23 Державна політика сприяння зайнятості у Швеції населення

У загальному економічному розвитку Швеція східна з більшістю європейських капіталістичних країн, але її внутрішньому ринку праці властива певна специфіка. Вони впровадили програму, яка складалася з трьох напрямів:

1.Політика узгодження вимог, які не виходять за межі реальних громадських можливостей.

2.Політика солідарності в оплаті з подальшим скороченням різниці у доходах.

3.Політика регулювання зайнятості.

З середини 60-х років виявилися недоліки програми. Отже, географічна мобільність негативно відбилася на периферії; під ударом опинилися ті, хто не може переїхати на нове місце внаслідок фізичного знешкодження, за сімейними обставинами тощо.

У результаті, протягом наступного періоду державна політика регулювання зайнятості зазнала такі зміни:

1.З другої половини 60-х років значного розвитку отримала регіональна політика регулювання зайнятості;

2.Протягом 70-х років були здійснені широкомасштабні експерименти за підтримкою, стимулюванням підприємств для дотримування робочої сили на випадок економічного спаду.

3.У середині 70-х років з’явилися нові закони, які регулюють ринок робочої сили. Найзначнішим був "Акт про гарантію зайнятості", який став на перешкоді вивільненню працюючих;

4.Протягом 70-х років були збільшені розмір та час сплачування компенсації по безробіттю.

Пенсійний вік був знижений з 67 до 65 років. З’явилися часткові пенсії.

Ринок праці та цільові групи

Політика зайнятості у 80-х роках, яка була раніш зорієнтованою на підприємство, зазнала значних змін. У державній політиці зайнятості проявилися два напрями: збільшення значення бюро по працевлаштуванню та орієнтованість на певні "групи риску" ринку праці.

Також у цьому ж напрямку було надання послуг компаніям та субсидування географічної мобільності робочої сили. Нові цільові групи на ринку праці склали жінки та молодь, а також громадяни з обмеженою працездатністю.

У Швеції по різному оцінюють результативність централізованого регулювання зайнятості. Прибічники програм зайнятості підкреслюють більш ефективний розподіл трудових ресурсів по країні внаслідок мобільності робочої сили. Інші критикують програми субсидувань підприємств та закон про гарантії зайнятості і вважають їх причинами, які призвели до сповільнення економічного росту.

Система працевлаштування

Однією з важливих задач системи працевлаштування населення є оперативна допомога у розстановці кадрів при наявності вакантних робочих місць.

Діяльність органів працевлаштування засновується на тому, що перевага надається, у першу чергу, працевлаштуванню, потім професійній підготовці та створенню додаткових робочих місць та нарешті наданню фінансової допомоги.

Державне управління ринком праці – вищий орган в системі працевлаштування. Його керівництво зазначає найголовніші стратегічні завдання господарської діяльності, розподіляє ресурси у різних галузях виробництва, веде облік та аналізує економічну діяльність.

Державна система підготовки та перепідготовки

Як було зазначено вище, у Швеції активно діє державна система АМУ – підготовки та перепідготовки кадрів у межах політики зайнятості.

Організаційна структура АМУ включає центральне управління з відділами: планування ресурсів; науково-педагогічний відділ; кадровий відділ.

Її відносини з державною системою працевлаштування (АМ) та з приватними фірмами будуються на підставі продажу своїх послуг з розробки програм, організації навчальних курсів та проведенню навчання. Майже 90% курсів АМУ закупаються державною службою працевлаштування, інші 10% - приватними фірмами.

Окрім АМУ в Швеції функціонує система профпідготовки молоді у межах середньої школи. Курси навчання гарантують учням безкоштовне навчання та надання стипендій.

Професійне навчання у Швеції будується таким чином, щоб забезпечити учнів професією широкого профілю, чому сприяє модульна система побудови навчальних курсів.