12.Рекреаційно-туристське районування України і.Смаля (2004)

1.Поліський макрорайон вклчаєСтоличний (Київська та Чернігівська області) та Волинський (Волтнська Рівненська Житомирська) мікрорайони

2. Західний– Карпатський(Львівська, І-Франківська,Закарпатська, Чернівецька)Подільський(тернопільська Вінницька, Хмельницька)

3. Центрально-Східний– Придніпровський(Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська), Слобожанський(Сумська, Харківська, полтавська), Донецький(Донецька, Луганська)

4. Приморський – Приазовський(Запорізька,Херсонська), Причорноморський(Одеська,Миколаївська)

5.Кримський- Правий берег,Лівий берег , Південне узбережжя, гірський, рівнинний

13. Рекреаційно-туристське районування гірських територій.

Рекреаційне районування гірських територій відрізняються від районування інших типів рекреаційних територій. Основною відрізняючою рисою територіальної організації майже усіх видів рекреаційної діяльності у горах є залежність від характеру природних рекреаційних ресурсів і перш за все від рельєфа, що створює певні особливості в процесі рекреаційного районування гірських територій. Цей процес повинен йти в двох напрямках: 1) природно-ресурсне районування гірської території; 2) районування рекреаційної галузі.

Природно-ресурсне рекреаційне районування гірської території дозволяє виділити територіальні співвідношення різних видів ресурсів. Враховувати необхідно основні види ресурсів, характерних для гір: пейзажні ресурси, горно-спортивні перешкоди, схили, придатні для гірськолижних трас, джерела мінеральних вод, а також культурно-історичні ресурси. Основою для виділення цих поєднань виступають особливості рельєфа.

Для проведення районування рекреаційної галузі на гірській території пропонуємо використовувати наступні принципи виділення рекреаційних районів: 1) спільність території; 2) зв’язок між рекреаційними ресурсами та іншими елементами рекреаційної системи за допомогою туристських маршрутів; 3) наявність рекреаційних організацій; 4) історичні аспекти рекреаційного освоєння; 5) сучасна рекреаційна спеціалізація конкретних територій; 6) транспортна доступність.

15.Рекреаційне районування Карпат.

Внутрішнє районування Карпатського регіону.Рекреаційні райони відповідно до схеми В.Євдокименка (1996):

• Славсько-Сколівське(Сколе,Славсько)

• Верхньодністровський(Турка,Розлуч)

• Прикарпатський(Дрогобич,Борислав,Трускавець)

• Розтоцький(Шкло,Немирів)

• Львівський(львів)

• Гологоро-Вороняцький(Злочів)

• Берегівський(Берегове)

• Рахівсько-Ясінянський(Рахів,Ясіня)

• Воловецько-Міжгірський(Воловець,МІжгіря)

• Сваляво-Мукачівський(Свалява-Мукачеве)

• Великоберезнянський

• Мізунський(Коломия , І-Ф)

• Косівський

• Верховинський

• Яремчансько-Ворохтянський

• Чернівецький

• Вижницько-Путильський

Санаторно-курортне зонування за схемою С.Білака 1986р.:

• Ужгородська зона

• Мукачівська зона

• Великоберезнянська-Перечинська

• МІжгірсько-Воловецька

• Свалявська

• Іршавська

• Берегівська

• Хустсько-Виноградівська

• Тячівська

• Рахівська

Накладання схем районування рекреаційної галузі і природно-ресурсного районування дозволяє провести інтегральне рекреаційне районування гірського Закарпаття. В результаті цього процесу в гірському Закарпатті ми виділяємо наступні рекреаційні райони: Рухівський, Усть-Чорненський, Між горський, Воловецький, Перечинський. Усі рекреаційні райони складаються із рекреаційних мікрорайонів, які виділені за таким же принципом. Таким чином в Рухівському районі ми виділяємо три мікрорайони: Рухівський (з центром у місті Рахів), Ясинянський (с.м.т. Ясиня), Говерлянський (г. Говерла); в Усть-Чорненському виділяємо 2 мікрорайони: Усть-Чорненський та Тячівський; в Міжгорському районі виділяємо також 2 рекреаційні мікрорайони: Між горський та Синевірський; у Воловецькому – 3 мікрорайони: Свалявський, Воловецький, Мукачівський; у Перечинському районі – 4 мікрорайони: Перечинський, Невіцький, Лумшорський, Ужгородський.

Таким чином, основними елементами територіальної структури ТРС Закарпаття є рекреаційні райони. Їх характеристику можна провести по наступній схемі: Географічне положення – рекреаційні предпосилки – територіальна структура – зв’язок з іншими районами – перспективи розвитку.

16. Рекреаційне районування Криму. У межах Криму виділяється 9 рекреаційних районів, з яких 6 (Південний, Південно-Східний, Східний, Західний, Північно-Західний і Центральний) на сьогодні здатні конкурувати один з одним. Найбільш конкурентоспроможним є Пд рекреаційний район, який має надзвичайно сприятливі природні умови, потужний рекреаційний потенціал, екологічно відносно чисту територію, задовільні умови для особистої безпеки. Підприємства Пд району є найбільш рентабельними і забезпечують основну частину бюджетних надходжень від рекреаційної діяльності. Слабкі сторонни Пд району: недостатній рівень розвитку рекреаційної інфраструктури і транспортного обслуговування відпочиваючих (хоча він і найвищий у Криму), високі ціни на рекреаційні послуги, що зростають найвищими темпами порівняно з іншими районами. Пд-Сх і Центр. рекреаційні райони мають досить сприятливі природні передумови для розвитку рекреації, високий ступінь транспортної доступності, середній рівень розвитку рекреаційної інфраструктури, у Пд-Сх районі еколого-санітарний стан рекреаційних територій найсприятливіший в регіоні. Проте недостатньо потужний рекреаційний потенціал, високі ціни, несприятлива криміногенна ситуація обумовили незначний обсяг реалізації послуг .Зх район має чітко виражену рекреаційно-лікувальну спеціалізацію. Це один із давніх районів рекреаційного освоєння. Порівняно зі Сх і Пн-Зх районами він сформувався завдяки потужному рекреаційному потенціалові (перш за все бальнеологічним, грязьовим, пляжним ресурсам). Зх район є головним центром дитячого відпочинку та оздоровлення, характеризується середнім рівнем розвитку рекреаційної інфраструктури. Найважливіші недоліки Пд-Зх та Пн районів: недостатньо сприятливі для проведення рекреаційних занять природні умови (часті вітри, обмежений період для масових купань, низький ступінь пейзажного різноманіття ландшафтів - малорозчленовані рівнинні місцевості зі степовою рослинністю); погана транспортна доступність; обмежений рекреаційний потенціал; низький рівень розвитку рекреаційної інфраструктури і транспортного обслуговування рекреантів; незадовільний еколого-санітарний стан.

20. Кримський рекреаційно-туристський макрорайон - відомий санаторно-курортний та оздоровлювальний регіон України. Цьому сприяють кліматичні, водні, грязеві, пляжні, пізнавальні ресурси. Щороку тут оздоровлюється до 8 млн. людей. Структура курортно-рекреаційної мережі Криму на 30 відсотків складається з лікувальних закладів і на 70 - із закладів відпочинку. На території Криму збереглась велика кількість унікальних пам'яток античного, середньовічного та більш нових часів: фортифікаційних, культових споруд, палацових комплексів, особняків, які мають виключно важливе значення для розвитку в регіоні рекреаційної справи. Об'єктами природно-заповідного фонду, що приваблюють туристів, є ландшафтний парк "Салгирка" у Сімферополі, Алупкінський, Гурзуфський та Фороський парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, дендропарк у Євпаторії, Кримський, Опукський, Казантипський та Карадазький природні заповідники, а також природний заповідник Мис-Мартьян, Нікітський ботанічний сад, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник.Найпопулярнішими курортами на заході Криму є Євпаторія, Саки, на півдні - Ялта, Алушта, Гурзуф. Основними туристичними центрами є Севастополь, Керч, Феодосія, Судак. Питома вага потенційно рекреаційних територій у структурі земель Кримського півострова становить 20% площі регіону.

18. Поліський рекреаційно-туристичний макрорайон. Складається зі Столичного (Київська, Чернігівська, Черкаська) та Волинського (Волинська, Рівненська, Житомирська) мезорайонів. Природними особливостями Полісся, які необхідно враховувати під час розвитку тут рекреації і туризму, слід назвати переважання низовинного рельєфу, густу річкову мережу, широкі річкові долини, заболочення, моренні гряди, еолові форми рельєфу, високу лісистість території з переважанням соснових лісів. Полісся надзвичайно придатне для створення на базі лісо-річково-озерно-болотних комплексів потужних міжнародних мисливських господарств. Викликає зацікавленість Полісся і в історичному, етнографічному та архітектурному аспектах. Волинський мезорайон. Популярністю для масового відпочинку користуються Шацькі озера (Волинська область), мальовничі береги Тетерева (між селами Тригір'я та Дениші), Іршанського та Хрінницького водосховищ, Случі (території Березнівського району, прилеглі до річки, навіть дістали назву "Надслучанська Швейцарія") та Замчиського, озер Нобель та Біле (Рівненська область).Найбільш значущі об’єкти ПЗФ є Шацький національний природний парк, Луцький ботанічний сад, Надслучанський регіональний ландшафтний парк, Поліський природний заповідник, Рівненський природний заповідник . На території Рівненської області збереглися оборонні та монастирські споруди, що лічать свій час із середніх віків, архітектурні споруди культового призначення ХVІІ-ХХ ст., що належать різним конфесіям, житлові будинки та споруди громадського призначення ХVІІ-ХХ ст. (Дубно, Острог). Архітектурна спадщина Волинської області формувалась впродовж віків, чим пояснюється різноманітність стилів її архітектурних пам'яток.(Луцьк, Володиир-Волинський,Ковель). Столичний мезорайон Обєкти ПЗФ: Київський та Менський зоопарки, дендропарк "Олександрія" в Білій Церкві та Тростянецький дендропарк, парк Декабристів у Кам'янці та Корсунь-Шевченківський парк, Канівський природний заповідник, парк "Софіївка" в Умані. На території Столичного туристичного району збереглися пам'ятки архітектури доби Київської Русі, що робить край унікальним, безліч православних та католицьких культових споруд ХІІ-ХХ ст.

19. Центрально-Східний рекреаційно-туристичнний макрорайон. Складається з Придніпровського (Кіровоградська і Дніпропетровська), Донецького (Донецька, Луганська) та Слобожанського (Харківська, Сумська, Полтавська) мезорайонів. Слобожанський мезорайон. Гідроресурси району придатні для рекреаційного використання, і, окрім того, створюють неповторної краси ландшафти, збільшуючи рекреаційну привабливість територіїВ Полтавській та Харківській областях є джерела лікувальних мінеральних вод - у Миргороді, Великій Багачці, Нових Санжарах, Шишаках. Обєкти ПЗФ:Деснянсько-Старогутський національний парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Нескучне" у Тростянці, парк у Великому Бобрику, відділення "Михайлівська цілина" Українського степового заповідника Сумської області, ботанічний сад Харківського університету. На території Слобожанського туристичного району збереглися православні культові споруди ХVІІ-ХХ ст., збудовані у стилі українського бароко і класицизму. Значне місце в історико-архітектурній спадщині займають цивільні споруди, представлені чудовими палацово-парковими комплексами, адміністративними і житловими будинками ХVІІ-ХХ ст.. Придніпровський мезорайон. Обєкти ПЗФ:Дніпровсько-Орільський природний заповідник, парк Шевченка в Дніпропетровську, ландшафтний заказник "Північна Червона Балка", Криворізький ботанічний сад Дніпропетровської області; дендропарк у Веселих Боковеньках, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва в Онуфріївці та Миколаївці ("Хутір Надія"), заповідне урочище біля с. Салькове Кіровоградської області. У зв'язку з порівняно недавнім освоєнням території Придніпровського туристичного району, військовим, а згодом промисловим значенням більшості поселень, його архітектурно-історичні ресурси не відрізняються великим різноманіттям і представлені адміністративними і жилими будинками ХІХ-ХХ ст., культовими спорудами ХVІІІ-ХХ ст., численними пам'ятними знаками, що відзначають місця пам'ятних подій козацької доби та пізніших часів. Донецький мезорайон. Обєкти ПЗФ: Луганський природний заповідник, що складається з трьох відділень: Стрільцівський та Провальський Степ, Станично-Луганське відділення, три відділення Українського степового заповідника (Хомутівський степ, Кам'яні могили, Крейдова флора), національний природний парк "Святі гори".Зважаючи на порівняно недавнє освоєння і заселення краю, на Донеччині збереглось небагато православних культових споруд, адміністративних і садибних будівель ХІХ-ХХ ст., численні комплекси споруд кінних заводів, меморіальні пам'ятки, присвячені історичним подіям ХХ ст..

17. Західний рекреаційно-туристський макрорайон . Західний макрорайон включає Карпатський мезорайон (Львівська, Закарпатська, Ів-Франківська, Чернівецька) та Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська). Регіон має унікальні умови для розвитку туризму та санаторно-курортної галузі. Чисельні природні та культурні атракції, угіддя, мінеральні джерела, горні масиви призначені саме для таких цілей. Регіон має неоціненний лікувально-рекреаційний потенціал, всі умови для розвитку різних видів туризму: рекреаційного, історико-пізнавального, релігійного, спортивного, зеленого, екстремального тощо. Карпатський мезорайон. Розвиткові спелеотуризму сприяє наявність на території печер, найбільшими з яких є Попелюшка, Піонерка, Буковинка. Сольові шахти Солотвина використовуються для лікування алергічних захворювань. Виняткове значення для розвитку лікувально-оздоровчого туризму мають численні родовища мінеральних вод різного складу. Найбільш відомими з них є Моршинські, Трускавецькі, Східницькі джерела Львівської області, Ужоцьке, Міжгірське, Полянське, Новополянське, Квасівське, Шаянське - Закарпатської, Шешорське - Івано-Франківської та багато інших. Об'єкти ПЗФ:Карпатський біосферний заповідник, національні природні парки Синевир та Ужанський Закарпатської області; Галицький, Гуцульський, Карпатський національні природні парки Івано-Франківської області; національні природні парки Яворівський та Сколівські Бескиди Львівської області, Сторожинецький дендропарк, Вижницький національний природний парк Чернівецької області. Поділіський мезорайон. Туристичну привабливість регіону збільшує наявність значної кількості спелеоресурсів. Тут знаходяться найдовші гіпсові печери Європи - Оптимістична та Озерна. Обєкти ПЗФ: природний заповідник Медобори та його філія - Кременецькі гори, національний природний парк "Подільські Товтри". На території Подільського туристичного району зберігається значна середньовічна спадщина у вигляді замків та фортець. Архітектурна спадщина більш пізніх часів представлена культовими спорудами, палацами, адміністративними та жилими будинками ХVІІІ-ХХ ст..