Підручники та зошити з курсу «я і Україна».
Шкільний підручник – це навчальна книга, що містить систематичний виклад певного обсягу знань на рівні сучасних досягнень науки й призначений для обов’язкового засвоєння учнями.
Функції підручника:
інформаційна;
систематизувальна;
інтегрувальна;
мотиваційна;
самоконтролю.
Вимоги до підручника:
науковість;
доступність;
відповідність часовим нормам;
оптимальність співвідношення всіх його структурних компонентів.
Вимоги до роботи з підручником:
навчити молодших школярів виділяти головну думку в прочитаному;
опрацьовувати тексти різних видів та завдання, подані до них (особлива увага текстам, які ставлять за мету формування прийомів навчальної діяльності);
навчити дітей самостійно працювати з підручником під час виконання домашнього завдання;
застерігати учнів проти заучування тексту напам’ять, привчати розуміти його зміст.
Основні прийоми роботи з підручником
Прийоми орієнтування в підручнику: знаходження потрібної статті, малюнка, схеми, завдання.
Прийоми роботи з текстом: пояснювальне читання, знаходження необхідних відомостей, виділення логічних частин, певних понять, складання плану, тощо.
Прийоми роботи з завданнями: орієнтування в питаннях і завданнях, самостійна робота із завданнями, уміння вибрати необхідні для відповіді джерела інформації.
Прийоми роботи з планом і картою: читання умовних знаків, характеристика роботи.
прийоми роботи з малюнками, таблицями, фотознімками: порівняння, опис, співставлення.
Прийоми роботи з кількома компонентами підручника: таблицею і текстом, текстом і завданням, текстом і картою, планом і картою.
Структура підручника Підручник
Навчальний зміст
Позатекстові компоненти
Пояснювальний
Додатковий
основний
Апарат
орієнтування
Апарат
організації
засвоєння
Ілюстра-
тивний
матеріал
Словник
термінів
Система
запитань
та
завдань
Зміст,
шрифт, сигнали,
символи
Карти,
схеми,
таблиці,
малюнки,
фотознімки
Методика роботи з планом і картою
Карта – важливе джерело географічних знань, щоб вміти читати карту учні повинні спочатку опанувати географічну грамоту. Читати карту – це означає навчитися за поєднанням символів бачити місцевість такою, якою вона є насправді, навчитися оживляти карту. Ознайомлення з планом і картою у 4 класі починається з вивчення теми “Орієнтування на місцевості”. Учні дістають знання про горизонт, основні і проміжні сторони горизонту, їх позначення, правила визначення їх за допомогою гномона і компаса.
Під час вивчення теми “План” діти визначають що таке план, ознайомлюються з умовними знаками плану, з’ясовують значення плану, вчаться креслити план сірникової коробки, стола, класу, майданчика школи користуючись власними вимірами і заданим масштабом. Це підводить учнів до розуміння умовних знаків географічної карти, до вміння читати їх. При вивченні теми “Карта” діти з’ясовують різницю між планом і картою, яка полягає у масштабі і площі зображуваної території: на карті зображено більші території, але масштаб їх зображення менший.
При ознайомленні з об’єктами карти вчителеві потрібно спочатку назвати об’єкт, показати на карті, пояснити їх значення, звернути увагу на характерні особливості, написати назви на дошці і запропонувати учням ці об’єкти знайти на своїх картах.
Щоб створити відповідне образне уявлення про виучуваний географічний об’єкт, роботу з картою потрібно поєднувати з використанням інших наочних посібників, які конкретизують зображення на карті, розкривають зміст умовних знаків. Треба довести учням, що карта є не тільки наочним посібником, а й джерелом знань. Карта вміщує стільки відомостей, скільки може дати найдокладніший текстовий опис, тому необхідно вміти її читати.
Для кращого орієнтування по карті доцільно проводити різноманітні практичні роботи, використовуючи масштаб карти, визначення напрямку розміщення окремих об’єктів (основні і проміжні).
Ефективним методом закріплення знань карти є умовні подорожі, коли вчитель вказує учням маршрут подорожі, учні розповідають усе, що їм відомо про місцевість, через яку проходить подорож.
Під час перевірки засвоєння матеріалу про план і карту не слід вимагати від дітей переказування відповідних статей підручника. Щоб карти частіше “працювали”, потрібно частіше пропонувати дітям знаходити ті або інші об’єкти на карті. Перш ніж показати об’єкт на карті, вчитель розповідає про нього, показує на картині, виявляє характерні особливості, вияснює його значення. Наприклад, показуючи Чорне море, вчитель говорить, що Чорне море не замерзає. Свою назву воно одержало за те, що під час бурі, особливо восени і взимку його поверхня здається зовсім чорною, хоч в спокійному стані воно яскраво-голубе, виблискує на сонці. Вчитель показує картини “Буря на морі” і “Спокійне море”.