті, наукову новизну, актуальність дослідження, об'єкт та предмет дослідження, матеріал дослідження, теоретичне та практичне значення праці, її апробація, наукові висновки, резюме (пояснювальна записка). Цим науковим формулам відповідають основні рубрики вступного розділу кваліфікаційних робіт.

Тема дослідження конкретизує галузь та напрямок дослідницької роботи з метою вивчення обраних процесів чи явищ. Орієнтовна тематика всіх видів наукових робіт (від реферату до магістерської роботи) для кожної з переліку спеціальностей розробляється і затверджується відповідними кафедрами Інституту філології.

Назва теми роботи повинна бути конкретною, узгоджуватися з об'єктом і предметом дослідження. Згідно з положенням про основні вимоги до наукових робіт ВАК України бажано уникати в назвах формулювань типу “Дослідження питання...”, “Дослідження деяких шляхів...”, “Деякі питання...”, “Матеріали до вивчення...” тощо, які не забезпечують необхідної конкретизації у вирішенні обраної проблеми.

Наукова проблема - це структурований комплекс взаємопов'язаних питань, які зорієнтовані на визначення та інтерпретацію параметрів ряду окремих явищ матеріального чи духовного світу, їх наукову парадигматичну кодифікацію у системі чітко окреслених поняттєвих координат.

Проблема дослідження завжди пов'язана з вивченням специфіки внутрішньої організації об'єкту і предмету дослідження, з виявленням їх зв’язків та взаємообумовленостей, детальною розробкою деяких домінантних чи маргінальних ознак у контексті парадигми світу.

У конкретній дослідницькій роботі наукова проблема практично обмежується комплексом теоретичних питань, пов'язаних передусім із метою дослідження, власне основна мета дослідження полягає у розв'язанні певної наукової проблеми.

Мета дослідження – це визначення автором своєї евристичної стратегії в отриманні нових знань про об'єкт та предмет дослідження. Не слід формулювати мету як “дослідження...”, “вивчення...”, оскільки ці визначення вказують на засіб, але не спосіб досягнення мети.

Мета дослідження може бути пов'язана, зокрема:

- з формулюванням наукових завдань, які належить розв’язати;

- з обґрунтуванням можливості виявлення нових ознак загального або часткового характеру певних конкретних фактів, що аналізуються чи структури їхньої організації;

- із розробкою певних методик, застосування яких можливе у розв'язанні наукових завдань.

Завдання дослідження – виходячи з загальної мети, слід чітко визначити етапи наукового пошуку для досягнення поставленої мети. Передусім слід сформулювати завдання, пов'язані з .виявленням найсуттєвіших ознак і внутрішньої структури об'єкта та предмета дослідження.

Виділяються також завдання, зорієнтовані, зокрема, на:

- вирішення певних теоретичних питань, загальної програми дослідження (виявлення сутності окремих понять, явищ, процесів, визначення параметрів та рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів інтерпретації тощо);

- виокремлення та характеристику нових евристичних аспектів сучасних рішень даної наукової проблеми;

- обґрунтування, виявлення системи конкретних засобів, необхідних для розв'язання наукової проблеми та організації експериментальної верифікації за критеріями оптимальності;

- розробку рекомендацій щодо практичного використання результатів дослідження.

Цілий комплекс завдань – це алгоритм безпосередньої моделі всього дослідження або частини більшої програми, зумовлений логікою етапів даного наукового пошуку.

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для наукового пошуку. Це цілісна сукупність споріднених елементів (тобто складових) матеріального чи духовного світу. Ця система елементів стає предметом теоретичних чи практичних дослідницьких студій.

Предмет дослідження - міститься в межах об’єкта. Це окремі сторони, властивості й відношення об'єкта, той понятійний, безпосередній аспект проблеми, що розглядається відповідно до певної мети як у теоретичному, так і в експериментальному планах.

В об'єкті дослідження визначається загальна сфера наукового пошуку, у предметі дослідження чітко позначається явище, етап чи процес, які мають розглядатися у бакалаврській, дипломній чи магістерській .роботі. Визначення предмета дослідження слід розуміти як виокремлення параметрів певного "ракурсу" наукового пошуку, у визначенні основних компонентів характеристики об'єкта дослідження.

Методики і методи дослідження подаються як перелік використаних окремих методів, а також методик, спрямованих на досягнення поставленої мети. Перераховувати застосовані методи й методики слід не відірвано від змісту роботи, а коротко й суттєво окреслити, які саме аспекти наукової проблеми чи завдання вирішувалися за допомогою яких методів. Методи й методики дослідження – це комплекс конкретних прийомів, зорієнтованих на отримання нового наукового знання, і на визначення параметрів методичного забезпечення виконання програми дослідження, його теоретичних і практичних завдань.

Актуальність дослідження конкретної наукової проблеми, а відтак і праці зумовлюється соціальним замовленням (що відображено у відповідних державних документах), практичними завданнями певної галузі науки, необхідністю розширення парадигми сучасних уявлень про певні процеси чи явища, недостатнім рівнем розробки окремих аспектів наукової проблеми.

Характеристика новизни наукового дослідження подається у вигляді короткої анотації нових наукових положень (рішень), запропонованих автором особисто. Спрямування новизни можливе на: а) розкриття практичної новизни (розробка методичних рекомендацій, дидактичних пропозицій, нових форм організації праці); б) визначення рівня новизни отриманих теоретичних і практичних результатів, їх місця серед відомих наукових фактів (конкретизація, доповнення, трансформації); в) оцінка нових результатів у розгорнутому, аргументованому і чіткому викладі.

Теоретичне значення дослідження полягає у формулюванні автором гіпотез, ідей чи положень, які засвідчують його індивідуальний внесок у вирішення обраних наукових проблем і мають значення у вирішенні зазначених питань. Можливе визначення ступеня перспективності дослідження.

Практичне значення – це відомості про реальне застосування одержаних результатів та можливості впровадження їх у практику. Характеризуючи практичне значення, слід подати інформацію про ступінь їх готовності чи сферу використання.

Висновки – це дуже вагома структурна частина наукової праці, де викладаються систематизовані результати здійсненої наукової роботи. Висновки повинні містити чіткі формулювання отриманих результатів у світлі поставлених завдань для досягнення мети дослідження. Можливі формулювання рекомендацій щодо наукового та практичного використаня отриманих результатів.

Повнота і глибина розробки наукового апарату дослідження залежить від типу наукової роботи. Усі наведені компоненти повинні бути представлені у бакалаврській, дипломній та особливо магістерській роботах.