10. Ефективність, інноваційність, якість та здатність відповідати на потреби споживачів

В умовах ринкових перетворень необхідна цілісна модель оцінки ефективності діяльності підприємства, згідно з якою ефективність розглядається з п’яти взаємопов’язаних точок зору:

-   задоволення потреб зацікавлених осіб (хто є основними учасниками програми або проекту, на що вони сподіваються і які потреби мають);

-   вклад зацікавлених осіб (чого саме підприємство бажає і потребу від зацікавлених сторін на взаємовигідній основі);

-   інноваційні стратегії (які інноваційні стратегії необхідно розробити для того, щоб задовільнити побажання й потреби зацікавлених сторін, враховуючи при цьому власні інтереси);

-   процеси (які бізнес-процеси необхідно налагодити, аби реалізувати стратегії);

-   можливості (які саме можливості необхідні для управління бізнес-інтересами).

Для визначення ефективності господарювання важливим є прийняття правильних стратегічних напрямків. Вони повинні визначатися кінцевою метою діяльності, яку окреслило перед собою підприємство. Основне місце приділяється отриманому прибутку від господарської діяльності, забезпеченню його зростання на майбутнє. Це прагнення є рушійною силою ринкової економіки. Ефективність роботи підприємства сприяє забезпеченню ефективності галузі й ефективності економіки в цілому, тобто всього процесу суспільного відтворення.

Ефективність інноваційної діяльності підприємства визначається насам­перед узгодженням систем інвестування, оподаткування, кредитування, які функціонують у інноваційній сфері наукових розробок.

Досвід переконує, що в сучасних умовах розраховувати на великі при­бутки підприємства можуть тільки тоді, коли вони випереджають конкурентів в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу. А це досить важ­ко. Ризиковий характер інноваційної діяльності потребує компенсації через достатні інвестиції у певний вид діяльності.

Причинами низького рівня інноваційної діяльності є недоліки нормативно-правової бази, висока вартість залучення позикових ресурсів, низький рівень знань керівних працівників промислових підприємств регіону на предмет інновацій, відсутність у керівників таких підприємств стратегічного бачення майбутньої діяльності підприємства, товарів чи послуг, які воно пропонуватиме. Важливими проблемами є також низький рівень бюджетного фінансування інноваційних розробок, відсутність дієвих стимулів з боку держави для підприємств, що впроваджують інновації, наприклад, через механізм пільгового оподаткування чи кредитування.

Важливими є також проблеми, що стосуються внутрішнього середовища підприємств. Так, пов'язаною з проблемою нестачі фінансових ресурсів є проблема низької платоспроможності підприємств, які не мають змоги самостійно фінансувати власні інноваційні дослідження та розробки. Спостерігається постійне зменшення кваліфікованих виробничих кадрів на вітчизняних промислових підприємствах, які досить часто і є натхненниками інновацій. Так само хотілося б згадати про відсутність у межах самих підприємств механізмів стимулювання інноваційної ініціативності працівників через премії, доплати, інші форми матеріального стимулювання.

Менеджмент якості у сучасних умовах є пріоритетної системою управління підприємствами. Задача побудови системи менеджменту якості повинна базуватися на використанні наступних восьми принципів.

1.     Орієнтування на споживача та інші зацікавлені сторони.

2.     Лідерство керівника.

3.     Залучення персоналу.

4.     Процесний підхід.

5.     Системний підхід.

6.     Постійне поліпшення.

7.     Прийняття рішень на основі фактів.

8.     Взаємовигідні відношення з постачальниками (та іншими партнерами)

Знання споживчої вартості товару, тобто сукупності його властивостей, які задовольняють потреби покупця, дає можливість визначити місце товару у ряду споживчих пріоритетів: чи є товар, включаючи сировину, засобом виробництва або предметом споживання. Поділ товарів на 2 категорії -товари виробничого призначення та товари широкого вжитку — є ключем до розуміння особливостей попиту та пропозиції на конкретному ЗР та його сегментах, характеру коливань ринкової кон'юнктури, які особливо виявляються на різних фазах економічного циклу.

Виробники повинні вміти оцінити товар з позицій покупців та споживачів, визначити плюси та мінуси продукції, що випускається. Слід з'ясувати, чим товар є у сприйнятті споживача. У зв'язку з цим особливого значення Набуває не просто набір споживчих властивостей та характеристик товару, а розуміння того, як даний товар сприймається самим споживачем, якому передусім важливо, яким чином даний товар може допомогти задовольнити певну його потребу або розв'язати проблему, яка перед ним стоїть.

Те, що потрібно конкретному кінцевому споживачу у сенсі властивостей та особливостей товару, для виробника та продавця складається у поняття конкурентоспроможності товару, і завдання продуцента - добитися її рівня, який би відповідав запитам конкретного ринку та конкретних споживачів.