20

Розділ 7 Символи державного суверенітету. Протокольне реагування на окремі події

7.1. Державні символи країни

Кожна нація, виборюючи незалежність і розбудовуючи державу, обирає символи суверенітету - символи своєї єдності, честі й гідності, тра­дицій державотворення, історії та сьогодення. До державних символів країни в сучасному світі належать Державний Герб, Державний Гімн та Державний Прапор, який серед них є найбільш шанованим. Ставлення народу до своїх державних символів віддзеркалює зрілість нації і дер­жави, гідність та повагу до себе.

Прояв неповаги до символів держави в міждержавних відносинах прийнято розглядати як вияв неповаги до суверенітету даної держави, як Образу честі й гідності держави. Протокольні норми використання державної символіки покликані детально регламентувати поводження з ними в різноманітних ситуаціях, щоб попередити їхнє недбале та неграмотне використання, яке може зашкодити державі та її іміджу. Неухильне дотримання цих протокольних норм - важливий обов'язок усіх державних органів, посадових осіб та громадян. Гідне поводження з державними символами - запорука високого авторитету держави, показник рівня на­ціональної свідомості в цій країні. Саме тому дотримання вищезазначе­них протокольних норм -- це питання державної ваги.

Державний герб представляє собою офіційний малюнок - емблему, відмітний знак держави. Він зображується на печатках і бланках держав­них органів і установ, на бланках офіційного листування дипломатичних представництв і консульських установ, на консульському щиті кон­сульств, на вивісках посольств, місій, інших державних установ. Зобра­ження державного герба використовують на монетах, нагородах, грошових знаках тощо. Встановлення й опис державного герба фіксується в конституції або іншому акті держави.

У світовій практиці не усталилась сувора регламентація засад тво­рення державного герба. Державний герб - віддзеркалення специфіки геральдичних традицій, що примхливо фокусують своєрідні риси істори­чного розвитку певної країни. Наприклад, в Італії, якщо виходити з жорс­тких геральдичних канонів, функції герба виконує державна емблема цілком умовного геральдичного характеру. У гербі Італії, прийнятому у 1948 р., поєднуються зображення п'ятикутної зірки - найдавнішого іконо­графічного зображення Італії, металевого зубчастого колеса – символа праці, гілки маслинового дерева - символу миролюбності нації (відпові­дає півдню Італії) і гілки дуба - символу сили й гідності італійського на­роду (відповідає півночі країни).

Самобутній спосіб геральдичної презентації обрала й Франція, яка послуговується кількома знаками: загальновідомою емблемою з лікторським пучком - символом влади й республіки і орденом Почесного легі­ону та великим гербом Франції, у якому об'єднані успадковані з часів середньовіччя герби 56 французьких історичних провінцій і територій. Французи ж вважають національним символом Франції Маріанну - сим­волічний жіночий образ, який утілює Францію. Саме Маріанна зображу­ється в якості елемента державної символіки на нотних бланках дипло­матичних представництв Франції.

Натомість, деякі європейські держави, наприклад Швеція, віддають перевагу класичному варіанту, використовуючи малий і великий герби. Історія знає непоодинокі випадки одночасного функціонування трьох державних гербів: великого, середнього і малого. Зокрема, така практика існувала в Російській імперії, а в період між двома світовими війнами - у Чеській Республіці.

Державний гімн представляє собою своєрідну музичну емблему дер­жави. Текст і музика гімну затверджуються спеціальними законодавчими актами. Гімн виконується під час інавгурації президента країни; при від­критті й закритті сесій парламенту; під час офіційних церемоній підняття державного прапора та інших офіційних державних церемоній; при прове­денні військових ритуалів. Державний гімн може виконуватись при від­критті й закритті урочистих зборів, присвячених державним святам; під час урочистих зборів, які проводяться державними органами, органами місце­вої влади, іншими організаціями; при проведенні спортивних змагань.

У практиці роботи дипломатичного представництва гімн виконується в особливо урочистих випадках: у деяких країнах на прийомах з нагоди національного свята своєї країни, під час урочистих церемоній за участю глави іноземної держави, у деяких країнах під час вручення вірчих гра­мот. Під час візиту іноземних делегацій на високому й вищому рівнях державні гімни виконуються під час церемонії офіційної зустрічі, церемонії покладання квітів до могили Невідомого солдата, при офіційному від­відуванні театру. Першим зазвичай виконується гімн країни гостя.

При виконанні гімна (як і при піднятті прапора) присутні, у тому числі іноземці, повинні встати і стоячи (чоловіки без головних уборів) прослуха­ти гімн до кінця. Офіційний етикет деяких держав (наприклад, США) при­писує при виконанні гімна прикладати праву руку зі знятим головним убо­ром до серця. На присутніх на церемонії іноземців це правило не поши­рюється. Під час виконання гімна не можна розмовляти, їсти, палити.

Гімн не припускає жодних музичних імпровізацій. Його не можна ви­користовувати в якості танцювальної мелодії. Виконання гімна своєї кра­їни при проведенні офіційних заходів на території інших держав здійсню­ється з урахуванням місцевих протокольних традицій.

У міжнародній протокольній практиці склався етикет використання ключових державних символів. Його основу складає строга відповідність при виготовленні прапорів та гербів затвердженому в законодавчому порядку описові. Текст і аранжування гімну іноземної держави повинні повністю відповідати затвердженим тексту й партитурі.