Тип лідерів реактори – це:

-особи, які орієнтовані на нові завдання, сприяють впровадженню інновацій. До основних їхніх якостей відносяться інтуїція, синтез знань, самокритичність

-особи, які можуть виокремлювати головне з великого обєму інформації, що дозволяє їм приймати правильне управлінське рішення, формувати стратегію організації, впроваджувати інновації

-раціональний тип лідера, до основних якостей якого відносяться енергійність, цілеспрямованість, особистий приклад, вміння долати барєри, здатність створювати згуртований колектив

+лідери, які активно та розумно-критично реагують на ідеї інших, що дозволяє зробити з них послідовників

401.

Тип лідерів дослідники – це:

-особи, які орієнтовані на нові завдання, сприяють впровадженню інновацій. До основних їхніх якостей відносяться інтуїція, синтез знань, самокритичність

-особи, які можуть виокремлювати головне з великого обєму інформації, що дозволяє їм приймати правильне управлінське рішення, формувати стратегію організації, впроваджувати інновації

-раціональний тип лідера, до основних якостей якого відносяться енергійність, цілеспрямованість, особистий приклад, вміння долати барєри, здатність створювати згуртований колектив

+лідери, які вміють отримувати та обробляти інформацію, зіставляти та аналізувати факти, проводити експерименти

402.

Який стиль лідерства необхідно застосовувати в форсмажорних ситуаціях:

-демократичний

+авторитарний

-ліберальний

-змішаний

403.

Влада, при якій підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:

-примусу

+винагороди

-еталонною

-законною

404.

Який тип влади може викликати у підлеглих негативну реакцію:

+примусу

-винагороди

-еталонна

-законна

405.

Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, – це:

+демократичний

-авторитарний

-бюрократичний

-патріархальний

406.

Стиль управління, при якому керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, – це:

-демократичний

+авторитарний

-бюрократичний

-патріархальний

407.

Стиль управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організацією і мають право на виконання даних їм повноважень, – це:

-демократичний

-авторитарний

+бюрократичний

-патріархальний

408.

Стиль управління, при якому за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, – це:

+харизматичний

-авторитарний

-бюрократичний

-патріархальний

409.

Тип влади, при якому вплив здійснюється через розумну віру та виконавець приймає на віру знання і цінність знань керівника – це влада:

-примусу

+експертна

-еталонна

-законна

410.

Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера, – це:

-примусу

-експертна

+еталонна

-законна

411.

До поведінкових теорій лідерства відносять:

-модель Фідлера

-модель Герсі і Бланшара

+теорію Лайкерта

-модель Гауза і Мітчелла

412.

До ситуаційних підходів до керівництва та лідерства не відноситься:

-модель Фідлера

-модель Герсі і Бланшара

+теорія Лайкерта

-модель Гауза і Мітчела

413.

Ефективність менеджменту – це:

-результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів

+показник, що визначається відношенням кінцевого результату, отриманого підприємством, до витрат на управління

-показник, який визначається по підприємству в цілому і характеризує загальний ефект віддачу від використання всіх наявних ресурсів та витрат

-показник рентабельності підприємства

414.

Для оцінювання ефективності менеджменту використовують:

-відносні вартісні показники

-якісні показники системи менеджменту

+трудові, вартісні, інформаційні, технічні показники

-соціальні показники

415.

Ефективність, яка виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів удосконалення системи управління виробництвом, називається:

+абсолютною

-порівняльною

-відносною

-модульною

416.

До кількісних показників ефективності менеджменту належать:

-рівень керованості

-співвідношення кількості лінійного та функціонального персоналу

+обсяг реалізованої продукції, що припадає на одну грн. витрат на управління

-частка менеджерів у складі персоналу

417.

Показник, який характеризує відношення кількості прийнятих рішень при виконанні даної функції на вищих рівнях управління до загальної кількості прийнятих рішень при виконанні даної функції на всіх рівнях управління, – це:

-коефіцієнт цілеспрямованості структури управління

-коефіцієнт раціональності структури управління

+показник ступеню централізації управлінських функцій

-коефіцієнт формалізації праці менеджера

418.

До витрат на управління включаються:

-собівартість продукції

+витрати на оплату праці управлінського персоналу з урахуванням відрахувань на соціальне страхування

-витрати на організацію та забезпечення виробничо-господарської діяльності, включаючи змінні витрати виробництва

-сплата оренди приміщень

419.

До якісних показників ефективності системи менеджменту організації відноситься:

-показник економії живої і уречевленої праці апарату управління

-частка заробітної плати працівників апарату управління у собівартості продукції послуг

+коефіцієнт формалізації праці менеджерів

-темпи змін зростання прибутку підприємства

420.

Рівень керованості – це показник, який визначається:

-відношенням кількості лінійних керівників до кількості працівників функціональних служб

+відношенням норми керованості до фактичної кількості підлеглих у керівника

-часткою працівників апарату управління в загальній кількості промислово-виробничого персоналу організації

-кількістю керівників вищої ланки управління

421.

Показник, який характеризує відношення кількості нереалізованих рішень до загальної кількості рішень, прийнятих у підрозділі, – це:

+коефіцієнт надійності структури управління

-коефіцієнт оперативності роботи апарату управління

-коефіцієнт оптимальності системи управління

-коефіцієнт продуктивності працівників апарату управління

422.

Результативність менеджменту, яка характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни називається:

-економічною ефективністю

+організаційною ефективністю

-соціальною ефективністю

-технічною ефективністю

423.

Оперативність системи управління не характеризується:

-обгрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління

-рівнем застосування сучасних економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень

+своєчасністю виконання постановок, наказів і розпоряджень вищестоячих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства

424.

Показник економії живої та уречевленої праці апарату управління визначається:

+темпами зміни частки працівників апарату управління в загальній кількості промислово-виробничого персоналу організації

-часткою заробітної плати працівників апарату управління в собівартості продукції підприємства

-показником співвідношення кількості лінійного та функціонального управлінського персоналу організації

-своєчасністю виконання постанов, наказів і розпоряджень вищестоячих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства

425.

Для оцінювання ефективності системи управління використовують:

-загальні відносні показники фінансово-господарської діяльності підприємства

-показники продуктивності управлінської праці та показники економічності апарату управління

+ показники продуктивності управлінської праці та загальні відносні показники фінансово-господарської діяльності підприємства

-показники ефективності роботи персоналу

426.

Ефективність управління обовязково зростає:

-якщо зростають обсяги реалізованої продукції

-якщо темпи збільшення обсягів реалізованої продукції є нижчими від темпів зростання витрат на управління

+якщо має місце сталість обсягів реалізованої продукції поряд зі зниженням витрат на управління

-скорочується чисельність адміністративно-управлінського персоналу

427.

Показник ефективності управління:

+знижується при скороченні обсягів реалізованої продукції

-визначається темпами зростання прибутку підприємства

-скорочується при зростанні фінансових витрат на управління

-знижується при скороченні прибутку на одиницю робочого часу

428.

Показник ступеня формалізації праці менеджерів визначається:

-відношенням кількості адміністративно-управлінського персоналу, зайнятого вирішенням спеціальних проблем, до всього управлінського персоналу

+відношенням кількості адміністративно-управлінських кадрів, праця яких організована на основі нормативних документів, до загальної кількості управлінців

-відношенням обсягів робіт, профільних для даного підрозділу, до загальної кількості рішень прийнятих у підрозділі

429.

Які з наведених підходів можуть бути застосовані для визначення ефективності управління:

+застосування якісної оцінки ефективності за допомогою експертів

-розрахунок показника темпів змін чисельності апарату управління

-самофотографія робочого часу менеджера

-підхід з позиції особистих якостей керівника

430.

Одним з чинників удосконалення системи менеджменту є:

+зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату управління та підвищення продуктивності їх праці

-підвищення заробітної плати працівників апарату управління

-зниження собівартості продукції

-поліпшення показників платоспроможності підприємства

431.

Внаслідок вдосконалення системи управління підприємство досягає такого економічного та соціального ефекту:

-зростає кількість премій та доплат працівникам організації

+знижується плинність кадрів

-зростає відсоток накладних витрат в структурі витрат на управління

-зростає кількість задоволених споживачів

432.

Якщо заходи щодо вдосконалення управління одночасно скорочують чисельність адміністративно-управлінського персоналу і збільшують обсяг виробництва, то ефект за обома напрямами:

-скорочується

+односпрямований

-нівелюється

-не спостерігається

433.

Оцінку економічної ефективності управління на підприємстві проводять для:

-підвищення довіри до керівництва

+визначення шляхів удосконалення фінансово-господарської діяльності

-для обґрунтовування витрат на управлінський персонал

-формування системи мотивації персоналу

434.

Обєктами оцінки ефективності управління є:

+структурні підрозділи підприємства

-характер взаємовідносин з контрагентами підприємства

-керівники вищої ланки управління підприємством

-керівники технічного рівня управління

435.

Висока надійність управлінської системи підприємства забезпечується:

-підвищенням рівня безпеки на виробництві

+раціональними технологіями процесів управління

-зниженням ступеня формалізації праці менеджерів

-високим рівнем кваліфікації управлінців

436.

При скороченні чисельності працівників апарату управління:

+заощаджується фонд заробітної плати

-зростає величина заробітної плати промислово-виробничого персоналу

-показник ефективності управління не змінюється

-зростає рівень задоволеності працівників

437.

Оцінити діяльність працівників апарату управління можна:

+використовуючи кількісні показники діяльності організації

+використовуючи показники соціальної ефективності менеджменту

+використовуючи якісні показники, які характеризують специфіку управлінської праці

438.

Результативність роботи окремих працівників організації оцінюють:

-з урахуванням зони відповідальності кожного менеджера щодо його посадових обовязків

-рівнем рентабельності активів і власного капіталу підприємства

-з урахуванням зони відповідальності кожного менеджера та рівнем рентабельності активів і власного капіталу підприємства

+показниками, що визначають їх внесок у загальні результати діяльності організації

439.

Обґрунтування ефективності реалізації управлінського рішення передбачає:

-розрахунок показників фінансової стійкості підприємства до і після реалізації цього рішення

+зіставлення отриманих внаслідок реалізації рішення результатів із витратами, необхідними для його реалізації

-визначення економії умовно-змінних витрат у собівартості продукції підприємства

-розрахунок економічного ефекту від запровадження нових методів управління

440.

Результат реалізації рішення щодо вдосконалення тих чи інших аспектів управлінської діяльності повинен виявитися:

-негайно

+упродовж поточного року

-упродовж звітного періоду

-ніколи

441.

Коефіцієнт дублювання функцій – це:

-співвідношення кількості працівників вищої ланки управління до загальної кількості працівників адміністративно-управлінського персоналу

+співвідношення кількості видів робіт, закріплених за декількома підрозділами до кількості видів робіт, згідно із затвердженими нормами

-показник, що визначається відношенням кількості видів робіт, закріплених за декількома підрозділами, та кількістю видів робіт згідно із затвердженими нормативами

-кількість повторюваних функцій в межах одного підрозділу підприємства

442.

Які з витрат на управління можна скоротити без скорочення чисельності працівників апарату управління:

+накладні витрати

+витрати на наукову організацію управлінської праці

+премії і доплати управлінцям з фонду матеріального заохочення

-заробітну плату

443.

Автократичний тип керівника:

+відрізняється схильністю до єдиноначальності в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням не тільки значущих, а й порівняно дрібних питань, свідомими обмеженнями контактів з підлеглими

-прагне до надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують; залучає їх до таких видів діяльності як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень; створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює їх зусилля; з повагою ставиться до людей і турбується про них

-відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки

444.

Ліберальний тип керівника:

-відрізняється схильністю до єдиноначальності в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням не тільки значущих, а й порівняно дрібних питань, свідомими обмеженнями контактів з підлеглими

-прагне до надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують; залучає їх до таких видів діяльності як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень; створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює їх зусилля; з повагою ставиться до людей і турбується

про них

+відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки

445.