4.4. Особисті або підписні ноти

Особисті ноти в минулому були найпоширенішими документами дип­ломатичного листування. У наш час у практиці деяких країн, наприклад США та Великобританії, особисті ноти використовуються ширше, ніж в інших країнах, у т.ч. в Україні. Особиста нота вважається менш форма­льною, ніж вербальна. Як слушно зауважили автори відомого посібника з дипломатичного протоколу Дж.Вуд і Ж.Серре, "безособова нота надто суха та недостатньо гнучка".

Особисті ноти зазвичай направляються главами дипломатичних представництв, тимчасовими повіреними у справах державним діячам, іншим посадовим особам країни перебування, колегам по дипломатич­ному корпусу, також міністрами закордонних справ та їх заступниками. В особистих нотах можуть підніматися важливі питання, які вимагають "особистого" засвідчення, авторитету посадовця, який підписав доку­мент. Особиста нота може застосовуватися для офіційного інформуван­ня про важливу подію в країні, у ній можуть підніматися важливі та прин­ципові питання двосторонніх або міжнародних відносин.

За допомогою особистої ноти посол повідомляє інших послів про вру­чення вірчих грамот, міністра закордонних справ країни перебування - про свій тимчасовий від'їзд та призначення тимчасового повіреного у справах, про повернення в країну акредитації після тимчасового від'їзду з неї тощо. Особисті ноти можуть надсилатися з різних питань протокольного характеру: вітання з приводу національних свят, інших важливих подій в житті держави; висловлення співчуття з приводу траурних подій. Особисті ноти використовують, якщо бажано підкреслити особливу зацікавленість у тому чи іншому питанні, а також для відповіді на особисту ноту.

Особиста нота має форму листа, складеного в першій особі від імені персони, яка підписала ноту, та адресується певній особі. У минулому особисті ноти писались від руки. Зараз, як правило, друкуються або наби­раються на комп'ютері. Фахівці радять в особистих дипломатичних доку­ментах звертання і компліменти писати від руки⁶⁰. Особиста нота друку­ється на нотному бланку, бажано особистому, з державним гербом країни, витісненим на першій сторінці документа. Печатка на особистій ноті не ставиться. На оригіналі особистої ноти вихідний номер не проставляється. Загальноприйнятий формат ноти - подвійне ліве поле основного тексту.

У правий верхній куток ноти виноситься назва міста й дата відправ­лення. Текст ноти розпочинається на висоті двох третин сторінки бланку зі звертання, яке імітує вітання із партнером, співрозмовником і поклика­не приязно налаштувати одержувача ноти щодо її змісту. Необхідно ре­тельно продумувати формулу звертання, оскільки за цим реквізитом мо­жна визначити тональність документу. Найбільш поширеними формула­ми звертання, які прийняті в україномовних текстах особистих нотах, є: шановний пане міністре, шановний пане посол, пане міністре, пане посол, Ваша Високоповажносте. Крім прикметника шановний в україно­мовних текстах особистих нот можна використовувати прикметники ви­сокоповажний, високодостойний, вельмишановний. Звертання пишеть­ся з абзацу на одному рядку на висоті 1.5-2 пробіли між рядками текс­ту, після звертання ставиться кома.

Змістова частина ноти починається з нового рядка зі слів маю честь. Наприклад: Маю честь повідомити Вам, що 4 березня 2006 року я вру­чив вірчі грамоти Його Високоповажності Пану Президенту (назва іно­земної країни), якими... У ноті-відповіді використовують таку вступну мовну формулу: Маю честь підтвердити отримання Вашого листа від 4 бере­зня 2006 року, у якому Ви повідомили про вручення Його Високоповажно­сті Пану Президенту (назва іноземної країни) вірчих грамот, якими...

У підписній ноті, що містить співчуття або протест, слова маю честь випускаються. Тексти дипломатичного листування, які направляються індивідуальному адресату, відрізняються більш вільною структурою, по­рівняно із текстами, що адресуються структурному підрозділу МЗС або представництву.

Текст ноти завершується заключним компліментом, характер якого по­винен враховувати принцип взаємності, особливо у випадку направлення особистої ноти у відповідь. Форма компліменту в підписних нотах чітко регламентована й застосовується залежно від службового становища чи

рангу особи, якій вона надсилається. Як правило, заключні компліменти виглядають таким чином: Прошу Вас, пане міністре, прийняти запевнен­ня в моїй вельми високій повазі; користуюся нагодою, щоб поновити Вашій Високоповажності запевнення у моїй вельми високій повазі тощо. Можливі компліменти: Щиро Ваш, з повагою, з глибокою повагою.

Багатогранність мовних формул дозволяє змінювати тон дипломати­чного листування від найвишуканішої люб'язності до стриманого ввічли­вого незадоволення залежно від ситуації, мети й типу документа. Тона­льність особистих нот може бути більш або менш теплою залежно від її призначення. Якщо нота починається зверненням пане міністре, пане посол, а закінчується словами з повагою (без слів щирою або глибо­кою), то це може свідчити про стриманий характер ноти.

Під тестом ноти розміщується підпис особи, яка направляє документ. Підпис має бути розбірливий, написаний чорнилом, приблизно на 2 см нижче від заключного компліменту. Друкувати прізвище і посаду особи, яка підписала ноту, не обов'язково.

В особистій ноті адреса пишеться в давальному відмінку (в україно­мовних текстах) у лівому нижньому куті першої сторінки незалежно від кількості сторінок тексту від внутрішньої сторони берега, якщо стиль складання документу блочний - на рівні лівої сторони тексту. Адреса складається з титулування, потім зазначають ім'я (як правило, ініціали), прізвище, повну назву офіційної посади особи, якій направляється нота. Остання позиція адреси - повна офіційна (згідно із конституцією) назва країни та її столиці. На конверті друкуються ті ж адресні дані, що і в ноті:

Його Високоповажності

Пану (ім'я та прізвище)

Міністру закордонних справ

(назва іноземної держави)

м. Варшава

Титул Його Високоповажності в адресі можна скоротити: Й.В. Таке і 11'речення можна використовувати і в тексті документів, якщо йде мова про третю особу, і після відповідного скорочення указується посада або ім'я особи:...у розмові з Й. В. паном міністром....

Види особистих нот. Різновидом особистої ноти можна вважати колективну ноту, яка в наш час зустрічається рідко. Використовується при необхідності викласти якій-небудь державі узгоджену між кількома державами точку зору або повідомити про прийняття відповідних заходів. Колективну ноту направляють представники кількох держав. Скла­дається в єдиному екземплярі, який підписують глави відповідних дипломатичних представництв. Передається під час зустрічі, на якій повинні бути присутніми всі особи, які підписали документ. Колективна нота може розглядатися як демарш, спроба тиску. З іншого боку, вважається особливо авторитетною формою дипломатичного листування.

Менш авторитетною, ніж колективну, зважають ідентичну ноту. Ідентичні ноти, які відправляють окремо кожне представництво, мають однаковий зміст, але в деталях можуть відрізнятися одна від одної. Іден­тичні ноти не обов'язково відправляють одночасно. У деяких випадках один уряд надсилає ідентичні ноти трьом-чотирьом своїм контрагентам. Наприклад, СРСР у такій формі висловлював погляди щодо питання загрози безпеці з боку деяких західних держав. У кінці тексту такі ноти часто містять мовну формулу - інформацію про надсилання нот іншим адресатам - Уряд (назва країни) направляє ідентичні ноти до урядів (назви країн). Ідентичні ноти можуть складатися у формі вербальних або особистих нот.

Зразок особистої ноти

Посол України Брюссель, 25 вересня 2006 року Шановний пане міністре Маю честь повідомити Вам, що сьогодні я від'їжджаю на нетрива­лий строк у Київ і на час моєї відсутності 1.1. Тимошенко, радник по­сольства, буде очолювати посольство в якості тимчасового повіре­ного у справах України. Прошу Вас, пане міністре, прийняти запевнення у моїй вельми ви­сокій повазі (підпис) Його Високоповажності Пану (ім'я та прізвище) Міністру закордонних справ Бельгії м. Брюссель

Послання глав держав, урядів, міністрів закордонних справ - вид дипломатичного листування, який став поширеним після ІІ світової війни. Як правило, послання присвячені найважливішим міжнародним проблемам і питанням двосторонніх відносин. Послання зазвичай складаються на спе­ціальному папері з державним гербом країни і містять ті ж реквізити, що й особисті ноти. Під текстом послання ставиться особистий підпис адре­санта чорнилом або вказується прізвище, якщо воно передається телеграфом. Зазначати посаду автора послання не обов'язково. Послання вруча­ються адресатам або особисто послами, або спеціальними представниками адресанта. Може передаватися копія (з перекладом мовою країни - адреса­та), а послання вручатися пізніше (після отримання його з дипломатичною поштою). Послання, як правило, не опубліковуються.

Зразок послання

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ м.Київ, 12 червня 1999 року Шановний Пане Президенте, Від імені українського керівництва та від себе особисто щиро по­здоровляю Вас з обранням на посаду Президента (назва іноземної держави). Бажаю Вам нових успіхів на благо процвітання Вашої країни та міжнародного співробітництва. За минулі роки Україна і (назва іноземної держави), взаємодіючи, створили основу для розвитку відносин конструктивного і рівнопра­вного партнерства. Наші країни впевнено йдуть шляхом побудови вільного та процвітаючого суспільства, зміцнюють свій міжнародний авторитет, будують відносини з державами світу на основі рівно­правності, поваги та взаємної вигоди. Україна та (назва іноземної держави) визначили ключовим зовніш­ньополітичним пріоритетом і стратегічною метою вступ до Євро­пейського Союзу. Розраховуємо, що наше дружнє співробітництво в цій сфері й надалі буде плідним і дозволить реалізувати всі державні плани й перспективи, а також розвивати рівноправне співробітниц­тво в усіх областях. З глибокою повагою Підпис Президента України Його Високоповажності Пану Президенту (назва іноземної держави) м. (назва столиці іноземної держави)

Телеграми президента, уряду, міністра закордонних справ за багатьма ознаками підпадають під поняття "дипломатичне листування". Як і вітальні листи, застосовуються з метою підтримання контакту та дружніх стосунків. З їх допомогою можна привітати адресата з національним свя­том, з призначенням на посаду, висловити співчуття, дати оцінку певної ситуації. У дипломатичній практиці шляхом обміну телеграмами може здійснюватись визнання держави, встановлюватись дипломатичні зно­сини. Тексти телеграм, незважаючи на їхню стислість, не мають теле­графічного характеру і нерідко несуть істотне політичне навантаження. Текст телеграми містить ті ж реквізити, що й особисте послання. Як пра­вило, на телеграми дається відповідь.

Зразок вітальної телеграми

МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ м. Київ, 25 липня 2003 року Вельмишановна пані міністре, Прийміть найщиріші вітання з нагоди національного свята Респу­бліки Колумбія - Дня незалежності. Хотів би висловити задоволення поступовою активізацією україн­сько-колумбійських відносин та підтвердити налаштованість Украї­ни на надання взаєминам між нашими державами високої динаміки в усіх сферах. Упевнений, що співробітництво між Україною та Колумбією має великий потенціал розвитку як на двосторонньому рівні, так і в рам­ках міжнародних організацій задля забезпечення добробуту українсь­кого і колумбійського народів, безпеки та стабільності у світі. Бажаю Вам, Вельмишановна пані міністре, здоров'я та благопо­луччя, а дружньому колумбійському народові - добра та процвітання. З глибокою повагою Підпис Міністра закордонних справ України її Високоповажності Пані Міністру закордонних справ Республіки Колумбія м. Санта-Фе-де-Богота