1. Суть і базові принципи туристсько-рекреаційного районування

Рекреаційне районування – це розподіл території за однорідністю ознак, характером рекреаційного використання; поділ території на певні таксономічні одиниці, які відрізняються спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямками їх освоєння та охорони. Вперше рекреаційне районування було здійснено школою професора В. Преображенського в 1973 р. й уточнене в 1980 р. У 1985 р. значною мірою деталізував  рекреаційне районування  І. Зорін.

Головними ознаками рекреаційного районування є рівень рекреаційного освоєння території і структура рекреаційних функцій (лікувальна, оздоровча, туристична, екскурсійна). Рекреаційне районування відповідає таким загальногеографічним принципам, як:

-об’єктивність – районоутворювальні ознаки повинні відображати конкретні характеристики території;

-багатоаспектність (комплексність оцінки) – зумовлена різноманітністю видів рекреації, які є складниками рекреаційної галузі;

-конструктивність – визначається чітко поставленими перед районуванням завданнями;

-ієрархічність – уможливлює розподіл території за різними таксонами (зони, райони, підрайони тощо), які перебувають у взаємозв’язку і взаємозалежності;

-єдність з адміністративно-територіальним розподілом.

О. Бейдик виводить такі основні принципи, на яких базується рекреаційне районування:

-генетичний (райони виділяють на основі історичного аналізу територіальної організації рекреаційного господарства та прогнозування його розвитку);

-соціально-економічний (має на меті максимальне задоволення рекреаційних потреб суспільства, раціональне використання рекреаційних ресурсів, підвищення ефективності територіального розподілу праці та інтеграції рекреаційних функцій, зниження витрат суспільної та індивідуальної праці на виробництво рекреаційно-туристичних послуг);

-єдність рекреаційного районування з економічним і адміністративно-територіальним устроєм.

2. Комплексність рекреаційного районування та його аспекти.

Рекреаційне районування є комплексним. Соціальний аспект його полягає в тому, що воно проводиться з метою забезпечення оптимального функціонування ТРС і виконання її цільової функції; економічний – у координації розвитку рекреаційного обслуговування з іншими господарськими системами; географічний – у виявленні особливостей територіального розподілу праці у сфері рекреації і туризму, прогнозуванні перспективних функцій районів, напрямків, тенденцій та закономірностей рекреаційного освоєння; екологічний – у створенні передумов раціонального використання чи консервації рекреаційних ресурсів.

3. Рекреаційний район, як базова одиниця районування.

Основною територіальною одиницею рекреаційного районування є рекреаційний район. Територіальна структура рекреаційного району (РР) являє собою ієрархічну систему його елементів, розглянутих на макро-, мезо- і мікрорівнях, усередині і між якими є тісні економічні зв'язки. До визначення поняття "рекреаційний район" є багато підходів. За В. Преображенським, рекреаційний район – це однорідна за характером рекреаційного використання територія, яка вирізняється такими ознаками, як унікальність і наявність стандартного набору певних властивостей. Функціонування рекреаційного району підпорядковане  завданню максимального задоволення рекреаційних потреб споживачів шляхом ефективного використання ресурсного потенціалу території. М. Мироненко, І. Твердохлєбов визначають рекреаційний район, як територіальну сукупність економічно взаємопов’язаних рекреаційних підприємств, які спеціалізуються на обслуговуванні рекреантів, що дає змогу якнайкраще задовольнити їхні потреби, використовуючи наявні природні й культурно-історичні комплекси території та її економічні умови. Ці вчені виділили такі характерні риси рекреаційних районів: рекреаційний район – соціальне за своїм характером і кінцевим продуктом утворення. Його продукція – рекреаційні послуги, що забезпечують розширене відтворення фізичних і духовних сил населення; споживачі рекреаційних послуг – люди; для рекреаційних районів характерний чотиривимірний процес суспільного відтворення: виробництво, обмін, розподіл і споживання. У рекреаційних районах між виробництвом і споживанням, як правило, немає тимчасового розриву. Це стосується й головної продукції – рекреаційних послуг, що не можуть накопичуватися про запас; для розміщення рекреаційних районів, що виконують функції тривалого (щорічного відпочинку), характерне яскраво виражене орієнтування на ресурси. На відміну від приміських рекреаційних районів, рекреаційні райони державного і міжнародного значення утворюються на базі унікальних сполучень рекреаційних ресурсів з обмеженим поширенням; багатьом рекреаційним районам властива сезонність функціонування, зумовлена як природною ритмікою, так і рядом аспектів організації суспільного життя.