28. Міжнародний досвід дрз: фінансові важелі впливу на зайнятість населення та програми матеріальної підтримки безробітних у розвинених країнах

У більшості країн Європейського Союзу існує загальний підхід до сплачування допомоги по безробіттю:

- розмір допомоги по безробіттю залежить від рівня заробітної плати на попередньому місці роботи та тривалості періоду сплачування страхових внесків. Наприклад у Франції, право на допомогу отримують особи, які мають страховий стаж не менше шести місяців за попередні безробіттю 12 місяців або зі стажем страхування 12 місяців за попередні безробіттю 24 місяці. При цьому допомога по безробіттю складається з двох частин : базової ставки (як правило, відповідної розміру мінімальної допомоги по безробіттю) та 40% середньої заробітної плати за останні 12 місяців;

- передбачаються додаткові виплати та субсидії за наявністю утриманців. Наприклад, в Іспанії за наявністю дитини розмір допомоги по безробіттю збільшується до 195% мінімальної заробітної плати та до 220% мінімальної заробітної плати при наявності двох та більше дітей;

- існує механізм матеріальної підтримки у разі часткового безробіття. Наприклад, у Франції у разі тимчасового зачинення підприємства або переводу працівника (працівників) на скорочений робочий тиждень надається соціальна допомога у розмірі 65% мінімальної заробітної плати.

- терміни сплачування допомоги завжди обмежені. Наприклад у Франції тривалість виплати коливається від 3 до 27 тижнів та залежить від стажу страхування. У Німеччині, у залежності від трудового стажу, тривалість виплат – від 17 до 53 тижнів, а для осіб пенсійного віку – до 104 тижнів.

Особлива специфіка виплати допомоги по безробіттю існує в Японії. Тривалість виплат складає 90 – 300 днів, у залежності від віку працівника. Для отримання допомоги протягом шести місяців безробітні віком до 30 років повинні мати не менше 10 років страхового стажу.

Джерелом коштів для сплачування допомоги по безробіттю є поточні страхові внески найманих працівників, роботодавців, а також державні асигнування. Слід відзначити, що ефективність системи заходів державного впливу на зайнятість залежить не від обсягу соціальної допомоги населенню, а від практичного рішення проблеми безробіття, яке можливе тільки за умов реально функціонуючого виробництва.

Фінансові важелі впливу на зайнятість населення у розвинених країнах

Здійснення соціально-економічної політики держави в цілому, а також окремих її складових відбувається під впливом розподілу національного доходу країни – знов створеної вартовті або вартості валового внутрішнього продукту за відрахуванням споживчих у процесі виробництва засобів виробництва.

Головний інструмент перерозподілу національного доходу у більшості країн – податки, які виникають у суспільстві водночас з виникненням держави та фінансових відносин у цілому. Головною відміною податків від інших елементів фінансової системи – це їх обов’язковість.

Світовий досвід має у своєму арсеналі різноманітні важелі фінансового впливу на сферу соціально-трудових відносин, які можна згрупувати: податковий механізм; кредитна політика; преференції; фінансові санкції; державні субсидії.

Вплив податкової політики на стимулювання зайнятості здійснюється шляхом надання пільг за формами (пільги, які пов’язані зі звільненням від виплат у соціальні фонди; пільги за оподаткуванням, пільги за витратами, які обумовлені професійним навчанням) та за завданням (пільги, які пов’язані з прийняттям на роботу неконкурентоспроможних громадян, пільги, які пов’язані з професійним навчанням; змішані пільги).

У багатьох розвинених країнах держава здійснює пряме цільове фінансування центрів професійної підготовки та перепідготовки у різних компаніях, а також навчання персоналу.