1.

Управління – це:

-засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або окремих його членів для досягнення цілей організації

+процес цілеспрямованого впливу на колективи людей для організації і координації їх діяльності

-процес вибору керівного впливу з числа можливих за критерієм ефективності на основі інформації про стан обєкта зовнішнього середовища

-напрямок діяльності колективу людей

2.

Сфери управління – це:

+управління в неживій природі, в біологічних організмах, в суспільстві

-управління державою, армією, церквою

-управління підприємством, технічними системами, біологічними системами;

-управління маркетингом, управління виробництвом

3.

Управління соціотехноекономічними системами здійснюється:

-у неживій природі

-у живій природі

+у суспільстві

-у живій і неживій природі

4.

У суспільстві виділяють наступні типи управління:

-технічне, економічне, біологічне

-економічне, організаційне, правове

+політичне, економічне, соціальне;

-організаційне, технічне, соціальне

5.

Економічне управління – це:

-управління на рівні суспільства, яке проявляється у функціонуванні держави з її органами і атрибутами

-визначення та реалізація заходів для узгодженої діяльності індивідуумів, трудових колективів, територіальних, соціально-класових, етнічних та інших спільнот

+система заходів, спрямованих на скорочення дефіцитів шляхом збільшення кількості робочих місць, виготовлення й розподілу товарів та послуг

-визначення соціальних і науково-технічних пріоритетів держави

6.

Система – це:

+комплекс взаємоповязаних частин, обєднаних для досягнення певної мети

-упорядкована послідовність елементів, кожний з яких володіє власною поведінкою

-сукупність взаємоповязаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції

-сукупність обєктів і субєктів управління

7.

Обєкт управління – це:

-особи або органи, які здійснюють наукове, дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію

-комплекс відносин в системі, що визначається субєктом управління

+елемент група елементів системи управління виробничо-господарською організацією, яка змінює свою поведінку під впливом субєкта управління

-звязки елементів апарату управління організацією

8.

Субєкт управління – це:

-взаємоповязані частини або компоненти системи управління, в ролі яких можуть виступати елементи як матеріальної, так і концептуальної природи

+особа або група людей, які ставлять цілі перед обєктом управління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання.

-особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію;

-субєктивний фактор в управлінні

9.

Завдання в менеджменті організації – це:

+конкретизований у просторі й часі зміст мети менеджменту для окремих структурних підрозділів і виконавців відповідно до їх функціонального призначення

-поточний процес виконання функцій управління підприємством, конкретний набір обставин

-сукупність взаємоповязаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції

-цілевизначення в організації

10.

В теорії систем розрізняють наступні види систем:

-реальні, зрозумілі, логічні, оптимальні, економічні, безперервні

-точні, великі, малі, економічні, соціальні, технічні, організаційні

+абстрактні, конкретні, відкриті, закриті, великі, складні, ієрархічні, ймовірні, детерміновані

-малі, великі, економічні, дискретні

11.

Менеджмент як вид діяльності керівництва організаціями охоплює:

-функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління

+організацію управління, спрямованого на досягнення прибутку підприємницького доходу, організацію спільної праці людей, процеси прийняття рішень

-групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети

12.

Менеджмент – це:

-організаційна побудова системи управління, яка відображає структури, взаємозалежність структурних підрозділів та їх завдання

-функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління

+система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства

-управління матеріальними ресурсами

13.

Менеджмент у динаміці поділяється на такі складові:

-маркетинг, операційний менеджмент, фінансовий менеджмент

-мотивація ефективної праці, оцінка і визначення системи функцій менеджменту, організаційна побудова управління

+управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, інженерно-економічне забезпечення виробничо-господарських процесів, менеджмент персоналу

-операційний менеджмент і менеджмент персоналу

14.

Метою менеджменту є:

-персональна відповідальність кожного працівника, поділ праці в управлінні, наявність службових повноважень

+постійне подолання ризику чи ризикових ситуацій як сьогодні, так і в майбутньому

-взаємодія з колективом, спрямована на адаптацію організації до зовнішнього середовища

-поточне планування діяльності колективу

15.

Найважливішими завданнями менеджменту є:

-персональна відповідальність кожного працівника, наявність цілей діяльності організації, поділ праці в управлінні, визначення службових повноважень, право менеджера на позитивні і негативні дії щодо працівників

+організовування, встановлення цілей, мотивування, налагодження лінійно-функціональних звязків, контролювання, оптимізація розмірів підприємства

-організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності організації та її стабільного становища на ринку

-цілеспрямований вплив обєкта на субєкт управління

16.

Зміст менеджменту складають такі аспекти:

-фінансовий, трудовий, матеріальний

+економічний, соціально-психологічний, правовий, організаційно-технічний

-організаційно-технічний, психологічний, матеріальний, фінансовий, економічний

-економічний, фінансовий

17.

Економічний аспект менеджменту відображає:

-управління виробництвом, у ході якого досягається координація використання матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей

-структуру державних, політичних та економічних інститутів, здійснювану ними політику і визначене ними законодавство

+раціональну оцінку ситуації і систематичний відбір цілей та завдань, послідовну розробку стратегії для вирішення цих завдань, упорядкування необхідних ресурсів, раціональне проектування, організацію; керівництво і контроль за діями, необхідними для досягнення обраних цілей; мотивування і винагородження людей, які здійснюють цю роботу

-пошук шляхів збільшення прибутку підприємства

18.

Соціально-психологічний аспект менеджменту відображає:

-управління виробництвом, у ході якого досягається координація використання матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей

-структуру державних, політичних та економічних інститутів, здійснювану ними політику і визначене ними законодавство

+діяльність особливої групи осіб з організації й керівництва персоналом підприємства для досягнення поставлених цілей

-структуру формальних і неформальних груп

19.

Правовий аспект менеджменту відображає:

-управління виробництвом, у ході якого досягається координація використання матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей;

+структуру державних, політичних та економічних інституцій, здійснювану ними політику і визначене ними законодавство

-діяльність особливої групи осіб з організації і керівництва персоналом підприємства для досягнення поставлених цілей

-організаційне управління підприємством

20.

Менеджмент, залежно від видів і послідовності дій, поділяють на наступні стадії:

-стратегічний менеджмент, оперативний менеджмент, контроль

-виробничо-господарський менеджмент, фінансовий менеджмент, контроль

+управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, інженерно-економічне забезпечення виробничо-господарських процесів, контроль

-стадії становлення, росту, спаду

21.

Менеджмент як вид діяльності виник:

-в період другого великого поділу суспільної праці

+наприкінці XIX – на початку XX століття

-після другої світової війни

-на початку 90-х років

22.

Причинами виникнення менеджменту були:

-концентрація виробництва і управління, широкий розвиток ринкових відносин, розмежування функції володіння і функції управління капіталом

+зростання продуктивності суспільної праці, виділення управлінської діяльності в самостійну сферу застосування людської праці, науково-технічна революція у виробництві

-регламентування управлінської праці, організаційно-структурні зміни у виробництві,

поділ і кооперація праці в управлінні, кризові явища в економіці більшості країн

-виникнення виробничих і соціальних умов у державі

23.

Менеджмент як діяльність і як наука:

-виникли одночасно

-менеджмент як діяльність виник пізніше, ніж наука менеджменту

+менеджмент як діяльність виник раніше, ніж наука менеджменту

-виник наприкінці ХХ століття

24.

Практика сучасного управління в країнах Західної Європи формувалася під впливом:

-японського менеджменту

-економічної ситуації в західноєвропейських країнах

+американського менеджменту, з врахуванням реалій економічної ситуації в країнах Західної Європи

-ситуації у соціальному стані країн світу

25.

Особливостями західноєвропейського менеджменту є:

-правильне визначення головних змін в господарській і науково-технічній політиці, вибір стратегії і відповідна концентрація ресурсів, удосконалення внутрішиьофірмової системи організації і управління шляхом автономізації виробничих підрозділів, розвиток колективних засад управління, підвищення ролі людського чинника, застосування системи відносин, побудованих на стосунках лідерства, а не жорсткого адміністративного управління

+створення мультидивізійних структур управління, підвищення ролі людського чинника в управлінні й виробництві, реалізація стосунків лідерства в колективі, застосування мяких способів впливу па людей

-активізація колективу; індивідуальний успіх, що спирається на колективні зусилля; широке застосування стратегічних напрямів управлінської діяльності; пожиттєве наймання робочої сили, комплексний підхід до управління якістю продукції; специфічна система соціальних стосунків на виробництві і в управлінні

-створення умов вирішення соціальних проблем в країнах

26.

Предметом праці в управлінні виступають:

-матеріально-предметні елементи виробництва

+люди та породжувана ними інформація:

-інформація й комунікації

-технічні засоби виробництва

27.

За посадовими ознаками усіх працівників управління поділяють на:

-робітників, функціональних керівників, технічний персонал

-керівників, робітників, технічний персонал управління

+керівників, фахівців, інших працівників управління

-функціональних керівників, лінійних керівників

28.

Керівник – це особа, яка:

-здійснює планування, нормування, готує інформацію для прийняття управлінських рішень, веде облік

-займається первинним обліком, обробкою документів, передаванням і оформленням інформації, розрахунково-обчислювальними роботами

+очолює організацію загалом, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями щодо прийняття рішень для розпорядження виділеними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами

-людина, яка приймає на роботу співробітників;

29.

Фахівець управління – це особа, яка:

+здійснює планування, облік, нормування, готує інформацію для прийняття управлінських рішень

-займається первинним обліком, обробкою документів, передаванням і оформленням інформації, розрахунково-обчислювальними роботами

-очолює організацію в цілому, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями щодо прийняття рішень для розпорядження виділеними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами

-забезпечує умови праці для керівників

30.

Категорія інших працівників управління – це особи, які:

-здійснюють планування, облік, нормування, готують інформацію для прийняття управлінських рішень;

+займаються первинним обліком, обробкою документів, передаванням і оформленням інформації, розрахунково-обчислювальними роботами

-очолюють організацію в цілому, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділені повноваженнями з прийняття рішень щодо розпорядження виділеними матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами

-обслуговування персоналом

31.

Чинниками соціально-економічного середовища, в якому функціонують організації, є:

-особиста оцінка керівника, рівень ризику, інформаційне забезпечення, розвиток науки і техніки, законодавство

-розвиток науки і техніки, особиста оцінка керівника, вплив технологій і постачальників, соціальні і культурні зміни в суспільстві, конкуренція

+розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародна конкуренція; вплив постачальників і технологій, економіки і конкуренції; законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві

-розмір виробництва і реалізації продукції

32.

Зовнішнє середовище організації поділяють на:

+середовище прямої й непрямої дії

-економічне, технологічне, соціальне, політичне, етичне середовище

-середовище макро- та мікрорівнів

-ресурсне забезпечення; організаційна структура, кадри управління

33.

До складу чинників зовнішнього середовища організації непрямої дії відносять:

-постачальників матеріалів, капіталу, трудових ресурсів, закони і державні органи, споживачів, конкурентів;

+технологію, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням

-розмір і структуру потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію; вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції; законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві

-науково-технічний прогрес, соціальні та культурні зміни

34.

Чинники зовнішнього середовища організації прямої дії:

-технологія, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням

-розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародна конкуренція; вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції; законодавство, соціальні і культурні зміни в суспільстві.

+постачальники, державні органи, споживачі, конкуренти;

-конкуренти та контрагенти ринку

35.

Обєктом менеджменту як науки є:

+будь-яка складна соціотехноекономічна система, яка діє у сфері суспільного виробництва, незалежно від форми власності

-люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи

-сукупність інформаційних звязків у системі управління

-керівники організації

36.

Предметам вивчення науки менеджменту є:

-люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи

-сукупність інформаційних звязків у системі управління;

+найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості, сторони, відносини та процеси, повязані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей

-сукупність відносин, які виникають в процесі виробництва і реалізації продукції

37.

Розвиток науки менеджменту можна поділити на такі основні етапи:

-другий великий поділ суспільної праці; 1911-й рік, коли Ф. Тейлор застосував термін наукове управління; сучасна фаза

+передфаза; фаза зародження і становлення науки управління; сучасна фаза

-фаза винаходу шумерами клинопису; фаза появи перших ремісничих майстерень;сучасна фаза

-наукове управління, управління людськими ресурсами

38.

Конституція України визнає наступні види власності:

-державну, колективну, змішану, приватну, власність іноземних держав та їх субєктів

-державну, колективну, індивідуальну, змішану;

+державну, приватну

-колективну і приватну

39.

Корпоративний уклад в економіці України характеризується:

-приватними підприємствами виробничо-комерційного характеру, орієнтованими на створення продукту власної праці для продажу, а також на надання тих чи інших послуг;

+діяльністю різноманітних господарських товариств, що діють на основі Закону України Про господарські товариства

-сільськогосподарськими кооперативами різних типів та системою споживчої кооперації

-державними та приватними підприємствами

40.

Кооперативний уклад в приватному секторі економіки України представлений:

-приватними підприємствами виробничо-комерційного характеру, орієнтованими на створення продукту власної праці для продажу, а також на надання тих чи інших послуг

-діяльністю різноманітних господарських товариств, що діють на основі Закону України Про господарські товариства

+сільськогосподарськими кооперативами різних типів та системою споживчої кооперації

-державними підприємствами та обслуговуючими кооперативами

41.

Основоположником наукового менеджменту є:

-Д. Мак-Грегор

-Ф. Герцберг

+Ф. Тейлор

-А. Маслоу

42.

Прихильники школи наукового управління :

-вважали, що використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу

+намагалися створити універсальні принципи управління

-будували концепції побудови управління організаціями шляхом підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці

-вважали основою управління НТП

43.

Ф. Тейлор вважав, що причинами низької продуктивності праці є:

+відсутність чітко визначених правил поведінки субєктів управління, обовязків, компетенції працівників, регламентації їхньої праці

-недооцінка соціально-психологічних та емоційних потреб людини в процесі виробництва та управління

-неефективні системи управління

-неефективна система виробництва

44.

Найбільш визначними представниками класичної школи менеджменту були:

+А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Д. Муні, К. Реіиі

-М. Фолетт, Е. Мейо, А. Маслоу

-К. Арджиріс, Р. Лайнкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг.

-Н. Вінер, Л. Берталанфі, Акофф

45.

Представниками школи руху за гуманні стосунки є:

-А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Д. Муні, К. Рейлі;

-М. Фолетт, Е. Мейо, А. Маслоу;

+К. Арджиріс, Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герцберг

-А. Файоль, А. Маслоу

46.

Прихильники школи руху за гуманні стосунки :

-прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких, можливо досягти успіху організації

-використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління

+вважали, що раціоналізація індустріального виробництва в значній мірі залежить від удосконалення соціальної організації виробництва, яка не обмежується чисто матеріальними елементами, а поширюється на етичні норми і психологію працівників

-використовували адміністративно-командні методи в управлінні

47.

Прихильники школи поведінських наук:

+будували концепції побудови управління організаціями, підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці

-прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких, можна досягти успіху організації

-використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління

-будували концепції організаційних відносин в управлінні

48.

У сучасній науці менеджменту виділяють підходи:

-адміністративно-бюрократичний, соціальний, інформаційний

-партисипативний, соціологізуючий, технократичний

+процесний, системний, ситуаційний

-ліберальний, демократичний, авторитарний

49.

Згідно з поглядами прихильників процесного підходу, управління – це:

+процес, який складається з серії суми взаємоповязаних дій, які називаються функціями, кожна з яких, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур

-процес визначення цілей і дій впливу на обєкт для досягнення певної мети

-процес врахування конкретного набору обставин, які впливають на організацію в даний час

-процес побудови організаційних структур управління

50.

Системний підхід характеризує менеджмент як:

-процес, що складається із серії суми взаємоповязаних дій, які називаються функціями, кожна з яких, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур;

+загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємоповязаних частин

-врахування конкретного набору обставин, які впливають на організацію в даний час

-філософія інтеграції складових організацій

51.

Ситуаційний підхід у менеджменті – це:

-загальний спосіб мислення і підходу стосовно організації і управління, в основі якого лежить поняття системи як певної цілісності, що складається із взаємопов’язаних частин

-процес, який складається з серії суми взаємоповязаних дій, які називаються функціями, кожна з яких, у свою чергу, складається з однорідних дій, операцій, процедур;

+вміння правильно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації та знаходити виходи з них

-процес підготовки і виробки рішень

52.

Сучасна наука менеджменту розрізняє наступні напрями:

-американський, німецький, англійський

+американський, західноєвропейський, азіатський японський

-американський, сінгапурський, австрійський, французький

-французький, німецький, італійський

53.

Одним з найбільш видатних теоретиків у сучасній американській науці менеджменту є:

-А. Файоль

-Г. Сашюп

+П. Друкер

-Вебер

54.

Теорія управління на основі формування соціокультури корпорації отримала назву:

-жорстких організаційних систем управління

+мяких організаційних систем управління

-демократичних організаційних систем управління

-ліберальних організаційних систем управління

55.

Організація – це:

+група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети

-обєднання людей, яке відбувається в плановому порядку

-люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи

-група людей, обєднаних однією ціллю

56.

Організації, як соціальні утворення, поділяються на:

-великі й малі

-ймовірні й детерміновані

+формальні й неформальні

-малі, середні, великі

57

Ознаками формальної організації с:

-реальний стан справ, який може відхилятися від бажаної картини і проявляється у наявності в колективі так званих малих груп

+певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки

-множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації

-неформальні відносини у формальних групах

58

Ознаками неформальної організації є:

+поведінка членів організації базується на власних переконаннях, а не на зафіксованих нормах

-певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки

-структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу

-методи управління, норми поведінки

59

Будь-яка виробничо-господарська організація має наступні атрибути, які характеризують її індивідуальність:

-наявність продуктивних сил, виробничих і соціальних відносин

-наявність певної організаційної форми управління

+організаційно-правова форма, організаційно-виробнича структура, організаційна форма управління, система управління з власною організаційною структурою

-виробничі і соціальні відносини, оргструктури

60

Визначальні риси організації:

+структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу, прийняття управлінських рішень, послідовність операцій процесу управління

-множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації, поділ праці, формальна структура, ієрархія;

-множина осіб, замінність членів організації, наявність управлінського персоналу, методи управління, управлінські рішення, організація праці, ділова ціль

-методи і принципи управління

61

Принципами функціонування організації є:

+принцип науковості, принцип єдиноначальництва, принцип основної ланки

-принцип поділу завдань, принцип синтезу завдань, принцип інстанцій, принцип єдності розпорядництва

-принцип основної ланки, принцип поділу завдань, принцип єдиноначальництва, принцип інстанцій

-принцип інстанції; принцип єдиноначальності

62

Система управління організацією – це:

-часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою

-організаційно-правовий та економічний статус органів управління

+спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем – керуючої і виконавчої субєкта і обєкта управління

-підсистеми маркетингу і виробництва

63

Виробнича структура організації – це:

-суворо організаційний характер взаємозвязків у системі, її цілісність, визначене місце кожного елемента всередині системи

-реальне первинне організаційне утворення керуючої системи, структурний підрозділ чи окремий виконавець на певному рівні управління

+сукупність елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва

-сукупність керуючої і керованої підсистеми

64

Організаційна структура системи – це:

-визначене місце кожного елемента у внутрішніх звязках і відношеннях системи

+сукупність структурних підрозділів і виконавців на певному рівні управління

-сукупність елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва робоче місце – виробнича дільниця – підприємство

-сукупність технічної і організаційної структури

65

Елементами організаційної структури управління є:

-земля, капітал, праця

+ланки, рівні, звязки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління

-продуктивні сили, виробничі і соціальні відносини

-ієрархія управління; капітал; праця

66

Ланка управління – це:

+первинне організаційне утворення керуючої системи – структурний підрозділ чи окремий виконавець на певному рівні управління

-сукупність всіх працівників апарату управління

-горизонтальне просторове розташування органу управління

-підрозділ або служба

67

Рівень управління – це:

-первинне організаційне утворення керуючої системи – структурний підрозділ чи окремий виконавець

-сукупність взаємно підпорядкованих ланок управління

+горизонтальне просторове розташування сукупності ланок органів управління

-вертикальне підпорядкування підрозділів управління

68

Звязки елементів організаційної структури управління – це:

+звязки між первинними організаційними утвореннями керуючої системи, структурними підрозділами й окремими виконавцями на певному рівні управління

-звязки між окремими функціями управління, окремими частинами загальної управлінської діяльності, які існують, змінюються і розвиваються разом із розвитком керуючої системи

-звязки в горизонтальному просторовому розташуванні сукупності ланок органів управління

-звязки у вертикальному просторі

69

Методологічні підходи до формування організаційних структур управління:

-системний і ситуаційний

+функціональний і цільовий

-процесний і системний

-оптимізаційний, функціональний

70

Основою функціонального підходу до формування організаційних структур є:

-конструювання структури, цілей та завдань соціотехноекономічної системи

-визначення сукупності елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва робоче місце – виробнича дільниця – підприємство

+побудова структури управління відповідно до обсягів, складності і характеру виконання функцій управління

-функції управління

71

Цільовий підхід до формування організаційних структур – це:

+конструювання структури, виходячи з цілей та завдань соціотехноекономічної системи

-визначення сукупності елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва робоче місце – виробнича дільниця – підприємство

-встановлення прямої залежності структури управління від обсягу, складності і характеру виконання функцій управління

-встановлення непрямої залежності в апараті управління

72

Внутрішнє середовище організації – це:

-сукупність елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва

+сукупність ситуаційних чинників всередині організації

-сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі

-сукупність технічних і технологічних засобів виробництва

73

До внутрішніх змінних організації відносяться:

-ланки, щаблі, звязки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління

-продуктивні сили, виробничі і соціальні відносини

+організаційно-правова форма, структура, цілі, завдання, технологія, люди

-ресурси та фінанси

74

Структура менеджменту організації-це:

-сукупність елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва

+логічний взаємозвязок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації

-сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі

-сукупність технічно-технологічних звязків в управлінні

75

Технологія організації – це:

-логічний взаємозвязок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації

-кооперація структурних підрозділів і окремих виконавців на певному рівні управління для прийняття й реалізації управлінських рішень

+поєднання кваліфікаційних навичок персоналу, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для проведення бажаних перетворень в матеріалах, інформації чи в людях

-сукупність технічних засобів виробництва

76

Зовнішнє середовище організації – це:

+сукупність ситуаційних чинників у навколишньому середовищі

-сукупність ситуаційних чинників всередині організації

-сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі

-сукупність системних чинників в управлінні

77

У навколишньому середовищі організації можна виділити наступні системи:

-економіку, суспільство, екосистему

+економіку, політику, соціологію

-державу, економіку, соціологію

-економіку, соціологію, політику, державу

78

В період домонополістичного капіталізму виробнича організація:

+є свідомою формою поєднання капіталу з робочою силою

-є суперорганізацією, для якої характерна значна концентрація капіталу і праці, збільшення антагоністичних суперечностей між ними

-знаходиться у власності держави і здійснює виробничу діяльність на основі державних директив

-знаходиться в суперечності з працею

79

В період монополістичного капіталізму виробничо-господарська організація:

-є свідомою формою поєднання капіталу з робочою силою;

+є суперорганізацією, для якої характерна значна концентрація капіталу і праці, збільшення антагоністичних суперечностей між ними

-знаходиться у власності держави і здійснює виробничу діяльність на основі державних директив

-знаходиться в суперечності з капіталом

80

В капіталістичних країнах існує:

-суспільна державна власність на всі засоби виробництва і підприємства

-общинна власність на землю і капітал

+приватна форма власності на засоби виробництва при збереженні державної власності в деяких галузях

-колективна власність на засоби виробництва

81

Для соціалістичної адміністративно-командної економічної системи характерна:

+суспільна державна власність практично на всі засоби виробництва і підприємства в цілому та командне прийняття управлінських рішень

-общинна власність на землю і капітал

-приватна форма власності на засоби виробництва при збереженні державної власності в деяких галузях

-колективна власність на засоби виробництва

82

Формальні організації поділяють на:

+комерційні та некомерційні

-торгівельні та господарські

-громадські та виробничо-торгівельні

-державні і виробничо-торгівельні

83

Неформальні організації - це:

+ті, що діють у межах формальних або функціонують відокремлено від них, не маючи чітко визначеної спільної мети діяльності

-комерційні виробничо-господарські та некомерційні

-громадські, торгівельні та господарські організації

-державні та громадські

84

Економічна діяльність – це:

-процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продуктів чи послуг

-сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності

+первинне, безпосереднє поєднання робочої сили з засобами виробництва і кругообіг коштів у процесі розширеного відтворення

-діяльність у економічному напрямку

85

Організаційно-правова форма підприємства визначається:

-метою діяльності

+формою власності на його капітал

-розміром капіталу.

-кількістю працівників і напрямком роботи

86

За розмірами організації поділяються на:

-малі та середні

+великі, середні, малі

-великі та середні

-великі та малі

87

Підприємство – це:

-часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою

-організаційно-правовий та економічний статус певної соціотехнікоекономічної системи

+основна ланка в системі продуктивних сил, виробничих і соціальних відносин, у якій відбувається первинне, безпосереднє поєднання робочої сили із засобами виробництва і здійснюється кругообіг коштів у процесі розширеного відтворення.

-спосіб обєднання робітників

88

Основна діяльність підприємства – це:

-створення відповідних умов для сприяння розвиткові підприємства і пристосуванню його до змін конюнктури;

+всі етапи процесу виробництва від придбання ресурсів до гарантійного обслуговування, які відбуваються безпосередньо на підприємстві

-комплекс процедур, що застосовуються для удосконалення процесу створення вартості і для забезпечення стабільної діяльності підприємства

-визначеним місією напрямок роботи підприємства

89

Операції підготовки на підприємстві це:

+створення відповідних умов для здійснення основної діяльності та сприяння розвиткові підприємства і пристосуванню його до змін конюнктури

-всі етапи процесу виробництва від придбання ресурсів до гарантійного обслуговування, які відбуваються безпосередньо на підприємстві

-комплекс процедур, що застосовуються для удосконалення процесу створення вартості і для забезпечення стабільності діяльності підприємства

-дії, спрямовані на забезпечення максимального прибутку

90

Управління підприємством – це:

+цілеспрямована дія на обєкт для досягнення певної мети

-конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час

-комплекс процедур, що застосовуються для удосконалення процесу створення вартості і для забезпечення стабільності його діяльності

-процес

91

Елементи підприємства за змістом класифікуються наступним чином:

-підрозділи, процеси, функції, їхні складові частини

+колектив людей, машини, обладнання, матеріали, товари, енергія, інформація

-комплекси, відділи, служби

-ресурси, люди, підрозділи, служби

92

За ознакою функціонального змісту обєднуваних підсистем систему підприємство можна поділити на такі підсистеми:

-технічна і організаційна

-соціальна і організаційна

+технічна, економічна, соціальна, організаційна

-організаційна

93

Технічна підсистема підприємства – це:

-сукупність економічних елементів, яка обумовлює певне протікання економічних процесів в межах підприємства та його структурних підрозділів;

+сукупність і єдність технологічних процесів, природних та інших матеріальних ресурсів і технічних засобів, необхідних для їх перетворення

-сукупність виробничих та управлінських підрозділів підприємства

-сукупність виробничих підрозділів підприємства

94

Економічна підсистема підприємства – це:

+сукупність економічних елементів, яка базується на технічній підсистемі, обумовлює певне протікання економічних процесів в межах підприємства та його структурних підрозділів

-сукупність і єдність технологічних процесів, природних та інших матеріальних ресурсів і технічних засобів, необхідних для їх перетворення

-сукупність виробничих та управлінських підрозділів підприємства

-сукупність виробничих підрозділів підприємства

95

Соціальна підсистема підприємства – це:

-сукупність економічних елементів, яка базується на технічній підсистемі, обумовлює певне протікання економічних процесів в межах підприємства та його структурних підрозділів

-сукупність і єдність технологічних процесів, природних та інших матеріальних ресурсів і технічних засобів, необхідних для їх перетворення

+сукупність індивідуумів і соціальних груп, які утворюють трудовий колектив підприємства

-сукупність виробничих підрозділів підприємства

96

Організаційна підсистема підприємства – це:

-сукупність економічних елементів, яка базується на технічній підсистемі, обумовлює певне протікання економічних процесів в межах підприємства та його структурних підрозділів

-сукупність і єдність технологічних процесів, природних та інших матеріальних ресурсів і технічних засобів, необхідних для їх перетворення

+сукупність виробничих та управлінських підрозділів підприємства

-сукупність індивідуумів і соціальних груп, які утворюють трудовий колектив підприємства

97

До принципів побудови і функціонування керуючих систем відносяться:

-основної ланки і економічності

-науковості та основної ланки

+ієрархічності та зворотного звязку

-демократичності

98

Принцип ієрархічності керуючої системи підприємства забезпечує:

-можливість здійснення постійного контролю за наслідками функціонування системи

+стійкість функціонування всієї системи шляхом побудови багатоступеневої системи управління

-науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку

-сприяє розвитку підприємства

99

Принцип зворотного звязку в керуючій системі підприємства забезпечує:

+можливість здійснення постійного контролю за наслідками функціонування системи

-стійкість функціонування всієї системи шляхом побудови багатоступеневої системи управління

-науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку

-сприяє розвитку підприємства

100

Окремими видами діяльності підприємство може займатися на підставі:

+особливого дозволу ліцензії

-статуту підприємства

-указу Президента

-наказу керівника підприємства

101

Ознаками підприємства є:

+самостійний баланс, поточні рахунки в установах банків, печатка зі своїм найменуванням

-колектив, структура управління, виробничі ресурси

-товарний знак, вивіска

-наявність керуючої та керованої підсистем

102

У статуті підприємства:

-вказується його назва і вид, повноваження трудового колективу, визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу

+визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності

-визначається компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності

-вказуються основні дані про підприємство

103

Майно підприємства становлять:

-основні фонди, кредити, сировина, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства

-будівлі, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства

+основні фонди та оборотні кошти а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства

-основні фонди та дебіторська заборгованість

104

Джерелами формування майна підприємства є:

-грошові та матеріальні внески засновників, кредити банків та інших кредиторів

+грошові та матеріальні внески засновників, кредити банків та інших кредиторів, доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, інші джерела, не заборонені законодавством України

-доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, інші джерела, не заборонені законодавством України

-прибуток підприємства

105

Теоретичною основою науки менеджменту є наступна система категорій:

-організація, колектив людей, ефективність менеджменту

-організація, закони, закономірності, принципи менеджменту

+організація, закономірності, принципи, функції, методи, ефективність менеджменту

-людина, ресурси, прибуток, товар

106

Система закономірностей менеджменту охоплює настпні:

+відповідності організації і управління стану розвитку суспільства; диверсифікації виробництва і управління; співвідносності керуючої і керованої систем; децентралізації і демократизації управління; визначальної ролі людського чинника у виробництві та в управлінні

-попиту, пропозиції, прибутковості, падаючої дохідності підприємств

-орієнтації на зовнішнє середовище, демократичного централізму, плановості, випереджувального зростання виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання

-орієнтації на зовнішнє середовище, визначальної ролі людського чинника у виробництві та в управлінні

107

Закономірність відповідності організації і управління стану розвитку суспільства:

-проявляється в досягненні пропорцій між всіма елементами керованих і керуючих процесів та систем, які забезпечуються як при формуванні систем, так і при їх функціонуванні

-проявляється у освоєнні нових галузей і сфер, розширенні асортименту і перетворенні підприємств у багатогалузеві комплекси і, відповідно, диверсифіковане підприємство вимагає диверсифікації управління ним

+відображає обєктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки країни

-передбачає передачу низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності при здійсненні управлінських процесів

108

Закономірність диверсифікації виробництва і управління:

-проявляється в досягненні пропорцій між всіма елементами керованих і керуючих процесів та систем, які забезпечуються як при формуванні систем, так і при їх функціонуванні

+проявляється у освоєнні нових галузей і сфер, розширенні асортименту і перетворенні підприємств у багатогалузеві комплекси і, відповідно, диверсифіковане підприємство вимагає диверсифікації управління ним

-відображає обєктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки країни

-передбачає передачу низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності при здійсненні управлінських процесів

109

Закономірність співвідносності керуючої і керованої систем:

+проявляється в досягненні пропорцій між всіма елементами керованих і керуючих процесів та систем, які забезпечуються як при формуванні систем, так і при їх функціонуванні

-проявляється у освоєнні нових галузей і сфер, розширенні асортименту і перетворенні підприємств у багатогалузеві комплекси і, відповідно, вимагає диверсифікації управління ним

-відображає обєктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки країни

-передбачає передачу низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності при здійсненні управлінських процесів

110

Закономірність децентралізації й демократизації управління:

-проявляється в освоєнні нових галузей і сфер, розширенні асортименту і перетворенні підприємств у багатогалузеві комплекси і, відповідно, диверсифіковане підприємство вимагає диверсифікації управління ним

-відображає обєктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки країни

+передбачає передачу низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності при здійсненні управлінських процесів

-проявляється в досягненні пропорцій між всіма елементами керованих і керуючих процесів та систем, які забезпечуються як при формуванні систем, так і при їх функціонуванні

111

Закономірність визначальної ролі людського чинника у виробництві та управлінні:

+визнає нову роль людини у виробництві й управлінні та створення відповідного механізму її активізації – основи культури сучасного менеджменту

-відображає обєктивний характер формування систем управління відповідно до умов функціонування економіки країни

-передбачає передачу низовим рівням максимуму повноважень і відповідальності у здійсненні управлінських процесів

-проявляється в досягненні пропорцій між всіма елементами керованих і керуючих процесів та систем, які забезпечуються як при формуванні систем, так і при їх функціонуванні

112

Принципи управління – це:

-основні поняття, які відображають найбільш загальні і суттєві властивості, сторони, відношення явищ дійсності й пізнання

+основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарською та соціальною діяльністю організації

-внутрішній, суттєвий звязок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток.

-основні види діяльності підприємства та його підрозділів

113

Принципи менеджменту вперше були розроблені:

+Ф. Тейлором у 1911 році

-А.Файолем у 1916році

-Г.Емерсоном у 1928році

-А. Маслоу у 30-50 рр. ХХ ст.

114

Виділяють наступні групи принципів менеджменту:

-загальні, економічні, часткові, локальні

-економічні, соціальні, технічні

+загальні, організаційні, локалізовані за зонами і напрямами практичної управлінської діяльності

-загальні, спеціальні

115

Загальні принципи менеджменту:

-є сукупністю правил і норм, що регулюють внутрішні взаємовідносини між керуючою та керованою системами і всередині керуючої системи

+регулюють діяльність системи управління загалом, відповідно до існуючих закономірностей управління

-регулюють управління факторами виробничого процесу: людським, матеріальним та фінансовим

-регулюють діяльність апарату управління

116

Організаційні принципи менеджменту:

+є сукупністю правил і норм, що регулюють внутрішні взаємовідносини між керуючою та керованою системами і всередині керуючої системи

-регулюють діяльність системи управління в цілому, відповідно до існуючих закономірностей управління

-регулюють управління факторами виробничого процесу: людським, матеріальним та фінансовим

-регулюють діяльність апарату управління

117

Принципи менеджменту, локалізовані за зонами і напрямами практичної управлінської діяльності:

-є сукупністю правил і норм, що регулюють внутрішні взаємовідносини між керуючою та керованою системами і всередині керуючої системи

-регулюють діяльність системи управління загалом, відповідно до існуючих закономірностей управління

+регулюють управління факторами виробничого процесу: людським, матеріальним та фінансовім.

-регулюють діяльність апарату управління

118

Анрі Файоль виділяв наступні функції організації:

+передбачення, організування, керування, координування, контролювання

-встановлення цілей, планування, рішення, організування, оперативне регулювання, контролювання

-технічну функцію виробництво, комерційну функцію закупівлі і продажу, функцію обліку облік, фінансову функцію фінансування, функцію забезпечення безпеки збереження матеріальних цінностей і персоналу, адміністративну функцію

-планування, виробництво, реалізацію, контроль, мотивацію

119

Загальна функція менеджменту – це:

+частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності субєкта господарювання

-сукупність елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва

-часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою

-сукупність норм, правил, які є обовязковими для виконання певними групами осіб

120

Конкретна часткова функція – це:

-частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності субєкта господарювання

-сукупність елементів, які технологічно повязані між собою в процесі виробництва

+конкретизація загальної функції управління відповідно до специфіки управління певним обєктом чи елементом виробничо – господарської діяльності

-сукупність норм, правил, які є обовязковими для виконання певними групами осіб

121

Загальні функції управління повинні:

+охоплювати всю управлінську діяльність субєкта управління, не дублюватися

-визначати специфіку управління певною частиною обєкта

-витікати з економічної ролі організації в національній економіці, мати цільове призначення

-охоплюють всі підрозділи підприємства

122

Коло функцій менеджменту включає наступні функції:

-координування, облік, аналіз, реалізацію, комунікацію

-робота з кадрами, керівництво, аналіз, визначення цілей, реалізацію

+визначення цілей, планування, рішення, організування, оперативне регулювання, мотивування, контролювання

-визначення цілей, планування, мотивування, контролювання

123

Послідовність функцій в колі менеджменту:

-планування – організування – рішення – оперативне регулювання – мотивування – визначення цілей – контролювання

+визначення цілей – планування -рішення – організування – оперативне регулювання- мотивування – контролювання

-визначення цілей – планування – організування – мотивування – рішення – оперативне регулювання – контролювання

-планування – організування – рішення – контролювання – оперативне регулювання – мотивування – визначення цілей

124

Кінцевий етап або бажаний результат, якого намагається досягти організація – це:

+цілі організації

-структура організації

-завдання організації

-прибуток

125

Цілі менеджменту – це:

+опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації загалом та кожного працівника зокрема

-система економічних регуляторів господарської діяльності, за допомогою яких визначається спосіб існування соціально-економічної системи загалом та її окремих ланок

-вольовий акт втручання субєкта управління в діяльність обєкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації

-частина управлінського циклу, яка характеризується регулярним видом діяльності органів управління і визначає спеціалізацію управлінської праці незалежно від сфери діяльності субєкта господарювання

126

За масштабами цілі менеджменту поділяють на:

+глобальні й локальні

-зовнішні та внутрішні

-кількісні та якісні

-складні та прості

127

За періодом досягнення цілі менеджменту поділяють на:

-глобальні й локальні;

+довготермінові, середньотермінові, короткотермінові

-кількісні та якісні

-складні та прості

128

За ступенем верифікованості цілі менеджменту поділяють на:

-глобальні й локальні

-довготермінові, середньотермінові, короткотермінові;

+кількісні та якісні

-малі та великі

129

За способом визначення цілі менеджменту поділяються на:

-довготермінові, середньотермінові, короткотермінові

-глобальні й локальні

+авторитарні й демократичні

-оптимальні і раціональні

130

За змістом цілі менеджменту бувають:

-довготермінові, середньотермінові, короткотермінові

+економічні, соціальні, технічні, морально-етичні, екологічні, організаційні

-авторитарні й демократичні.

-середні і раціональні

131

Вимоги до цілей менеджменту:

+реальність, зрозумілість, кількісна та якісна визначеність, вимірюваність, розмежованість

-системність, реальність, оптимальність, якісність, обґрунтованість, вартість

-зрозумілість, кількісна та якісна визначеність, економічність, оптимальність, вартість

-оптимальність, раціональність

132

Цілі менеджменту:

-формуються виключно субєктом управління

+виникають у складі обєкта управління

-встановлюються субєктом управління, виходячи з обєктивних умов суспільного буття

-виникають у складі обєкту управління

133

У складі цілей менеджменту організації особливе місце посідає:

+місія організації

-культура організації;

-функції організації

-соціальна місія

134

Місія організації – це:

-вольовий акт втручання субєкта управління в діяльність обєкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

-сукупність елементів, які технологічно повязані між собою у процесі виробництва

+чітко сформульована мета діяльності організації, яка визначає рольову поведінку організації та її членів у навколишньому середовищі

-діяльність керівника, спрямована на кінцевий результат

135

Політика організації – це:

-логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних сфер

-поєднання знань, умінь персоналу, техніки та обладнання

+комплекс загальних принципів, якими керується менеджмент організації при прийнятті рішень для досягнення цілей організації

-організація технологічного процесу

136

Спонукальними мотивами до розробки системи цілей менеджменту організації є:

+відчуття незадоволеності станом справ в організації, зміни в навколишньому середовищі

-зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі організації

-зміни психології взаємовідносин у трудовому колективі, зростання соціальної напруги

-професійний ріст

137

Виділяють наступні етапи розробки цілей діяльності менеджменту організації:

-визначення цілей, планування, рішення, організування процесне й структурне, оперативне регулювання, мотивування, контролювання

-нагромадження інформації про обєкт управління та напрями його розвитку; визначення найбільш чутливих елементів обєкта управління, вплив на які дозволить вийти із ситуації; відбір економічно вигідних варіантів дій

+аналіз стану організації показники, перспектива, конюнктура, визначення пріоритетів та загальних уявлень про цілі організації, формулювання цілей діяльності, розробка планів заходів для досягнення цілей управлінських рішень, встановлення точок контролювання та вимірювання процесу реалізації цілей, реалізація цілей

-організація, мотивація, контроль, планування

138