Стиль керівництва – це:

-процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створення нових мотивів потреби та інстинкти, захоплення та емоції, установки та ідеали

-гнучка поведінка керівника щодо співпрацівників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і проявляється у способах виконання управлінських робіт апаратом, який підпорядкований керівнику

+сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою

-спосіб дієвпливу керівника на підлеглих з метою забезпечення ефективного виконання ними визначених функцій

174

Контролювання як функція менеджменту – це:

-процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створення нових мотивів

+процес визначення якості і корегування роботи, яка виконується підлеглими з тим, щоб забезпечити виконання планів, спрямованих на досягнення цілей підприємства

-сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою

-форма впливу субєкта управління на обєкт управління

175

Процес контролювання складається з наступних етапів:

-визначення мети, встановлення нормативів, співставлення фактичної діяльності з нормативами

-встановлення нормативів, корегування відхилень від планів і нормативів

+встановлення нормативів, співставлення фактичної діяльності з нормативами, корегування відхилень від планів і нормативів

-визначення мети, встановлення нормативів, корегування відхилень від планів і нормативів

176

Принципи контролювання:

+орієнтація на результати, простота контролю

-доброзичливість, діловитість

-порядок контролю, дисципліна

-орієнтація на цілі організації

177

Методом називається:

-засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації

-цілеспрямована дія на колективи людей для організації і координації їх діяльності

+захід прийом. або сукупність заходів прийомів у будь-якій сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції

-сукупність певних дій для досягнення цілей організації

178

Методи управління менеджменту – це:

+засоби цілеспрямованого впливу па трудовий колектив або па окремих його членів для досягнення цілей організації

-цілеспрямована дія на колективи людей для організації і координації їх діяльності

-захід прийом або сукупність заходів прийомів у будь-якій сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції

-сукупність певних дій для досягнення цілей організації

179

Методи управління поділяються на:

-фізіологічні, технічні, соціальні, гігієнічні

-управлінські, обєктивні, субєктивні, загальні

+економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні

-обєктивні і субєктивні

180

До складу підгрупи організаційно-стабілізуючих методів менеджменту відносяться:

-методи прямого директивного характеру і методи регулюючого характеру;

+регламентування, нормування, методичне інструктування

-усні чи письмові розпорядження у формі директив, постанов, наказів, вказівок, розпоряджень, резолюцій

-методи економічного впливу на субєкт

181

До складу підгрупи розпорядчих методів менеджменту відносяться:

-методи прямого директивного характеру і методи регулюючого характеру

-регламентування, нормування, методичне інструктування

+усні чи письмові розпорядження у формі директив, постанов, наказів, вказівок, розпоряджень, резолюцій

-інструктування, контроль, координування;

182

Інструктування працівника при видачі йому службового завдання належить до:

-економічних методів управління

+організаційно-розпорядчих методів управління

-соціальних методів управління

-адміністративних методів управління

183

Посадові інструкції працівників належать до:

-економічних методів управління

+організаційно-розпорядчих методів управління; _

-соціальних методів управління

-психологічного впливу

184

В основу класифікації методів управління покладено:

-систему повноважень і відповідальності в апараті управління

-організаційну структуру обєкта управління

+мотиваційний характер методів управління

-методи прийняття управлінських рішень

185

Комерційний розрахунок базується на таких принципах ринкової економіки:

+господарська самостійність, самоокупність, матеріальна зацікавленість, грошовий

контроль за результатами господарської діяльності підприємства

-максимальна розкріпаченість економічних субєктів, повна відповідальність їх за підсумки господарської діяльності, конкуренція виробників товарів та послуг; вільне ціноутворення, відмова держави від прямої участі в господарській діяльності ринкових субєктів, соціальна захищеність громадян

-відповідності організації і управління стану розвитку суспільства; диверсифікації виробництва і управління; співвідношення керуючої і керованої системи; децентралізації і демократизації управління; попиту; пропозиції, прибутковості, падаючої дохідності

-відповідність керуючої та керованої підсистеми

186

За спрямованістю організаційно-розпорядчі методи поділяються на:

-прямі та опосередковані

-організаційно-стабілізуючі методи; розпорядчі методи;

+методи, спрямовані на обєкт менеджменту; методи, спрямовані на субєкт менеджменту

-методи, спрямовані на підлеглих і на керівника

187

До складу методів розпорядчого впливу входять:

+накази, постанови, розпорядження, циркуляри, вказівки, резолюції

-примірні статути, положення про субєкти господарювання та їхні підрозділи, посадові інструкції, норми і нормативи витрат, матеріалів, праці, стандарти та ін.

-регламентування, нормування й інструктування

-контракти, договори, вказівки

188

Наказ – це:

-розпорядчий акт, який приймається колегіальним органом управління і містить шляхи вирішення важливих питань, що стосуються всієї організації чи її певної підсистеми

+письмове вирішення проблеми керівником-єдиноначальником, яке містить певне завдання, перелік конкретних шляхів, строків, порядку його вирішення, відповідальних осіб і форм контролю

-колегіальне рішення про цілі перспективного розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, організацій господарських систем та галузей

-документ, спрямований на виконання рішень

189

Інформація – це:

-вибір деякої альтернативи із певної їх кількості, що розглядаються

+міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозвязку

-цілеспрямована дія на обєкт для досягнення певної мети

-альтернативи пошуку управлінських рішень

190

Комунікативний процес – це:

-міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозвязку

-обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує інформацію необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить їх до підлеглих, теж у формі інформації

+обмін інформацією між двома або більше людьми

-процес визначення цілей та завдань організації

191

Особистість – це:

-певний стереотип, шаблон поведінки, який очікується від людини у конкретній ситуації

-людина, схильна до спілкування, яка прагне підтримувати добрі відносини зі своїми колегами

+конкретна людина, носій свідомості і самосвідомості, певного соціального статусу і ролей

-людей тої чи іншої організації

192

Конформізм – це:

-протиставлення особистості колективу, марнолюбство, надмірна зарозумілість та ін.

-сукупність стійких психологічних рис, що визначають лінію поведінки людини, її ставлення до справи, до інших людей і до самої себе.

+прийняття готових стандартів особистої поведінки згідно з існуючими порядками, нормами, правилами

-норма поведінки того чи іншого керівника

193

Конфлікт – це:

-певний стереотип, шаблон поведінки, який очікується від людини у конкретній ситуації

+зіткнення різноспрямованих тенденцій у психіці окремої людини, у взаємовідносинах

двох і більше людей або їх формальних і неформальних обєднань обумовлене-розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах

-емоційний стан організму, який виникає у напружених ситуаціях

-стан агресії між двома або більшою кількістю осіб

194

Підбурювач як учасник конфлікту – це особа, яка:

+підштовхує опонентів до взаємної боротьби

-сприяє опонентам порадами, технічною підтримкою

-планує конфлікт

-попереджує конфлікт

195

Посібник як учасник конфлікту – це особа, яка:

-підштовхує опонентів до взаємної боротьби

+сприяє опонентам порадами, технічною підтримкою

-планує конфлікт

-попереджує конфлікт

196

Організатор як учасник конфлікту – це особа, яка:

-підштовхує опонентів до взаємної боротьби

-сприяє опонентам порадами, технічною підтримкою

+планує конфлікт

-попереджує конфлікт

197

Причини виникнення конфліктів в організації:

+обмеженість ресурсів; взаємозалежність завдань; розбіжності в цілях; відмінності в у явленнях, інтересах та цінностях, в манері поведінки і в життєвому досвіді людей, незадовільні комунікації

-незбалансованість обовязків, прав та повноважень працівників, невикористання координаційних та інтеграційних механізмів, відсутність загальних організаційних цілей, незадовільні комунікації

-обмеженість ресурсів, ухилення від вирішення проблем, низький рівень задоволення від праці, невпевненість у собі чи в організації;

-небажання до спілкування членів колективу

198

Розрізняють наступні основні типи конфліктів:

-між організацією і середовищем, міжрівневі, між різними відділами підрозділами, між керівником і робочою групою, між працівниками

+внутрішньоособові, міжособові, між особистістю і групою, міжгрупові

-між організацією і середовищем, внутрішньоособові, між працівниками, між особистістю і групою

-міжособистий, міжгруповий

199

До методів управління конфліктною ситуацією належать:

-індивідуальні й колективні

-внутрішньособові й міжособові

+структурні й міжособові

-внутрішні, колективні, індивідуальні

200

Формування світової практики менеджменту відбувалося під впливом:

-практики управління у фірмах західноєвропейських країн

-практики управління в корпораціях Японії

+практики управління корпораціями США

-Теорії Ф. Тейлора

201.

Один з варіантів розподілу життєвого циклу організації на відповідні тимчасові відрізки передбачає такі етапи за Осовською Г.В.:

+підприємництва, колективності

+формалізації й управління

-підбору, набору та підготовки кадрів

+розробки структури

+спаду

202.

Мильнер Б. З. виділяє такі стадії розвитку організації:

+народження

+дитинство, отроцтво

-молодість

+рання та повна зрілість

+розвиток сил, відновлення, старіння

203.

Основною метою етапу життєвого циклу Зародження є:

+виживання на ринку

-отримання прибутку в короткий термін та прискорене зростання

-систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу

-забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку

-забезпечення оновлення всіх функцій підприємства

204.

Основною метою етапу життєвого циклу Прискорення росту є:

-виживання на ринку

+короткостроковий прибуток та прискорене зростання

-систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу

-забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку

-забезпечення оновлення всіх функцій підприємства

205.

Основною метою етапу життєвого циклу Уповільнення росту є:

-виживання на ринку

-короткостроковий прибуток та прискорене зростання

+систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу

-забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку

-забезпечення оновлення всіх функцій підприємства

206.

Основною метою етапу життєвого циклу Зрілість є:

-виживання на ринку

-короткостроковий прибуток та прискорене зростання

-систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу

+забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку

-забезпечення оновлення всіх функцій підприємства

207.

Основною метою етапу життєвого циклу Занепад є:

-виживання на ринку

-короткостроковий прибуток та прискорене зростання

-систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу

-забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку

+забезпечення оновлення всіх функцій підприємства

208.

Первагами стратегії Піонера є:

+наглядна відмінна перевага

-нищі ціни

+економія, зумовлена накопиченими знаннями та зростанням масштабів виробництва

+витрати переключення

209.

Для захисту ринкової позиції та максимального використання переваг стратегії Піонера можна використати такі стратегії:

+напад

+позиційна оборона

+попереджувальні оборонні дії

-спроба оточення

210.

Стратегія Напад передбачає:

+лідер бере на себе ініціативу, задає темпи впровадження інновацій у розробці нових товарів та перспективних зразків

-компанія, захищаючи завойовані позиції, намагається створити перепони на шляху найімовірніших напрямків атаки

-випуск спеціальної конкурентної торговельної марки

-нанесення ударів по потенційних конкурентах

211.

Стратегія Позиційна оборона передбачає:

-лідер бере на себе ініціативу, задає темпи впровадження інновацій у розробці нових товарів та перспективних зразків

+компанія, захищаючи завойовані позиції, намагається створити перепони на шляху найімовірніших напрямків атаки

-випуск спеціальної конкурентної торговельної марки

-нанесення ударів по потенційних конкурентах

212.

Стратегія Захист флангів передбачає:

-лідер бере на себе ініціативу, задає темпи впровадження інновацій у розробці нових товарів та перспективних зразків

-компанія, захищаючи завойовані позиції, намагається створити перепони на шляху найімовірніших напрямків атаки

+випуск спеціальної конкурентної торговельної марки

-нанесення ударів по потенційних конкурентах

213.

Стратегія Попереджувальні оборонні дії передбачає:

-лідер бере на себе ініціативу, задає темпи впровадження інновацій у розробці нових товарів та перспективних зразків

-завдання удару у відповідь по конкуренту, що атакує, переважно в найслабше місце

-розширення або диверсифікація ринкових зусиль фірми, спрямованих на зміцнення її стратегічних оборонних позицій

+нанесення ударів по потенційних конкурентах

214.

Стратегія Відбивання атаки передбачає:

-лідер бере на себе ініціативу, задає темпи впровадження інновацій у розробці нових товарів та перспективних зразків

+завдання удару у відповідь по конкуренту, що атакує, переважно в найслабше місце

-розширення або диверсифікація ринкових зусиль фірми, спрямованих на зміцнення її стратегічних оборонних позицій

-нанесення ударів по потенційних конкурентах

215.

Стратегія Мобільна оборона передбачає:

-лідер бере на себе ініціативу, задає темпи впровадження інновацій у розробці нових товарів та перспективних зразків

-завдання удару у відповідь по конкуренту, що атакує, переважно в найслабше місце

+розширення або диверсифікація ринкових зусиль фірми, спрямованих на зміцнення її стратегічних оборонних позицій

-нанесення ударів по потенційних конкурентах

216.

До найбільш поширених прорахунків Піонерів належать:

+маркетингові помилки

+товарні прорахунки

+застосування застарілих технологій

+обмеженість ресурсів

217.

М.Портер виділяє ____ конкурентних сил:

-4

+5

-6

-10

218.

До конкурентних сил відносять за М. Портером:

+суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі

+конкуренція з боку товарів, які вироблені фірмами інших галузей

+загроза входу в галузь нових конкурентів

+економічні можливості та торгівельні здібності постачальників та покупців

-економічні можливості та торгівельні здібності посередників

219.

Стратегічний потенціал підприємства характеризують потенційні можливості

підприємства при найбільш ефективному використанні таких видів ресурсів:

+технічних та технологічних

+кадрових

-земельних

+інформаційних

+фінансових

220.

Рівень стратегічного потенціалу підприємства визначається:

+складом та сучасним станом системи наявних ресурсів

-складом та сучасним станом системи управління

-ступенем відповідності ресурсного потенціалу тактичним цілям підприємства

-ступенем відповідності ресурсного потенціалу тактичним цілям та завданням підприємства

+ступенем відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям та завданням підприємства

221.

Рівень освоєння потенційних можливостей підприємства визначає:

+конкурентний статус підприємства

-конкурентоспроможність підприємства

-конкурентні переваги підприємства

-стратегічний потенціал підприємства;

222.

Узагальнена оцінка перспектив зростання конкурентоспроможності підприємства може бути отримана за допомогою формули:

+суми добутків бальних оцінок перспектив зростання показників та значущість цих показників для загальної оцінки перспектив зростання

-різниці добутків бальних оцінок перспектив зростання показників та значущість цих показників для загальної оцінки перспектив зростання

-добутку бальної оцінки перспектив зростання показника та значущість цього показника для загальної оцінки перспектив зростання

-відношення бальної оцінки перспектив зростання показника та значущість цього показника для загальної оцінки перспектив зростання

223.

Сила впливу на виробників товару і здатність вести торгівлю з боку покупців-фірм сильніша, коли:

+покупці сконцентровані, їх небагато і вони здійснюють закупівлю у великих обсягах

-покупців відносно велика кількість і вони здійснюють закупівлю у великих обсягах

-покупці сконцентровані і вони здійснюють закупівлю у невеликих обсягах

-покупців небагато і вони здійснюють закупівлю у невеликих обсягах

224.

Постачальники є потужним фактором впливу за таких умов:

+група постачальників не відчуває конкурентного тиску, пропонуючи свою продукцію галузі

-споживічі є важливими клієнтами для групи постачальників

+група постачальників чинить певний опір прямій інтеграції в бізнес галузі покупця

-їх продукція є типовою

225.

До причин рушійних сил змін ринку й умов конкуренції відносяться:

-швидке або повільне зростання короткострокового попиту

-зміни в параметрах пропозиції і способах використання продукту

+відновлення продукту

-вхд і вихід нових невеликих фірм

226.

Крива захоплення життєвого циклу товару описує:

-товар зі стабільним збутом протягом тривалого часу

+товар, що мав швидкий злет і падіння популярності

-товар, який добре реалізується протягом окремого періоду часу

-сезонний товар;

227.

Під час розробки нового товару на стадії формування ідей виробник має за мету:

-вибрати варіант з альтернативних задумів

+розробити якомога більше ідей

-провести ринковий тест товару

-запустити серійне виробництво товару

228.

На етапі виведення товару на ринок використовується реклама:

+інформативна

-переконуюча

-підсилююча

-нагадувальна

229.

На етапі зрілості товару використовується реклама:

-інформативна

-престижна

+нагадувальна

-переконуюча

230.

На етапі життєвого циклу товару зростання головним для фірми є:

-своєчасно виявляти товар, що старіє і приймати рішення про доцільність подальшого виробництва

+максимально продовжити цей період за рахунок підвищення якості новинки, проникнення на нові ринкові сегменти

-поступово знижувати ціну на товар

-поступово зменшувати обсяги виробництва товару

231.

Етап життєвого циклу товару виведення товару на ринок характеризується:

+повільним зростанням збуту

-скороченням збуту

-максимальним прибутком

-різким зростанням ціни

232.

До товарів попереднього вибору відносять:

-ті, що купують часто без роздумів і з мінімальними зусиллями

-ті, що мають унікальні характеристики, на придбання яких покупець згоден витратити додаткові зусилля

+ті, що споживач порівнює з іншими за показниками придатності, якості, ціною та дизайном

-ті, що купують відповідно до зміни сезону

233.

Здійснення сервісу повязано з:

-задумом товару

-високою ціною товару

+підкріпленням товару

-товаром у фактичному його вираженні

234.

Життєвий цикл товару це:

-інтервал часу від моменту придбання до моменту утилізації товару

+сукупність фаз впровадження товару на ринок, росту продаж, зрілості і спаду

-інтервал часу, в якому попит на сезонний товар проходить всі можливі фази і повертається до вихідної точки

-час купівлі товару

235.

Який етап життєвого циклу товару характеризується мінімальною ціною:

-впровадження

-зрілість

+спад

-зростання

236.

Новим товаром на ринку вважається товар:

+що має новий дизайн

+товар з принципово новими технічними характеристиками

+світова новинка

+ товар що існує, але представлений на новому ринку

237.

Заключним етапом в процесі створення нового товару є:

-експериментальна розробка товару

+комерційне виробництво

-ринковий тест товару

-стадія маркетингу

238.

Крива поновлення життєвого циклу товару описує:

-товар зі стабільним збутом протягом тривалого часу

-товар, що мав швидкий злет і падіння популярності

+застарілий товар, що знову набув популярності

-товар, який добре реалізується протягом окремого періоду часу

239.

Товар в маркетингу це:

+послуги

+товари в матеріально-речовій формі

+торгові марки

+ліцензії

240.

Товар в реальному втіленні характеризують:

+зовнішнє оформлення

-гарантії

-монтаж

-сервіс

241.

Товари повсякденного попиту характеризуються:

-розповсюдженням через мережу спеціалізованих магазинів

+відсутністю необхідності в додаткових консультаціях

-придбанням на велику суму грошей

-значним періодом вибору

242.

В життєвому циклі товару на стадії впровадження:

-важливо відразу продемонструвати широкий асортимент товарної групи

-необхідно запровадити декілька товарних новинок одночасно

+доцільно інтенсивно формувати попит та спонукати до перших закупівель

-визначати шляхи зниження собівартості продукції

243.

На якому етапі життєвого циклу товару фірма отримує максимальний прибуток:

-впровадження

-зростання

+зрілість

-старіння

244.

Для ринку обовязковими є:

-високий рівень розвитку ринкової інфраструктури

+економічна незалежність ринкових субєктів

+можливість вільного вибору партнерів, конкуренція

+ відповідність попиту і пропозиції;

-відсутність регламентації з боку держави

245.

Загальні ознаки, за якими проводять сегментацію ринку:

+географічна, демографічна, психографічна, поведінкова

-вік, стать, дохід, соціальне положення

-новатори, помірковані покупці, консерватори

+політична, культурна

246.

Сутність синхромаркетингу

-попит на товар негативний, його слід перебороти

+попит коливається, необхідно його стабілізувати

-попит надмірний, необхідно його знизити

-попит надмірний, необхідно його стабілізувати

247.

247.

На якому етапі життєвого циклу товару конкуренція максимальна:

-зростання

-впровадження;

+зрілість

-старіння спад

248.

На якому етапі життєвого циклу товару конкуренція мінімальна:

+впровадження

-зростання

-спад;

-зірілсть

249.

Процес управління маркетингом включає:

+аналіз ринкових можливостей, відбір цільових ринків;

+розробку комплексу маркетингу, управління маркетинговими заходами

-розробку рекламної стратегії, сегментації ринку, комунікативної політики, генерації ідей нового товару

-вивчення нормативно-правових актів стосовно перспектив виходу з товарами та послугами на світовий ринок;

250.

В процесі управління маркетингом аналіз ринкових можливостей включає:

+побудову сітки розвитку ринку-товару

+ встановлення відповідності маркетингової цілі стратегії розвитку та ресурсному забезпеченню підприємства

-вивчення світових політичних та економічних процесів, сегментацію та конюнктуру ринку

-аналіз собівартості, трудомісткості та економічної ефективності виробництва продукції і здійснення послуг

251.

В процесі управління маркетингом відбір цільових ринків включає:

+визначення і прогнозування попиту

+сегментацію ринка, вибір цільового сегменту ринка

+позиціювання товару

-комплексну соціально-економічну, політико-правову та міжнародну оцінку цільового ринку

-оцінку цільового ринку з естетичних, етичних, культурних та духовних запитів

252.

В процесі управління маркетингом критеріями вибору цільового сегменту є:

-продуктивність торгівельної мережі

-асортимент товару та можливості його розширення

-собівартість просування товару та ресурсне забезпечення виробництва і збуту продукції

+чіткі межі сегменту, його масштаб та доступність

253.

Позиціювання товару – це:

-рейтинг товарів фірми

+забезпечення товару певного місця на ринку щодо конкурентів та в свідомості споживачів

-позиція фірми при виробництві товарів щодо охорони навколишнього природного довкілля

-вибір регіонального ринку

254.

В процесі управління маркетингом при позиціюванні товару перцепційна карта включає:

-географічну сегментацію споживачів

+положення бренду товару в сітці якість товару – рівень ціни

-місце положення торгівельних закладів підприємства

-асортимент товару

255.

В процесі управління маркетингом розробка комплексу маркетингу включає:

-розробку нових товарних ринків

-розробку ринкових сегментів та звязків з посередницькими структурами

+розробку товару, ціни, товароруху,

+розробку комунікації

256.

В процесі управління маркетингом менеджер здійснює:

+прогнозування, планування

+організацію, координацію, аналіз, контроль

-організацію виробництва та рекламу продукції

-побудову організаційної структури управління підприємством на основі загальних маркетингових принципів

257.

В процесі оперативного управління маркетингом необхідно:

-провести сегментацію ринку

+виявити дійсні наміри покупця

-здійснити позиціювання товару

-розробити комплекс стимулювання збуту

258.

Функції спеціаліста з оперативного управління маркетингом:

+залучення нових клієнтів

+поширення інформації про товари

+проведення переговорного циклу щодо продажу партії товару

-планування та контроль стимулювання збуту

-організація роздрібної торгівлі

259.

Один із етапів оперативного управління маркетингом включає:

+аргументацію

-розробку комплексу маркетингу

-комплексний аналіз ринку

-сегментація ринку

260.

В процесі оперативного управління маркетингом при виявленні дійсних намірів замовника важливо:

-продемонструвати інтелектуальну перевагу над партнером фірми замовника

+зясувати потреби та проблеми фірми замовника

-зробити пропозиції щодо укладення торгівельної угоди

-заключити договір

261.

В процесі оперативного управління маркетингом при виявленні дійсних намірів замовника використовують питання:

+про факти виробництва, точки зору щодо збуту

-про прибуток

-про належність до громадських партій та рухів

-про його конкурентів

262.

В процесі оперативного управління маркетингом аргументація щодо необхідності зробити замовлення наводиться:

-після укладення угоди

+після виявлення дійсних намірів

-після підготовки до переговорів

-під час телефонних переговорів

263.

В процесі оперативного управління маркетингом посилити потребу клієнта зробити замовлення виникає:

+при наявності у клієнта певних сумнівів

-при заяві клієнта про готовність зробити замовлення

-при категоричній відмові клієнта робити замовлення;

-під час остаточної відмови клієнта

264.

Ринок товарів виробничого призначення формують:

+фірми-виробники товарів виробничого призначення

-споживачі, які купують товари для особистого використання

-фірми, які купують товари для використання у виробництві

-посередницькі організації

265.

Організаційну структуру маркетингової служби функціональної орієнтації застосовують коли:

+обмежений асортимент товарів та невелика кількість ринків продажу

-широкий асортимент товарів та невелика кількість ринків продажу

-широкий асортимент товарів і значна кількість ринків

-кожний товар має особливі вимоги до транспортування, зберігання, пакування, реклами, продажу

266.

Маркетингова служба формується за:

+товарною ознакою

-рекламною ознакою

-видами конкуренції

+функціональним принципом

267.

При розширенні меж ринку підприємець:

-забезпечує розповсюдження товарів через більшу кількість магазинів

-збільшує витрати на рекламу

-зменшує собівартість продукції

+здійснює пошук нових географічних, демографічних ринків з метою їх більш широкого освоєння

268.

Сутність стратегічної моделі Портера полягає в реалізації альтернатив щодо орієнтації фірми на:

+низькі витрати; винятковість пропонованого товару;

+концентрації маркетингових зусиль на певному ринковому сегменті

-диференціацію зусиль по відношенню до товарів, що виробляють структурні підрозділи фірми – Зірка, Дійна корова, Важка дитина, Собака;

-різну поведінку споживачів;

269.

Однорівневий канал товароруху включає:

-трьох посередників

-двох посередників

+одного посередника

-ні одного посередника

270.

Вертикальна маркетингова система включає:

+виробників, оптовиків, роздрібну торгівлю

-виробників і незалежну роздрібну торгівлю

-тільки фірмову торгівлю

-незалежну роздрібну торгівлю

271.

Франшиз франчайзинг – це:

-мережа роздрібних магазинів, що використовує систему централізованих закупівель

+надання роздрібним торговцям можливості використовувати імідж відомої фірми на певних умовах

-кооперація незалежних роздрібних торговців

-розширення власної торгової мережі фірмою

272.

Поняття послуга розкривається як:

-вироби, що повністю використовуються за один або декілька циклів

+діяльність або захід, котрі одна із сторін може запропонувати другій і які взагалі не відчутні на дотик й не призводять до заволодіння чим-небудь;

-діяльність постійної якості

-сервіс;

273.

Особливістю міжнародного маркетингу є:

+наявність транснаціональних кампаній

-наявність ринкової інфраструктури

-підготовка менеджерів з маркетингу;

-високий рівень кваліфікації працівників

274.

Стратегічна матриця товар – ринок включає:

+диверсифікацію

-сегментацію ринку

-позиціювання

-комунікації

275.

Концепції удосконалення виробництва відповідає наступне твердження:

-покупці не купуватимуть товар фірми, якщо вона не докладе значних зусиль для стимулювання збуту

+споживачі будуть добре ставитися до товарів, які поширені і доступні за ціною

-споживачі будуть прихильні до товарів, що мають найвищу якість та добрі експлуатаційні властивості

-покупці купуватимуть товар, якщо їх постійно стимулювати до купівлі

276.

Відповідальність за недобросовісну конкуренцію передбачає:

-громадський осуд

-штрафні санкції антимонопольного комітету, передбачені тільки законом Украни Про захист від недобросовісної конкуренції

+штрафні санкції антимонопольного комітету та адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність у випадках, передбачених законодавством

-інші види відповідальності

277.

Олігополія це:

+конкуренція на ринку декількох великих фірм

-конкуренція на ринку великої кількості фірм

-на ринку домінує одна велика фірма

-конкуренція на рику трьох фірм

278.

Недобросовісною конкуренцією є:

+любі дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям в підприємницькій діяльності

-відсутність поваги до конкурентів і зверхність щодо їх маркетингових менеджерів

-неадекватна реакція на маркетингові заходи конкурентів на насиченому ринку

-порушення законодавста про конкуренцію

279.

До незаконних методів конкуренції відносять:

-цінова конкуренція

-нецінова конкуренція

+неправомірне використання товару іншого виробника

-міжгалузева конкуренція

280.

Маркетингова оцінка конкурентоспроможності підприємства включає:

-характеристики урожайності, трудомісткості, собівартості

+характеристики товару, ціни, товароруху, комунікації

-характеристики форм власності і господарювання

-характеристики активів, пасивів, ліквідності

281.

До недобросовісної конкуренції відноситься:

-проникнення на ринок без згоди діючих на ньому фірм

+копіювання виробів відомих фірм

-проведення політики постійних цінових знижок

-систематичне підвищення якості продукції та впровадження нових технологій

282.

Функціональна конкуренція передбачає:

-міжгалузеву конкуренцію

-внутрішньогалузеву конкуренцію

+змагання між товаровиробниками, що задовольняють одну потребу незалежно від галузевої підпорядкованості

-конкуренція між двома підприємствами, що знаходяться на в одному регіоні;

283.

Конкуренція це:

+зіткнення в результаті яких-небудь дій

+форма взаємного суперництва господарюючих субєктів ринку

-спроба одного підприємства зайняти лідируюче місце на ринку

-боротьба за лідерство в галузі

284.

Предметом конкуренції є:

+товари

+послуги

-споживачі

-покупці

285.

Обєктом конкуренції є:

-товари

-посередники

+споживачі

+покупці

-конкуренти

286.

Основний зміст конкурентоспроможності полягає у наступному:

+якість і можливість реалізації продукції на конкурентному ринку у певний момент часу

-сукупність технічних, функціональних, екологічних та інших характеристик товару

+сукупність споживчих і вартісних характеристик продукції, що визначають її порівняльні позиції на ринку збуту

-якість та функціональність продукції чи послуги

287.

У загальному розумінні конкурентоспроможність – це:

+здатність випереджати інших, використовуючи свої переваги у досягненні поставлених цілей

-сукупність переваг підприємства товару над іншими

-певні конкурентні переваги підприємства

-сукупність цінових та нецінових характеристик товару

288.

Конкурентоспроможність товару характеризує:

+здатність товару відповідати запитам покупців у порівнянні з аналогічними товарами, представленими на ринку

-здатність товару відповідати запитам покупців

-такі характеристики товару, при яких він реалізується

-такі характеристики товару, при яких він має можливість бути реалізованим на ринку

289.

Конкурентоспроможність товару визначається такими конкурентними перевагами як:

+якість товару

+технічний рівень

-собівартість товару

+споживчі властивості

290.

Виділяють наступні види конкурентоспроможності:

+товару

+фірми

+галузі

+економіки

+регіону

291.

До чинників конкуренції не відносяться:

-вхід

-загроза зменшення

-здатність покупців знижувати ціну

+здатність постачальників знижувати ціну

292.

Для реалізації загальної стратегії конкуренції Найменші сукупні витрати необхідно:

+капітальні інвестиції та доступ до капіталу

+інтенсивний контроль за роботою

-сильні маркетингові можливості

-корпоративна репутація високої якості

293.

Для реалізації загальної стратегії конкуренції Диференціація необхідно:

+творчі здібності

-інтенсивний контроль за роботою

+сильні маркетингові можливості

+надійне співробітництво з каналами розподілу

294.

До загальних організаційних вимог стратегії конкуренції Найменші сукупні витрати відносяться:

+стимули, що ґрунтуються на дотриманні чітких кількісних цілей

+суворий контроль за витратами

-суворий контроль за якістю

-субєктивні критерії та стимули замість кількісних показників

295.

До загальних організаційних вимог стратегії конкуренції Найменші сукупні витрати відносяться:

-регулярні детальні звіти про наслідки контрлю

-суворий контроль за витратами

-суворий контроль за якістю

+субєктивні критерії та стимули замість кількісних показників

296.

Процес планування і забезпечення рівня якості в ринкових умовах наступний:

-визначення головних характеристик продуктів, визначення бажаних параметрів, виявлення шляхів досягнення параметрів

-визначення головних характеристик продуктів, формування потреб, визначення бажаних параметрів, виявлення шляхів досягнення параметрів

-визначення головних характеристик продуктів, формування потреб, визначення бажаних параметрів, реалізація програми

+визначення потреб, визначення головних характеристик продуктів, визначення бажаних параметрів, реалізація програми заходів

297.

Концепція управління якістю в цілому передбачає:

+найвищу турботу за якість

-турботу за якість всіх працівників управління

-турботу за якість лише провідних спеціалістів

-турботу безпосередніх виконавців

298.

Законодавча база України в галузі обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції почала формуватися в:

-1991 році

+1992 році

-2000 році

- законодавча база не формується

299.

Колесо стратегії конкуренції за М. Портером не включає:

-маркетинг

+якість

-виробництво

-збут

300.

До компонентів конкурентоспроможності компанії Ресурси та можливості компанії не належать:

-фінансові ресурси

-функціональні можливості та менеджмент

+закупки

-технологія

301.

Критерій оцінки ефективності функціонування підприємства Дієвість – означає:

+рівень досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення потрібної роботи

-можливість виробляти продукцію та надавати послуги

-ступінь відповідності системи вимогам, специфікації і сподіванням

-використання нових досягнень в галузі сучасної техніки, організації управління

-конкурентоспроможність підприємства

302.

Критерій оцінки ефективності функціонування підприємства Економічність – означає:

-конкурентоспроможність підприємства

+відношення ресурсів, що підлягають споживанню, до ресурсів фактично спожитих

-величини зекономлених ресурсів в процесі виробництва продукції чи надання послуг

-результат господарської діяльності підприємства

303.

Критерій оцінки ефективності функціонування підприємства Якість – означає:

+ступінь відповідності системи вимогам, специфікації і сподіванням

-сукупність властивостей продукції чи послуги

-сукупність властивостей продукції

-ступінь відповідності властивостей продукції вимогам потенційних споживачів

304.

Критерій оцінки ефективності функціонування підприємства Прибутковість – означає:

+різниця між валовими доходами та сумарними витратами

-різниця між сумарними витратами та валовими доходами

-сума валового доходу та сумарних витрат

-добуток сумарних витрат та валового доходу

305.

Критерій оцінки ефективності функціонування підприємства Продуктивність – означає:

+співвідношення кількості продукції та витрат на випуск відповідної продукції

-витрати праці на одиницю продукції

-обсяг виробництва продукції в одиницю часу

-середньорічний надій молока на 1 корову, кг

306.

Аналіз головних факторів економічності підприємств передбачає детальний аналіз таких компонентів:

+джерела доходу, основні статті витрат, прибуток, збитки

-собівартість, ціна реалізації, обсяг реалізації продукції

-витрати сировини та грошових коштів на виробництво продукції

-політичне та економічне становище в країні, демографічний стан, природно-кліматичні умови;

307.

Ефективність – це:

+співвідношення між результатом ефектом та витратами

-відношення витрат до результату ефекту

-прибутковість

-кількість виробленої та реалізованої продукції

308.

Ефект – це:

+результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів

-результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії фінансових ресурсів

-економічний, екологічний, технічний та інший результат, отриманий в результаті діяльності підприємства

-співвідношення між результатом ефектом та витратами

309.

Ефективність виробництва – це:

+ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства

-ступінь досягнення загальних і окремих результатів від виробничої діяльності підприємства

-співвідношення між результатом ефектом та витратами

-результат, отриманий підприємством в ході його господарської діяльності

310.

За сферою застосування розрізняють такі види ефективності:

+загальну

+локальну

+часткову

-галузеву

-регіональну

311.

За рівнем виробництва розрізняють такі види ефективності:

-світова

-регіональна

+народногосподарська

+госпрозрахункова

-підприємства

312.

Відповідно до обєктів визначення ефективність поділяють на:

+діючого виробництва на всіх його рівнях

+капітальних вкладень

-підприємства

-галузі

-країни

313.

За обєктами визначення не виділяють таку ефективність як:

-зовнішньоекономічних звязків

-розвитку науки і техніки

-охорони навколишнього середовища

+інвестицій

-капітальних вкладень

314.

За призначенням і методами розрахунку розрізняють ефективність:

+абсолютну

-відносну

+порівняльну

-загальну

-індивідуальну

315.

До загальних показників оцінки економічної ефективності менеджменту відносять:

+зростання обсягу виробництва продукції у вартісному виразі

-зростання обсягу виробництва продукції у натуральному виразі

-матеріальні витрати на 1 грн. доходу від реалізації

-зниження трудомісткості виробів

316.

До часткових показників оцінки економічної ефективності менеджменту відносять:

+показники ефективності праці

+показники підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів

+показники підвищення ефективності використання основних фондів

+показники підвищення ефективності використання обігових коштів

+показники підвищення ефективності використання капітальних вкладень

317.

До показників ефективності праці відносять:

-рентабельність

-прибуток

+економія чисельності працівників

+темпи зростання продуктивності праці

318.

Критерієм оцінки ефективності управлінської праці є:

+ефективність управлінської праці

-ефективність праці на підприємстві

-темпи зростання продуктивності праці

-зниження трудомісткості виробів

319.

Ефективність управлінської праці розраховують як:

+відношення ефекту результату до витрат управлінської праці

-відношення витрат управлінської праці до ефекту результату

-відношення ефекту результату до загальних витрат

-добуток ефекту результату та загальних витрат

320.

Результат управлінської праці виражається ефектом:

+економічним

+соціальним

-екологічним

-технологічним

321.

Витрати управлінської праці уявляють собою:

+живу управлінську працю

+уречевлену управлінську працю;

-затрати праці на управління

-затрати праці на виробництво продукції і управління ним

322.

Критерій – це:

+найбільш загальна кількісна характеристика результатів управлінської праці

-найбільш загальна кількісна та якісна характеристика результатів управлінської праці

-найбільш загальна якісна характеристика результатів управлінської праці

-система характеристик вибору того чи іншого обєкту

323.

До способів визначення економічної ефективності управлінської праці відносять:

+за показниками підприємства

+за організацією і функціонуванням праці управлінського персоналу

+за обсягом переданої інформації

+за якістю і швидкістю прийнятих рішень

324.

До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносять:

+зниження трудомісткості обробки управлінської інформації

+скорочення управлінського персоналу

-зростання чисельності загальної кількості персоналу підприємства

-поліпшення організації управлінської праці

325.

У сфері впливу управлінської праці на виробництво до показників, які можна кількісно виміряти відносять:

+приріст прибутку

+збільшення обсягів реалізації продукції

-зростання фондомісткості

-зниження фондовіддачі

326.

Коефіцієнт ефективності управління визначають як:

+відношення фактичного валового виробництва продукції валовий дохід, прибуток до потенційної можливості виробництва продукції валового доходу, прибутку

-відношення ефекту результату до витрат управлінської праці

-відношення витрат управлінської праці до ефекту результату

-відношення потенційно можливого виробництва продукції валового доходу, прибутку до фактичного валового виробництва продукції валового доходу, прибутку

327.

Економічна ефективність управлінського персоналу може бути оцінена за рахунок:

+зростання продуктивності праці

+приросту прибутку

-зростання фондовіддачі

-зниження фондомісткості

328.

Економічна ефективність управлінського персоналу оцінена за приростом прибутку визначається як:

+відношення річної економії за рахунок приросту прибутку до сумарних річних витрат на управління

-відношення приросту прибутку до сумарних річних витрат на управління

-відношення приросту прибутку до загальних річних витрат

-відношення сумарних річних витрат до річної економії за рахунок приросту прибутку управління

329.

Економічна ефективність управлінського персоналу оцінена за рахунок зростання продуктивності праці визначається як:

+відношення продуктивності праці підприємства до сумарних річних витрат на управління

-відношення продуктивності праці в сільському господарстві до сумарних річних витрат на управління

-відношення приросту продуктивності праці до загальних річних витрат

-відношення продуктивності праці в цілому по господарству до продуктивності праці управління

330.

Річна економія умовно-перемінних витрат визначається як:

+сума економії палива та енергії, заробітної плати виробничих робітників, витрат на підготовку і освоєння виробництва, на утримання і експлуатацію обладнання, від зменшення витрат від браку та невиробничих витрат;

-сума економії палива та енергії, заробітної плати виробничих робітників, витрат на підготовку і освоєння виробництва;

-добуток економії палива та енергії, заробітної плати виробничих робітників, витрат на підготовку і освоєння виробництва, на утримання і експлуатацію обладнання, від зменшення витрат від браку та невиробничих витрат;

-добуток економії палива та енергії, витрат на утримання і експлуатацію обладнання;

331.

Організовування, як функція менеджменту – це:

-наявність взаємоповязаної сукупності елементів, що охоплює техніку, технологію, організацію господарських процесів і праці, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання

+форма прояву цілеспрямованого впливу на колективи людей, яка передбачає формування обєкта і субєкта управління, їхніх підрозділів і звязків між ними

-внутрішній, суттєвий звязок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток

-становлення взаєморозуміння між людьми у процесі їхнього співробітництва, спрямованого на досягнення цілей підприємства

332.

Структурне організовування полягає у:

+визначенні переліку компетентних виконавчих органів, які функціонують в менеджменті відповідно до змісту виробничої діяльності підприємства та управлінських рішень, що приймаються

-визначенні сукупності елементів, що охоплюють техніку, технологію, організацію господарських процесів і праці, матеріальні, грошові та інші ресурси а також результати господарювання

-визначенні переліку конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованих йому управлінців

-визначення взаємозвязків між обєктом і субєктом управління

333.

Сутність лінійного управління полягає в тому, що:

-управління здійснюється кваліфікованими фахівцями, які добре знають конкретні сфери виробництва, господарювання та управління і готують кваліфіковані рішення

+на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник орган управління, який здійснює всі функції управління

-при лінійних керівниках створюються штаби служби, які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій

-наявність лінійних звязків в організації

334.

Сутність функціональної організації полягає в тому, що:

+управління здійснюється кваліфікованими фахівцями, які добре знають конкретні сфери виробництва, господарювання та управління і готують кваліфіковані рішення

-на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник орган управління, який здійснює всі функції управління

-при лінійних керівниках створюються штаби служби, які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій

-наявність лінійних та функціональних звязків в організації

335.

Сутність секційної організації дивізіоналізації полягає у тому що:

+в організації створюються однорідні дільниці, які можна класифікувати як підприємство в підприємстві, а критерієм поділу є продукт чи певна група продуктів

-при лінійних керівниках створюються штаби служби, які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій і не володіють правами прийняття управлінських рішень, а лише розробляють їх проекти, які й подають на розгляд лінійних керівників

-управління здійснюється кваліфікованими фахівцями, які добре знають конкретні сфери виробництва, господарювання та управління і готують кваліфіковані рішення

-на традиційну, поділену за функціями організацію вертикальне структурування, накладається орієнтована на проект чи на продукт організація горизонтальне структурування

336.