4.3. Вербальна нота в дипломатичному листуванні

Вербальна нота - найуживаніший вид дипломатичних документів в практиці листування між дипломатичними представництвами і зовніш­ньополітичними відомствами країни перебування, між самими диплома­тичними представництвами. Тематика вербальних нот охоплює широке коло питань, які стосуються взаємовідносин держав: зовнішня політика, економіка, культура, підготовка двосторонніх угод, обміни візитами пред­ставників держав тощо, а також конкретні питання, пов'язані з функціо­нуванням дипломатичних представництв. За допомогою вербальних нот здійснюються запити на візи, на агреман; підтверджується прибуття дип­ломата в країну перебування або повідомляється про його від'їзд; повід­омляється про автодорожні пригоди за участю співробітників посольств тощо. Чіткої регламентації питань, які підлягають викладенню у нотах, не існує. У цьому питанні керуються традицією та практикою, яка існує в країні перебування.

Специфіка вербальної ноти полягає в тому, що вона виходить безпо­середньо від Міністерства закордонних справ або представництва. Текст складається від третьої особи і не підписується, що, як вважається, додат­ково підкреслює її офіційний характер. У багатьох країнах вербальну ноту прийнято парафувати. У цьому випадку відповідна відмітка робиться в кінці заключного абзацу тексту ноти або на печатці. Зовнішньополітичне відомство України таку практику не використовує. Текст вербальної ноти друкується на нотному бланку, виготовленому типографським способом. На вербальній ноті проставляється порядковий номер, дата, указується відправник і місце відсилки. Вербальна нота завжди скріплюється гербо­вою печаткою відповідної установи - міністерства або посольства.

Сторінки ноти нумеруються, крім першої, арабськими цифрами. Текст друкується через півтора-два інтервали. Абзац починають з нового ряд­ка з відступом п'яти інтервалів від поля. Речення в тексті ноти повинні бути короткими та лаконічними, рекомендують уникати другорядних де­талей, повторів, довгих зворотів речень, переносів слів. Нота друкується з подвійним лівим полем. У документі з коротким текстом поля можуть бути ширшими, пробіли між словами - у декілька інтервалів. У наш час все більшу популярність отримує т. зв. цільноблочний стиль, при якому абзаци не починаються з відступом на 5 знаків, а подаються на рівні лі­вого берега сторінки. Щоб чітко відокремити один абзац від іншого, кож­ний абзац починається не через один, а через 3-4 інтервали.

У дипломатичних документах прийнято писати з великої літери назви сторін, наприклад, Нігерійська Сторона, Французька Сторона. Для на­дання тексту дипломатичного документа урочистого характеру всі слова в назвах установ, в найменуванні посад, рангів в багатьох країнах пи­шуться з великої літери.

Текст вербальної ноти починається і закінчується компліментами - етикетними мовними формулами, якими висловлюється повага до адре­сата. Комплімент є одним із найдавніших засобів мовного впливу, який використовується з метою сприяння встановленню контакту, довіри, на­дання документові приязної тональності. Комплімент, який використову­ється у вербальних нотах, характеризується жорсткою структурою.

Найчастотнішими в текстах вербальних нот є мовні формули, у яких засвідчення поваги поєднується із повідомленням або із вишуканою фор­мулою прохання: Міністерство закордонних справ України засвідчує (сві­дчить) свою повагу Посольству (назва країни) в Україні і має честь по­відомити...; ... у плані інформації повідомити...;... звернутися з прохан­ням тощо. У нотах з візових питань склались такі протокольні формули: Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посоль­ству (назва країни) в Україні і має честь просити не відмовити в люб'яз­ності видати в'їзні/виїзні візи (далі перелік осіб, на яких запитуються візи).

У ноті-відповіді склались такі протокольні формули.

1. Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству... й у відповідь на його ноту № 0107 від 3 березня 2006 року має честь повідомити, що українські компетентні органи не мають заперечень проти призначення генерал-майора авіації... вій­ськовим та військово-повітряним аташе при Посольстві (назва іноземної держави) в Україні... 2. Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству (назва іноземної держави) і має честь підтвердити отримання ноти № 0107від 3 березня 2006 року, яка повідомляє... У запитах на агреман, які мають форму вербальної ноти, використовується вступний комплімент такої форми: Посольство (назва іноземної країни) в Україні засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ і країни і за дорученням свого Уряду має честь просити агреман Уряду України на призначення Його Високоповажності пана (ім'я, прізвище) Надзвичайним і Повноважним Послом (назва іноземної країни.) У ноті-відповіді на запит на агреман склався такий вступний комплімент: Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству (назва іноземної країни) і має честь повідомити, що Уряд України згоден на призначення Його Високоповажності Пана (ім'я, прізвище) Надзвичайним і Повноважним Послом (назва іноземної країни) в Україні.

Комплімент починається з повного найменування відправника й оде­ржувача, він містить також повні офіційні назви держав. У дипломатич­них документах не рекомендують вживати абревіатури при написанні назв держав, водночас у тексті документа допустимо вживати такі назви, як Польща, Росія, Німеччина тощо.

У нотах, що містять співчуття або протест, слова маю честь випус­каються. У нотах, що містять протест проти неправомірних дій, напри­клад, у зв'язку з порушенням повітряного простору або іншими інциден­тами провокаційного характеру початкова фраза може мати таку форму: Міністерство закордонних справ України за дорученням Уряду України заявляє наступне...

Компліменти, як правило, обрамлюють текст дипломатичного листу­вання і слугують маркерами його початку і кінця. Порівняно з жорсткою структурою вступної і заключної частини вербальної ноти центральна частина документа має більш вільну та варіативну структуру. Саме обсяг центральної частини ноти визначає її загальний обсяг. Заключний комп­лімент підкреслює та підсилює засвідчення поваги до адресата, вислов­лене в початковій компліментарній формулі. Заключна мовна формула виконує функцію припинення контакту, одночасно виражаючи надію на подальшу співпрацю або висловлюючи попередню подяку за послугу: Міністерство користується цією нагодою, щоб поновити Посольству запевнення у своїй високій повазі. Заключний комплімент, як і змістова частина документу, містять скорочені найменування відправника й оде­ржувача, наприклад Міністерство, Посольство. В одній розгорнутій, комбінованій формулі можливе поєднання засвідчення в повазі і споді­вання на співпрацю: Користуючись можливістю, Посольство засвідчує свою глибоку повагу до Міністерства і сподівається на подальшу плід­ну співпрацю. Заключний комплімент ноти, якщо в ній міститься прохан­ня, може поєднувати засвідчення поваги із попереднім висловленням подяки за послугу. Наприклад, заключний комплімент у нотах з візових питань набуває такої форми: Міністерство заздалегідь висловлює по­дяку Посольству за задоволення цього прохання.

Окремої уваги заслуговує вислів "користуючись нагодою". Він вжи­вається, як правило, у заключному компліменті на знак того, що адре­сант вважає за потрібне поряд з офіційним питанням висловити став­лення до установи, якій адресується лист.

Вислів "користуючись цією нагодою", "користуючись можливістю" інколи випускають:

у нотах, які містять повідомлення про автошляхові пригоди за учас­тю дипломатів; у нотах, які містять протест; згідно із принципом взаємності (формула ввічливості співвідно­ситься з характером отриманої ноти).

У наведених випадках нота може мати комплімент такої форми: Міні­стерство поновлює Посольству запевнення у своїй глибокій повазі.

Компліменти не вживаються у нотах, які містять повідомлення про оголошення трауру в країні, нотах з висловленням співчуття, у порядку взаємності. У нотах США, Великобританії заключний комплімент випус­кають. Однак дипломатичні представництва цих країн при складанні до­кументів дипломатичного листування враховують місцевий протокол.

Реквізит місця та дати відправлення ноти пишеться після тексту ноти з нового рядка. Назви місяця і слово ріку даті не скорочуються.

Адреса пишеться в називному відмінку, нижче від дати в лівому ниж­ньому куті першої сторінки незалежно від кількості сторінок тексту. На конверті друкується адреса одержувача ноти. В англомовних країнах адреса пишеться лише на конверті. Згідно з міжнародною практикою адресату надсилається одна копія ноти.

Якщо до ноти додаються якісь матеріали або документи, то вони зви­чайно перераховуються у лівій нижній частині листа після тексту ноти на окремому рядку після слова Додаток.

Зразок вербальної ноти

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству (назва іноземної держави) в Україні і має честь повідомити, що Кабінет Міністрів України 8 лютого 2002 року призначив першого заступника Міністр транспорту України головою української частини Українсько-.. змішаної комісії з питань торговельно-економічних зв'язків. Міністерство користується цією нагодою, щоб поновити Посольству запевнення у своїй високій повазі. Київ, 10 лютого 2002 року (місце печатки) Посольство (назва іноземної держави) в Україні м.Київ

Види вербальних нот. У багатьох країнах розрізняють вербальні но­ти, які містять над текстом відповідну назву ВЕРБАЛЬНА НОТА. У таких документах можуть ставитися важливі політичні питання, наприклад уз­годження умов і термінів переговорів. У тих країнах, де існує відповідна практика, вербальну ноту без заголовка називають офіційною нотою. Вона широко застосовується і слугує вирішенню поточних питань адміні­стративно-технічного, протокольного характеру тощо. В українській про­токольній практиці ноти із заголовком не використовуються.

Різновидом вербальної ноти є циркулярна нота - нота однакового змісту, що надсилається МЗС іноземним посольствам і місіям, які знахо­дяться у державі, або посольством чи місією іншим посольствам і місіям у країні перебування. До складання циркулярної ноти ставляться ті ж вимоги, що й до складання вербальної ноти.

Вступний комплімент у циркулярній ноті може мати таку форму: Міні­стерство закордонних справ України засвідчує свою повагу посольст­вам іноземних держав в Україні і має честь запросити глав диплома­тичних місій взяти участь...

Заключний комплімент може мати таку форму: Міністерство корис­тується цією нагодою, щоб поновити Посольствам запевнення у своїй високій повазі.

Адреса в циркулярній ноті виглядає так:

Посольства іноземних держав в Україні м. Київ

Різновидом вербальної ноти є урядова нота (дипломатична нота), яка набула поширення після II світової війни. Такими типами документів обмінюються уряди держав за посередництвом МЗС або дипломатичної місії. Урядова нота відрізняється від класичної ноти відсутністю початко­вої і кінцевої протокольної формули, словосполучення "має честь". Ад­реса на першій сторінці документа не указується. Текст ноти може роз­починатися словами: Уряд (назва країни)..., далі - безпосередній виклад справи. Урядова нота завжди призначена для висвітлення важливих пи­тань міжнародних відносин. У минулому використовувався такий різно­вид урядових нот як маніфест - нота, призначена для опублікування. Різновидом урядової ноти є також ультиматум - нота з викладенням вимог, які один уряд пред'являє іншому і дає зрозуміти, що застосування сили не виключається.

Нотифікація (від лат. поtificare - оповіщати, повідомляти) - пошире­не в дипломатичній і договірній практиці офіційне оповіщення, повідом­лення. Проводиться шляхом вручення відомством закордонних справ, дипломатичним представництвом або консульською установою ноти або інших документів, в яких викладається позиція держави з певних міжна­родних питань, висловлюється точка зору в зв'язку з певними подіями або фактами, повідомляється про підписання, ратифікацію міжнародних договорів, приєднання до них або їх денонсацію тощо. У деяких випад­ках необхідність нотифікації передбачена міжнародними договорами.

Обмін нотами (листами) - одна з форм укладення міжнародних дого­ворів. Використовується, як правило, при укладенні між державами угод з таких питань, як встановлення дипломатичних відносин, перетворення дипломатичної місії в посольство, уточнення окремих положень будь-якого договору, припинення його дії, передача власності тощо. Ідентичний текст нот, які складають договір, попередньо узгоджується сторонами усно або шляхом дипломатичного листування. Подібні ноти прийнято датувати одним і тим же числом, з якого угода вважається такою, що набула чинно­сті, якщо в нотах не оговорене інше. Якщо ноти датовані різними числами і в них не вказана дата набуття чинності угоди, вона вважається діючою з моменту отримання останньої ноти. У таких нотах, як правило, вказується, що вони будуть розглядатися сторонами як угода.