- •1.Соціально – економічна сутність зайнятості
- •2.Основні концепції зайнятості населення
- •3.Структура соціально - економічної системи зайнятості та показники її ефективності
- •4. Форми зайнятості населення, їх класифікація
- •5.Сутність та мета державної політики зайнятості принципы найти
- •6. Активна політика зайнятості населення
- •7. Пасивна політика зайнятості у ринковій економіці
- •8.Державна служба зайнятості:мета, завдання, основні напрямки діяльності
- •9. Організація профорієнтації, профконсультації, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення.
- •10.Порядок реєстрації безробітних у цз України, підбір їх підходящої роботи, працевлаштування
- •11.Диференціація заходів державного регулювання зайнятості
- •12. Організація центром зайнятості громадських та сезонних робіт, залучення безробітних до підприємницької діяльності
- •13.Принципи та засади єдиної технології обслуговування незайнятого населення(єтонн) цз України
- •15.Механізм забезпечення зайнятості окремих категорій громадян в Україні
- •16.Методи інформаційного забезпечення дрз в Україні: статистична звітність, вибіркове обстеження, вибіркові перевірки, їх переваги та недоліки
- •17. Система інформаційного забезпечення дсз в Україні: інформаційні джерела, технічні засоби, методи і механізми, персонал.
- •18.Механізм регулювання зайнятості: законодавчо-правова складова
- •19.Механізм регулювання зайнятості: економічна складова регулювання зайнятості
- •20.Механізм регулювання зайнятості:соціальні аспекти регулювання зайнятості
- •21.Механізм регулювання зайнятості: адміністративно-організаційна складова регулювання зайнятості населення
- •23 Державна політика сприяння зайнятості у Швеції населення
- •24.Міжнародний досвіди дрз: посередницької фірми
- •25. Система освіти та досвід підготовки професійних кадрів та державних служюовців у Японії
- •26.Особливості державного регулювання зайнятості в Японії
- •27.Державне регулювання зайнятості у Великобританії
- •28. Міжнародний досвід дрз: фінансові важелі впливу на зайнятість населення та програми матеріальної підтримки безробітних у розвинених країнах
- •29. Права, обов’язки та відповідність Фонду, роботодавця, застрахованих осіб у сфері страхування на випадок безробіття в Україні.
- •30.Державне управління страхуванням у разі безробіття в Україні: принципи, умови, тривалість виплати та розмір допомоги по безробіттю.
3.Структура соціально - економічної системи зайнятості та показники її ефективності
Структуру соціально-економічної системи зайнятості можна характеризувати за показниками, які відбивають ідеологію державного розвитку та формуються під впливом динаміки продуктивності суспільної праці.
Головною умовою ефективності структури зайнятості є її відповідність технічній, функціональній та територіальній організації виробництва, які дозволяють забезпечити максимально можливе підвищення продуктивності праці та задовольняти суспільні потреби при найменших витратах суспільної праці.
Поряд з оцінкою структурних змін за головним критерієм ефективності, раціональність структури зайнятості можна оцінювати і за допомогою інших показників. Їх можна підрозділити на чотири групи:
1. Пропорції розподілу ресурсів праці суспільства за характером їхньої участі в суспільно корисній діяльності. Вони показують, на якому рівні продуктивності задовольняється потреба населення в робочих місцях і якими шляхами досягається повна зайнятість. Чим вища продуктивність праці, тим більше передумов для високих доходів працівників, для вдосконалення сфери праці, підвищення якості трудового життя та ін. Відповідно громадяни можуть мати більше вільного часу без зниження рівня життя. Тому повна зайнятість зі зростанням продуктивності праці досягається при зменшенні рівня участі працездатного населення в суспільному виробництві.
2. Рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві відображає, з одного боку, потребу громадян у оплачуваній роботі, а з іншого - потребу суспільного господарства у працівниках. Кількісно він визначається відношенням кількості населення, зайнятого професійною працею, що приносить дохід, до загальної кількості працездатного населення. В будь-якому випадку високий рівень зайнятості означає її низьку ефективність, оскільки не забезпечує достатнього рівня продуктивності праці й достойного рівня її оплати.
3.Структура розподілу працівників за галузями економіки являє собою пропорції розподілу трудового потенціалу за видами занять. Сучасна галузева структура зайнятих в Україні відображає низьку ефективність зайнятості й потребує докорінних змін згідно із загальносвітовими тенденціями, для яких характерні високі темпи зростання чисельності й частки працюючих у галузях сфери послуг та науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. На жаль, у наш час для економіки України характерні прямо протилежні тенденції, що можуть назавжди відкинути країну з групи науково розвинених держав.
4. Професійно-кваліфікаційна структура працюючих показує розподіл працюючого населення за професійно-кваліфікаційними групами і відображає міру збалансованості підготовки кадрів з потребою економіки у кваліфікованих працівниках. Сучасна професійно-кваліфікаційна структура працюючого населення України явно не ефективна і значно відрізняється від аналогічної структури в країнах з високорозвиненою економікою. Серед зайнятих висока частка працівників фізичної праці, низькокваліфікованих робітників, надзвичайно мала частка технічних виконавців тощо. Це засвідчує про збереження в нашій економіці застарілих технологій. Значно погіршує показники професійно-кваліфікаційної структури інтенсивна еміграція з України висококваліфікованих робітників, спеціалістів, науковців. Проблеми набуття якісної професійної освіти також призводять до погіршення цих показників. Вирішення цих проблем потребує особливої уваги держави.
Наведена система показників дозволяє на макрорівні оцінити зайнятість з позицій її ефективності. Такі оцінки важливі не лише для виявлення проблем, але і для визначення нових тенденцій у зайнятості населення. Сам зміст цих показників засвідчує, що зайнятість має не лише економічне, а і велике соціальне значення, у зв’язку з чим вона стає важливим елементом соціально-економічної політики держави і пріоритетним напрямом соціально-трудових відносин.
Треба зауважити, що сутнісні характеристики зайнятості, у тому числі закономірності у розподілі за видами зайнятості, галузями народного господарства, професійно - кваліфікаційними групами, відрізняються у людей за статтю та віком.
Статево - вікові групи населення, які об’єднані за характером їх участі у суспільно-корисній трудовій діяльності, прийнято називати соціально-демографічними групами населення.
Відрізняють такі соціально-демографічні групи:
-чоловіки, жінки, молодь (трудоактивне населення 15-19 років та 20-29 років);
-особи середнього віку (30-39 років та 40-49 років);
-особи перед пенсійного віку (працездатне населення старіше за 50 років);
-особи пенсійного віку.
Особливу увагу слід приділяти молодим працівникам. Економічна і соціальна функції молоді у зайнятості визначаються її значенням у формуванні трудового потенціалу країни. Умовно у цій групі можна виділити дві великі групи: молодь, яка навчається та яка працює.
Особи середнього віку (30-49 років) – багаточисельна група у трудових ресурсах країни. Важливішою її характеристикою є найвищий рівень зайнятості у народному господарстві. У працівників даної соціально-демографічної групи, як правило, стійко визначені професійні інтереси, тому прагнення до зміни місця роботи у цій групі є найменшим у порівнянні з іншими соціально-демографічними групами.