50 Характерні риси Африканського макрорегіону

Африканському туристичному регіону притаманна перевага природних туристичних ресурсів. Особливо значними серед них є флоро-фауністичні і ландшафтні складові ресурсного потенціалу. Для порізнених країн і територій регіону характерні комфортні погодно-кліматичні умови - основа розвитку масового туризму. На ринку міжнародних туристичних послуг окремі африканські держави посіли чільні місця і пропонують високоякісний туристичний продукт: Маврикій - весільний туризм і пляжно-купальний відпочинок; Туніс і Марокко - пляжно-купальний, лікувально-оздоровчий і пізнавальний туризм; Зімбабве, Танзанія та Кенія - сафарі й екологічний туризм; ПАР - пляжно-купальний відпочинок, гастрономічний і екологічний туризм; Кабо-Верде спеціалізується на дайвінгу та серфінгу. Стосовно більшості інших держав, особливо центральноафриканських, то актуальність розвитку міжнародного туризму для них не стоїть на порядку денному: несприятливий для відпочинку європейців і американців клімат, міжетнічні конфлікти, бідність, висока захворюваність на СНІД та інші недуги і відсутність елементарних побутових умов роблять ці країни неприваб-ливими з точки зору рекреаційно-туристичної діяльності. На африканському континенті протягом останніх десятиліть від-булися суттєві зміни у структурі міжнародного туризму. Протягом 1980-х років частка міжрегіональних туристичних потоків в Африці перевищувала внутрішні регіональні. Ситуація змінилася у 1990-х роках, які пройшли під знаком поступового переважання внутрішніх регіональних подорожей над зовнішніми.

51. характерні риси розвитку туризму в американському макрорегіоні. Американський макрорегіон включає країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну). Цей регіон характеризується наявністю біль-

шості видів рекреаційних ресурсів, розвиненою інфраструктурою. Проте нестабільна політична

ситуація в країнах Південної Америки, природні катаклізми у США (урагани, повені) сприяють

зниженню частки туристських прибуттів. Американський регіон посідає третє місце у світі за кількістю міжнародних туристичних прибуттів. У межах регіону домінує Північна Америка - майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік - близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції. Канада та Мексика щороку приймають близько 17 і 22 млн туристів відповідно. Міжнародний туризм належить до пріоритетних напрямків розвитку національних господарств. Підставою для цього є стійкий попит з боку американських і канадських споживачів і ресурсна забезпеченість: країни володіють достатніми для розвитку туристичної індустрії природними і суспільними туристичними ресурсами,

52. характерні риси розвитку туризму в азійсько-тиихоокеанському макрорегіоні. Азійсько-Тихоокеанський туристичний регіон включає полярні типи країн. З одного боку - Японія, Австралія і Нова Зеландія, які належать до світових економічних лідерів та найбагатших країн із високим рівнем розвитку, а з іншого - Афганістан, Непал, Шрі-Ланка, М'янма, Бангладеш, Папуа - Нова Гвінея, які належать до найбідніших держав світу. До регіону також належать Китай та Індія - країни з більш ніж мільярдним населенням кожна, із потужним сировинним і промисловим потенціалом, але із низькими прибутками на одного жителя.

Туристичні ресурси регіону виділяються надзвичайним багатством і різноманіттям. Це стосується як природних, так і суспільних та подієвих ресурсів. Їх залучення до інтенсивного використання у туристичній індустрії залежить від економічного розвитку і демократичних перетворень у багатьох країнах регіону.

Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні - відносно молоде явище, оскільки індустрія туризму в окремих країнах почала розвиватися у 1980-ті роки.

Просторова структура в'їзного туризму в цьому регіоні значною мі-рою залежить від політики Китаю в галузі міжнародного туризму, його відкритості і демократичності. На географію виїзних потоків визначальний вплив має Японія, де один з найвищих у світі показників величини внутрішнього валового продукту у розрахунку на одну особу. Високий соціально-економічний рівень життя зробив японців подорожуючою нацією, які "відкривають" для себе Європу, Америку, Росію, але у першу чергу, відвідують сусідні країни. Китай у цьому списку - на одному з перших місць. Саме ці особливості пояснюють високу питому вагу Китаю і Японії у структурі в'їзних та виїзних потоків на регіональному ринку міжнародних туристичних послуг. За рахунок цих двох держав Північно-Східна Азія утримує лідерство у загальному обсязі міжнародних туристичних прибуттів до Азійсько-Тихоокеанського регіону - її частка скла-дає майже 60 %.

Стрімко завойовують міжнародний туристичний ринок країни Південно-Східної Азії. Таїланд, Індонезія, В'єтнам,

53. характерні риси розвитку туризму в європейському макрорегіоні. Європа - безперечний світовий лідер за рівнем розвитку туризму. На неї припадає 53 % від загальної кількості міжнародних туристичних прибуттів. Цьому сприяє спряжена дія кількох головних чинників:

- по-перше, потужний і багатоманітний туристичний природний і культурно-історичний потенціал: тисячі кілометрів морських пляжів, освоєні гірські системи, мозаїчність і різноманітність ландшафтів, рясна річкова й озерна мережа, багаті бальнеологічні ресурси, багатство різноманітних історичних, архітектурних і археологічних пам'яток, значна кількість культурних, сакральних і техногенних атракцій (мегаліти, монастирі, церкви, музеї, тематичні парки, аквапарки, розважальні заклади тощо), численні події, які використовуються в туристичній індустрії і формують значні туристичні потоки.

- по-друге, сприятливі соціально-економічні та суспільно-географічні чинники: високий рівень економічного розвитку більшості країн регіону, якісна транспортна і соціальна інфраструктура, тісне сусідство держав, давні та багаті культурні традиції, у тому числі напрацьована культура відпочинку і подорожі, релігійна й етнічна толерантність, яка притаманна населенню більшості країн Європи, відносно низький рівень злочинності і висока безпека життя, якісні трудові ресурси, традиційно високий рівень розвитку туристичної індустрії та якості обслуговування.

- по-третє, сприятливий політичний клімат: давні демократичні традиції суспільно-політичних устроїв, стабільність політичної ситуації в більшості європейських країн, функціонування Європейського Союзу, формування єдиної Єврозони і спрощення процедур в'їзду - виїзду туристів, що дозволяє безперешкодно відвідувати ряд країн.

Перспективи розвитку туризму в Європейському регіоні пов'язані із ширшим залученням ресурсів східноєвропейських, особливо пострадянських країн, їх інтеграцією до єдиного туристичного простору і створенням сучасної туристичної інфраструктури.

54. характерні риси розвитку туризму в середньо-східному макрорегіоні. Стрімко завойовують міжнародний туристичний ринок країни Південно-Східної Азії. Таїланд, Індонезія, В'єтнам, поряд із традиційним для західного споживача відпочинком на чистих пляжах, якісним дайвінгом, численними розвагами на кшталт мавпячих чи слонячих театрів, фестивалів трансвеститів, тайського боксу тощо, пропонують широкі можливості для екологічного туризму і пізнання біологічного різноманіття, для релігійного туризму і знайомства із буддизмом та специфі-чною для європейців і американців східною культурою, для дешевого шопінгу.

У кінці першого десятиліття ХХІ ст. країни Південно-Східної Азії дещо втратили свої позиції на ринку туристичних послуг у порівнянні з 1990 р. Це пояснюється низкою причин: фінансова криза у країнах Південно-Східної Азії у 1997-98 роках; спалахи небезпечних захворювань протягом 2002-03 років; катастрофічне цунамі у 2005 р., яке практично повністю знищило туристичну інфраструктуру окремих районів Таїланду та Індонезії, протести місцевого населення проти інтенсивного розвитку туризму і навіть терористичні акти.

55. Основні напрямки туристської діяльності та туристські центри північної європи. Будь-яке дослідження конкретного району з метою розвитку в ньому туризму має, перш за все, виходити з визначення тих видів туризму, які найбільшою мірою відповідатимуть специфіці цього району. Можна стверджувати, що поїздкам по кожному з зазначених видів туризму відповідає і клас обслуговування.

Рекреаційний туризм - вид туризму пов'язаний з лікуванням громадян. Цей вид туризму є для багатьох країн найбільш масовою формою. Причому характерна велика тривалість всієї поїздки, менша кількість міст, що входять у маршрут, і відповідно, велика тривалість перебування в одному місті.

Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкому використанні авіаційного транспорту і, перш за все чартерних перевезень.

Слід зазначити, що за досвідом багатьох країн при поїздках на відпочинок дуже високий попит на розміщення в двомісних номерах. Перш за все, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремі туристи можуть об'єднуватися туристською фірмою для сумісних перевезень з метою отримання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування - 24 - 28 днів, тобто значно вище, ніж по інших видах туризму.

Рекреаційний туризм добре розвинений у Чехії (це знамениті курорти такі як Карлові Вари, Маріанські Лазні, Франтішкови Лазні, Тепліце); Італії (термальне лікування); Угорщини (бальнеологічне лікування - Хевіз); Франції. [3]

Екскурсійний туризм. Для екскурсійного туризму, як і для рекреаційного, характерні поїздки як на індивідуальній, так і на груповій основі. Цей вид туризму включає поїздки з пізнавальними цілями.

Отже, при аналізі необхідно виділити по кожній країні категорії населення, яка цікавиться пізнавальними поїздками взагалі і в дану країну зокрема, а також ті туристичні організації, які спеціалізуються на такому виді туризму.

Науковий туризм. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі в різних конгресах, симпозіумах і нарадах, займає все більше місце в сучасному міжнародному туризмі. За наявними оцінками, учасники подібних міжнародних заходів складають 6 - 7% загальної кількості іноземних тимчасових відвідувачів, і на їх частку припадає близько 10% валютних надходжень від туризму. Учасники міжнародних заходів в основному використовують авіаційний транспорт.

Діловий туризм. Поїздки з діловими цілями розглядаються як одна з найважливіших складових частин сучасного міжнародного туристського обміну. Більше того, цей вид поїздок вважається одним з найперспективніших, оскільки він базується на об'єктивній закономірності подальшого міжнародного поділу праці. Однією з різновидів ділових поїздок є також поїздки для участі або для відвідин міжнародних і національних виставок і ярмарківЩе однією формою ділового туризму є поїздки у складі спеціалізованих груп по професіях. За останні роки попит на такі поїздки також постійно зростає.

Діловий туризм розвинений у Німеччині, Великобританії, Чехії, Італії.

Етнічний туризм. Цей вид туризму, пов'язаний з відвідуванням родичів або місць народження батьків. У цьому вкрай своєрідному виді туризму за останні роки відбуваються певні структурні зміни, що міняють його характер. Різновидом етнічного туризму є прикордонний обмін.

Пригодницький туризм ділиться на похідні експедиції, сафарі - тури та морські подорожі, пов'язаний з ризиком, тому використовуються висококваліфіковані інструктори, провідники.

Цей вид туризму розвинений на островах Середземного моря і гірських районах Європи (Франція, Австрія, Болгарія, Швеція та багато інших країн).

Спортивний туризм. Основними споживачами є спортивні клуби, асоціації та туристи. Головне завдання - це надання гостям місць занять певним видом спорту. Риса цього виду туризму полягає в наявності трас, підйомників, майданчиків, інвентарю. До цього виду туризму відносяться гірськолижні курорти такі як: Боровець - Болгарія, Оре - Швеція, Гарміш - Партенкірхен - Німеччина; вітрильний спорт - Гібралтар і Мальта та інші країни.

Навчальний туризм. Цей вид туризм належить до навчання різним мовам. Великої популярності набуває обмін студентами між ВНЗ різних країн. Навчальний туризм розвинений у Великобританії, Іспанії, Франції.

Релігійний або паломницький туризм. Користується великою популярністю. Ці відвідини святих місць для поклоніння. Греція - гора Афон, Італія - ​​Ватикан, Болгарія - Собор Олександра Невського та Софії, Великобританія - святині, що належать до англіканської і римсько-католицької церков (острів Іони), Ірландія - свята гора Кроу, Франція.

Розважальний туризм. Це поїздки на карнавал, паради, гральні заклади, кориду. Тривалість поїздки 2-4 дні. Німеччина, Італія, Іспанія особливо виділяються із часто відвідуваних країн.

Хобі - туризм. Дозволяє відпочиваючому займатися улюбленим видом діяльності (концерти, футбольні матчі і т.д.). Австрія, Великобританія, Німеччина, Франція.

Шопінг - туризм. Поїздки за кордон з метою покупок і подальшою реалізацією. Серед туристів великою популярністю користуються такі країни як Туреччина, Іспанія, Італія, Греція, Німеччина.