1.Соціально – економічна сутність зайнятості

Як економічна категорія зайнятість – це діяльність працездатного населення, пов’язана зі створенням суспільного продукту або національного доходу. Ця зайнятість щодо корисної для суспільства має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень якості життя населення загалом і добробут окремих громадян.

Соціально-економічна система зайнятості виконує три функції:

1. Економічну – як фактор створення суспільного продукту.

2. Доходну – як засіб одержання трудових доходів.

3. Суспільну – як засіб задоволення потреби в праці.

Слід відрізняти зайнятість з економічних позицій та зайнятість з соціальних позицій.

Зайнятість з економічних позицій суспільства – це діяльність працездатного населення, пов’язана зі створенням суспільного продукту або національного доходу.

Зайнятість із соціальних позицій – це зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, інших денних навчальних закладах, служба в армії, зайнятість у домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими, участь у роботі громадських організацій.

Статус зайнятості визначається для частини трудових ресурсів, які беруть участь у суспільно-корисній діяльності. Згідно з цим усіх зайнятих можна поділити на дві групи. До першої групи належать громадяни, які зайняті у державному секторі економіки, у кооперативних, акціонерних товариствах, у приватному секторі. До другої групи входять особи, які навчаються з відривом від виробництва, які служать в Українській армії.

Необхідно звернути увагу на те, що зайнятість повинна розглядатися як невід’ємна частина комплексної соціальної політики. Соціальність проблем зайнятості визначається її одвічною націленістю на людину, його інтереси та потреби у трудовій сфері.

Треба враховувати такі соціальні аспекти зайнятості:

- нерозривний зв’язок зайнятості із важливішим конституційним правом людини – правом на працю;

- визначальну роль зайнятості у формуванні рівня життя та вартих умов існування;

• формування нової мотивації високоефективної праці як основи росту добробуту кожного та суспільства у цілому;

• саме трудова діяльність перетворює людину, розкриває та збільшує його професійні можливості, стимулює розвиток власності.

2.Основні концепції зайнятості населення

Концепція зайнятості – це система поглядів, уявлень, які розкривають характер зайнятості на певному етапі соціально-економічного розвитку суспільства. Основними концептуальними видами зайнятості є глобальна, повна, продуктивна, раціональ­на і ефективна зайнятість.

Концепція глобальної зайнятості виходить з потреб у трудовій діяльності усього дорослого населення, передбачаючи нормування сукупного обсягу робіт і прерозподіл його між усіма бажаючими працевлаштуватися. Враховуючи принцип добровільності праці, повна зайнятість у ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працю­вати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, найдоцільніше використання ресурсів для праці.

Продуктивна зайнятість — це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих у результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи. Продуктивність зайнятості з погляду працівника означає отримання трудового доходу більшого, ніж мінімально необхідний для відтворення робочої сили. Продуктивність зайнятості з погляду роботодавця означає отримання прибутку від найманої праці.

Раціональна зайнятість — це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; якісною відповідністю робіт і працівників;

економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоро­в'я дає змогу працівникові досяти високої продуктивності праці та мати заробіток, який забезпечує нормальне життя, а підприємцю дає змогу досягти високої ефективності виробництва без екологіч­ної, соціальної та іншої шкоди для суспільства.

Повну зайнятість, що водночас відповідає вимогам раціональ­ності, називають ефективною зайнятістю.

Таким чином, ефективна і вільно обрана зайнятість відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі та робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. Зрозуміло, що в зв'язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з нау­ково-технічним прогресом зростають кількісні та якісні параметри ідеалу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти.