14. Види регулювання фін ринку

Регулювання фінансового ринку - це використання певних методів і прийомів, які дозволяють упорядкувати діяльність учасників ФР та взаємовідносини між ними шляхом встановлення певних вимог та правил, а також здійснення контролю за їх використанням.     Виділяють два основні види регулювання фінансового ринку:

1. державне - регулювання, що здійснюється державними органами,

2. саморегулювання-з боку професійних учасників фінансового ринку.

Основними цілями регулювання є:

1. створення рівних можливостей для всіх учасників

2. попередження зловживань та правопорушень

3. забезпечення процесу ціноутворення, виходячи з попиту і пропозиції на фінансові ресурси,

4. підтримка ефективного функціонування фінансового ринку,

5. забезпечення безпеки всієї фінансової системи в цілому.

До елементів регулювання можна віднести:

1. створення нормативної бази,

2. встановлення певних вимог до професійних учасників фінансового ринку, сертифікація і ліцензування їх діяльності,

3. контроль за дотриманням встановленних вимог та правил,

4. інформаційне забезпечення ринку для його прозорості.

Склад державних органів, що регулюють відносини на фінансовому ринку а також їх повноваження залежать від:

1. моделі фінансового ринку;

15. Розвиток регулювання фінансового ринку в країнах з розвинутою ринковою економікою.

У світовій практиці розрізняють дві основні моделі регулювання фінансового ринку.

Перша модель - регулюванняфінансового ринку зосереджуєтьсяпереважно в державних органах і лише невелика частинаповноваженьщодонагляду, контролю, встановленняобов'язкових правил поведінкипередається державою само-регулівниморганізаціямпрофесійнихучасників ринку. Такийпідхідзастосовується в СІНА, Франції. Друга модель - максимально можливийобсягповноваженьпередаєтьсясаморегулівниморганізаціям, значнемісце в контроліпосідають не жорсткі правила, а переговорнийпроцес, індивідуальніузгодження з професійнимиучасниками ринку, і при цьому держава зберігає за собою основніконтрольніфункції, можливостівтручання в будь-який момент у процессаморегулювання (Великобританія).У більшостікраїн з розвинутимифінансовими ринками (таких налічуєтьсяблизько 30) понад 50% маютьсамостійнівідомства (Комісія з ціннихпаперів та бірж - модель СІНА, Бюро з ціннихпаперів - Японія, Федеральнеуправління з банківськогонагляду - Німеччина, Рада з ціннихпаперів та інвестицій - Великобританія, Комісія з біржовихоперацій - Франція, Комісія з ціннихпаперів та біржі, а такожСпостережна рада з ціннихпаперів - у Кореї), приблизно у 15 % країн за фондовийриноквідповідаєМіністерствофінансів. Даний етапрозвиткусвітовогофінансового ринку характеризуєтьсяствореннямнаднаціональнихорганіврегулюванняфінансовихринківсвіту. Сучаснаглобалізаціяекономічнихзв'язківвпливає на інтернаціоналізаціюфінансовихринків, змушуючинаціональнірегулювальніорганирозвиватидвосторонні і багатосторонніофіційнізв'язки з іноземними органами нагляду та контролю з метою створеннясистемиміжнародногоспівробітництва у сферіпопередження та переслідуванняшахрайств з фінансовими ресурсами, регулюванняфондовихринків та інвестиційноїдіяльності.

Найбільшпоширенимінструментом такого міжнародногоспівробітництва є меморандуми про взаємодіюміжуповноваженимирегулюючими органами держав.

На даному етапі розвитку світового фінансового ринку міжнародними регулюючими організаціями є: 1) Міжнароднийвалютний фонд (МВФ); 2) Міжнароднаорганізаціякомісій з ціннихпаперів (IOSCO);3) Форум ЄвропейськихКомісій з ціннихпаперів (FESCO); 4) Група 30.