12. Страхова справа в колишньому срср

Події 1917 року внесли багато змін у страхову справу. Вже у 1918 році вона була оголошена державною монополією. Всі страхові опера­ції здійснювались органами Головного управління державного страху­вання при Міністерстві фінансів. У країні застосовувались єдині пра­вила і тарифи з кожного виду страхування.

За роки Радянської влади страхування розвивалося нерівномірно. Це стосувалося насамперед страхування об'єктів державної власності. Останні, як відомо, становили переважну частину (1986 року – 94 %) майна, що перебувало на балансах господарських формувань.

Згідно із законодавством страхування майна державних підпри­ємств і організацій з !921 року здійснювалося добровільно.

У 1929 році було запровад­жено обов'язкове страхування в державній промисловості, яке охоплювало практично все майно. Але вже через два роки страхові платежі були включені до складу податку з обороту, що зумовило змі­ну в порядку відшкодування збитків.

Водночас страхування кооперативних і громадських підприємств, куди ввійшли і колгоспи, було переведено на державну основу. Відпо­відну роботу мали виконувати органи Держстраху СРСР. Цей страхо­вик організував також роботу з обов'язкового та добровільного стра­хування майна громадян.

Не існувало чіткої концепції і щодо розвитку особистого страху­вання. З березня 1929 року набуло значного поширення колективне страхування. Згодм цей вид страхування став збитковим. Його відміни­ли, ввівши індивідуальне змішане страхування, страхування на випа­док смерті і втрати працездатності, страхування від нещасних випадків.

У післявоєнні роки було вжито деяких важливих заходів, спрямо­ваних на посилення ролі страхування в розвитку економіки, зокрема затверджено положення про Держстрах СРСР. Цей документ розши­рював права низових страхових органів. Було надано статусу само­стійної госпрозрахункової одиниці Управлінню іноземного страхуван­ня СРСР.

У період реформ 60-х років багато було зроблено з налагодження страхового захисту сільськогосподарських підприємств. Протягом 60 – 70-х років було запроваджено нові види страху­вання майна, життя та здоров'я громадян. З 1988 року державні під­приємства дістали право на здійснення добровільного страхування майна і відповідальності.

13. Еволюція страхування в Україні.

До набуття Україною статусу незалежної держави страхування здійснювалось згідно з економічними, соціальними, правовими умовами, що існували у відповідний період у царській Росії, а згодом – у колишньому СРСР. В 1786 р. була встановлена державнв монополія на страхову діяльність і почали створюватись держ. страхові товариства.

1885 році дозволено діяльність іноземних страхових товариств. А в 1894 році був установлений державний нагляд за діяльністю акц. страхових товариств.

У 1918 році страх. справа оголошена держ. монополією.

У1924 р. запроваджувалось обов’язкове страхування в держ. промисловості, яке охоплювало практично все майно. З 1929 р. набуло значного поширення колективне страхування. У післявоєнні роки було вжито деяких важливих заходів, спрямованих на посилення ролі страхування в розвитку економіки, зокрема затверджено положення про Держстрах СРСР.

У період реформ 60-х років багато було зроблено з налагодження страхового захисту с/г підприємств. Протягом 60 – 70-х років було запроваджено нові види страхування майна, життя та здоров’я громадян. З 1988 р. держ. підприємства дістали право на здійснення добровільного страхування майна і відповідальності. У 1990 – 1993 рр. з’явилися компанії альтернативні держ. страху.

На початку 90-х років починають створюватись перші альтернативні Держстраху страхові команії. Ці страхові команії більшою мірою звернули увагу на зміст страхових послуг, що пропонуються в Західних країнах, завдяки цьому почав зростати асортимент послуг, виник інститут перестрахування. Можна виділити такі основні чинники, що сприяли розвитку на ринку повноцінних суб’єктів страхування:

1. створення відносно великих страхових організацій союзного значення з широкою мережею філій, що згодом перетворилися на самостійних юридичних осіб;

2. створення комерційних страхових організацій на базі розміщення в Україні установ системи колишнього Держстраху;

3. створення страхових команій комерційними, торговельними, банківськими та ін. підприємницькими структурами;

4. створення “кептивних” страховиків при галузях, підгалузях, сферах виробництва.

Отже, період 1990 – 1993 рр. характеризуються бурхливим зростанням кількості страхових команій в умовах невпорядкованого законодавства. У 1993 році було прийнято Декрет Кабміну “Про страхування ”, створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Було зареєстровано страхові команії і видано ліцензії. Запроваджена обов’язкова звітність страховиків за результатами року. Недоліки Декрету: неврегульованість системи страхування життя, відсутність системи нормативів платоспроможності, недосконалість регулювання системи перестрахування , та діяльності страхових посередників.

1996 р. – закон “Про страхування ”: нові вимоги до реєстрації страховиків, розмірів і структури їх статутних фондів, установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків, упорядкував види обов’язкового страхування. У період становлення ринкової економіки в Україні значною мірою зросли обсяги страхового ринку, і він набув якісного розвитку.Цей закон удосконалюється і доповнюється до сьогоднішнього дня.