9. 3. Культура української діаспори.

Характерними для української культури є два потоки розвитку — в Україні і в діаспорі.

Діаспора (від гр. слова «діаспора» – розсіяння) – розсіяння в різних країнах народу, вигнаного з батьківщини чужинцями. Вперше поняття «діаспора» вжите щодо єврейського народу, вигнаного римлянами в I ст. н. е.

з Палестини і розсіяного по теренах Римської імперії. Діаспора – це етнічна спільнота, яка живе поза материком, представники якої є повноправними громадянами країни поселення (це відмінність від «імміграції»), члени якої, незалежно від впливу (втручання чи ізоляції) материка, утворили для себе організаційні структури, які представляють інтереси цієї спільноти на світовій арені.

За різними оцінками, сьогодні за межами України проживає від 12 до 20 млн. осіб, які покинули матірну землю через політичні та економічні причини та зберігали свою національну ідентичність в умовах бездержавності країни походження.

Українська діаспора, що утворилася передусім внаслідок сталінських депортацій та міграцій часів II Світової війни, умовно поділяється на східну (Росія, Казахстан, Молдова, Білорусь, Узбекистан, Киргизія) і західну (США, Канада, Бразилія, Аргентина, Австралія, Франція, Велика Британія, Німеччина). Частина українців віддавна проживає на територіях Польщі, Румунії, Словаччини. Частина української еміграції віддає перевагу термінові «українці в країнах поселення». За далеко неповною статистикою, у країнах Заходу проживає понад 5 млн громадян українського походження, а в межах пострадянського простору – до 10 млн осіб.

Одначе масового характеру процес міграції набув на зламі Х1Х-ХХ ст. Історію української еміграції прийнято ділити на чотири хвилі:

• перша – з останньої чверті ХІХ ст. до початку Першої світової війни;

• друга – період між двома світовими війнами;

• третя – період після Другої світової війни;

• четверта – з часу проголошення незалежності України у 1991 р.

Протягом десятиліть у діаспорі нагромаджено значний духовно-культурний потенціал, створено чималі наукові, літературні, художні цінності, там працювали і працюють багато видатних українських науковців, письменників, митців. Українські емігранти змогли зберегти свою національну ідентичність завдяки потужній праці на ниві культури. Представники української інтелігенції будували школи, народні доми, «Просвіти», читальні, церкви і церковні громади, засновували часописи, друкували книжки.

Українська громада протягом усього періоду її проживання на американському континенті постійно демонструвала світові прагнення зберігати й розвивати національні традиції. Вона виявляла велику турботу про освіту українських дітей, вирішувала проблеми щодо відкриття шкіл, де діти змогли б вивчати українську мову, історію України, прилучатися до української культури.

Процес культуротворення, що тривє в українській діаспорі, є вагомою складовою українського культурного простору. Його головною метою була духовна консолідація українців усього світу в інтересах відродження, збереження та примноження національно-культурних традицій власного народу. Це сприяє збереженню цілісності української культури, а в умовах незалежності й активізації державотворчого потенціалу, зміцненню позицій українських організацій у країнах поселення, а Української держави - у світовому співтоваристві.