Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

кафедра історії держави та права

«Юридичний механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні»

 

Виконала:

Ст. гр. АР – 301 Тесельська С. І.

Перевірив:

доц. Поліковський М. Ф.

Львів – 2012 р.

Зміст

1. Права людини та громадянина.

2. Юридичні гарантії прав людини та громадянина, та їх реалізація

3. Конституційні норми про основні права та свободи.

4. Юридичне забезпечення права на працю, освіту, житло та ін.

5. Висновок.

1. Права людини та громадянина

Права людини - це права, нерозривно пов'язані з самим існуванням людини: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на повагу людської гідності, на опір пригнобленню. Ці права невід'ємні, інакше кажучи, заборонено будь-яке посягання на ці права. Права людини можуть бути обмежені лише в тій мірі, в якій це необхідно для захисту прав іншої людини. Права людини невідчужувані, іншими словами, людина сама не має права від них відмовитися, бо без цих прав вона вже не є людиною. Права людини належать кожному індивіду, незалежно від належності до громадянства тієї або іншої країни, расової або національної приналежності. Кожна людина є носієм природних, породжених самою природою людини, прав.

Визнання і захист прав людини - головний обов'язок держави. Держава жодною мірою не наділяє індивіда правами, вона лише повинна визнати їх існування. Прийнявши Конституцію, Українська держава визнала і узяла під свій захист невід'ємні, невідчужувані права людини. Права громадянина - це права члена державно-організованого громадянського суспільства. Під правами громадянина розуміють, перш за все, можливість брати участь в управлінні суспільними і державними справами: право на об'єднання в партії і громадські організації, право обирати і бути обраним до органів державної влади України. Право на соціальний захист також в основному належить громадянам України.  Самоочевидно, що Українська держава повинна в першу чергу піклуватися про своїх громадян. Всі права людини і громадянина рівноцінні і взаємопов'язані і тому однаковою мірою повинні захищатися державою. Неприпустиме нехтування одними правами під приводом реалізації інших прав. Так, у Радянському Союзі на перше місце традиційно висувалися соціальні права, при цьому особисті повсюдно порушувалися. У західних країнах до кінця 60-х рр. XX ст. не надавалося значення соціальним правам, під приводом того, що держава всіляко гарантує дотримання особистих прав громадян. Історія XX ст. показала неправильність обох цих підходів до прав людини і громадянина Права людини і громадянина або визнаються і захищаються державою як нерозривно існуючий комплекс, або вони порушуються - повністю чи частково. Цілісність інституту прав людини і громадянина гранично точно виражена у Віденській декларації Всесвітньої конференції з прав людини 1993 р.: «Всі права людини універсальні, неподільні, взаємозалежні і взаємопов'язані. Міжнародне співтовариство повинне відноситися до прав людини глобально, на справедливій і рівній основі, з однаковим підходом і увагою.» Таким чином, всі права людини і права громадянина повинні захищатися державою. З цією метою в Україні створені певні державні інститути. Гарантом права і свобод людини і громадянина є Президент України. Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.