3.4. Особисті бесіди дипломатів

Поняття "дипломатична бесіда" охоплює різні за рівнем, змістом, фо­рмою проведення контакти. Є декілька класифікацій дипломатичних бе­сід. Наприклад, Віденська дипломатична конференція, проведена під егідою ООН, умовно виділила:

бесіди за офіційним дорученням керівництва й МЗС своєї країни; бесіди за офіційним запрошенням керівництва й МЗС країни пере­бування; бесіди з представниками країни перебування за ініціативою самого дипломата або на їх пропозицію; кулуарні бесіди: на офіційних прийомах, офіційних заходах тощо; "випадкові" бесіди41.

Найбільш важкою і відповідальною в дипломатичних колах вважається бесіда, яка проводиться за офіційним запрошенням керівництва МЗС кра­їни перебування. Загальноприйнятого правила - повідомляти заздалегідь чи ні про тему офіційної бесіди, з якої запрошують дипломатичного пред­ставника, або він запрошує його прийняти, - не існує⁴². Якщо під час такої бесіди на поставлене питання в дипломатичного представника немає чіт­кої і ясної інструкції від керівництва, він має право, заслухавши заяву сво­го співрозмовника й поставивши йому запитання, давати відповідь не од­разу, а зробити застереження, що він потребує деяких роз'яснень з даної проблеми від свого уряду й негайно доповість йому про все почуте.

Дипломатична бесіда - вершина практичної діяльності дипломата. Саме в бесіді виявляються його ерудиція, політичні й професійні знання і підготовленість, широка освіта. У більшості випадків дипломатична бесі­да здійснюється без досьє - без негайного залучення довідкового мате­ріалу. Дипломати повинні бути добре поінформованими, мати широке коло знань, бути цікавими співрозмовниками. Дипломат повинен добре знати власну країну, бути в курсі всіх останніх подій. Наприклад, посли США один раз на два-три місяці відвідують свою країну саме з цією ме­тою. Дипломат повинен добре знати країну перебування, її історію, полі­тику, економіку, уміти пристосовуватись до традицій і звичаїв країни пе­ребування, не виявляти до них зневаги.

Якості дипломата, необхідні для успішного проведення дипломатич­ної бесіди - ввічливість, уважне ставлення до людей, стриманість і незарозумілість, уміння зав'язати і підтримати розмову, бути приємним спів­розмовником. Необхідно бути дуже уважним до співрозмовника, прояв­ляти максимальну чемність, при необхідності переводити розмову на нейтральні теми. Важливо під час проведення візиту, бесіди враховувати менталітет, національні особливості протоколу, етикету. В історії було багато випадків, коли незнання елементарних норм протоколу й етикету, правил спілкування не сприяли розвитку добросусідських відносин, на­віть ускладнювали їх.

Наприклад, під час спілкування з англійськими дипломатами треба пам'ятати, що вони, на відміну від американських дипломатів, віддають перевагу конкретним питанням сьогодення і стримано ставляться до розмов про глобальні проблеми. Англійські дипломати схильні до недо­мовок і натяків, намагаються уникати категоричності. Вони – виключно ввічливі, особливе значення надають етикету. На відміну від останніх американці заводять контакти без особливих дотримань етикетних норм.

Італійські дипломати вільно ставляться до часу: можуть запізнювати­ся, затягувати бесіду, не завжди дотримують обіцянки. Навпаки, німець­ким дипломатам притаманні точність, дисциплінованість, послідовний розгляд питань під час бесід. Під час розмов з італійськими дипломата­ми не варто цікавитися їхніми політичними поглядами, оскільки їм забо­ронено вступати в партії.

Японські дипломати сумлінно готуються до бесід. Під час розмови вони уникають слів "так" чи "ні", "не можу", "не знаю". Не схильні висловлювати свої думки прямолінійно, виключно ввічливі. У японців ціниться небагатослі­вність. Японському стилю ведення переговорів притаманні обов'язковість, точність у часі, у виконанні обіцянок, уміння вислуховувати партнера.

Арабським дипломатам притаманні недовірливість, обережність. На­віть у випадку широкої поінформованості з певного питання арабський дипломат під час розмови з офіційною особою іноземної країни може по­відомити, що не володіє відповідною інформацією, лише для того, щоб мати час для обмірковування порушених питань. Необхідно пам'ятати, що в арабських країнах існують власні норми протоколу й етикету. Наприклад, під час бесід із ними не можна критикувати іслам, Коран тощо.

При встановленні контактів з дипломатами - представниками малих держав - треба добре знати їхній протокол, етикет, звичаї та цінності.

Для того, щоб впевнено провести бесіду, не потрапивши у глухий кут, необхідно серйозно готуватися до неї, досконально вивчивши питання, які будуть порушуватися під час розмови. Відомий український дипломат П.Сардачук пропонує таку схему підготовки до запланованої бесіди ⁴³.

По-перше, визначивши для себе тему, уважно, у деталях вивчити всі об­ставини, документи, пов'язані з нею, щоб досягти чіткого власного бачення.

По-друге, слід підготувати вагому аргументацію для захисту своїх ду­мок, поглядів щодо тієї чи іншої події, одночасно готуючись до можливо­го спростування аргументів свого співрозмовника.

По-третє, доцільно заздалегідь опрацювати тактику ведення бесіди. Необхідно зважити на те, що співрозмовник, часто не зацікавлений в поглибленому розгляді питання, може уникати розмови.

Дуже важливо розраховувати час, щоб мати його вдосталь для обго­ворення основного питання й забезпечення ділової частини бесіди, а не лише її протокольного оформлення. Не можна залишати найважливіші проблеми на кінець розмови: співрозмовник може терміново завершити бесіду й найважливіше питання залишиться нерозв'язаним.

Важливо мати попереднє уявлення та необхідну інформацію про співрозмовника, знати основні моменти його біографії, політичні погляди, особисті інтереси, уподобання. Ознайомлення з характеристикою спів­розмовника (досьє може зберігатися в посольстві) дозволить з'ясувати, якими питаннями він цікавиться, у чому поінформований менше, а в чо­му більше, якими є уподобання, хобі партнера. Останнє дозволить по­жвавити розмову та встановити гарні особисті стосунки. У мемуарах ди­пломатів містяться цікаві приклади використання такої інформації для успішного виконання своїх обов'язків. Наприклад, колишній радянський посол у Великобританії М. Луньков, який одночасно був послом за суміс­ництвом на Мальті, у своїх мемуарах згадував про перший візит до пре­м'єр-міністра Мальти Мінтоффа. Готуючись до візиту, М. Луньков з досьє дізнався про його непередбачуваність. І тому для радянського посла не була неочікуваною фраза, якою Мінтофф його зустрів: "А де мішок із грошима?". Справа в тому, що Мінтофф вважав, що Радянський Союз повинен допомагати Мальті, оскільки він оголосив нейтралітет і закрив військово-повітряну базу НАТО ⁴\

Мистецтво проведення бесіди проявляє себе через мову дипломата. Дуже важливо вести бесіду спокійним тоном, у жодному разі не підви­щуючи голосу і не виказуючи навіть ознак якогось незадоволення чи роздратування. Не можна переривати співрозмовника. "Спокій ідеально­го дипломата, - писав Г. Нікольсон, - повинен проявлятися в наступно­му: по-перше, він повинен бути в доброму гуморі або, у крайньому випа­дку, не виказувати свого поганого настрою, по-друге, він повинен бути винятково терплячим"⁴⁵.

Говорячи про здібності, розум і чесноти дипломатів, Г.Нікольсон в один ряд із цими поняттями ставить їх "пристосовуваність", тобто здат­ність поставити себе на місце співрозмовника. У сучасній науці для цьо­го явища запроваджений термін "емпатія". Отже, дипломат під час бесі­ди повинен бути психологом, цікавитися настроєм співрозмовника, ана­лізувати стиль його мислення, намагатися зрозуміти його погляди.

Позитивною якістю дипломата є його вміння уважно вислуховувати співрозмовника. Д. Карнегі давав таку ділову пораду: "Будьте гарним слухачем. Нехай більшу частину часу говорить ваш співрозмовник." Ав­тори різних видань з теорії і практики дипломатії, дипломатичного прото­колу й етикету радять багато способів "розговорити" співрозмовника. Звичайно, це мистецтво, якому треба навчатися.

Зауважимо, що навіть при хорошому знанні іноземної мови іноді ко­рисно вести бесіду з допомогою перекладача. Тема бесіди може бути настільки гострою й делікатною, що дипломату не можна помилитись або обмовитись, до того ж, користуючись послугами перекладача, можна отримати додатковий час для обдумування відповіді на складне запитання. У деяких країнах, наприклад США, молодим дипломатам радять уникати демонстрації доброго знання іноземних мов.