107.Понятя валютнго ринку.Типи валютних ринкв.

Валютний ринок  сфера економічнх відносин, що виникають у ході здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій з інвестування капіталу в іноземн валюті.

На даному ринку узгодж-ся інтереси продавців і покупців валютних цінностей.

Рух валютнх фін потоків на валютнх ринках відбув-ся у вигляді: валютних операцій, закордонного інвестування,операцій з ЦП,внесків у між нар організації, перерозподілу нац. Доходів у вигляді допомоги іншим країнам.

Розрізняють:організовані(біржові) та неорганіз-ні валютні ринки.

Залежно від обсягу, хар-ру валютн операції, кількості валют, які використ-ся розрізн: • міжнародні, • регіональні, •національні(місцеві) валютн ринки.

На між нар валют ринках банки провод операц з головнми валютми, що широко використ у світов. платіжнму обігу. На регіональнх та місцевих здійсн-ся операції з конкретнми валютми(сінгапурськ долар, кувейтський динар тощо).

108. Функції валютного ринку.

Валютний ринок  сфера економічнх відносин, що виникають у ході здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій з інвестування капіталу в іноземн валюті.

Оснвні ф-ції: •регулювання валютних курсів;

•забезпечня своєчасності здійсння міжнар розрах-ків, страхвня валютних ризиків;

•диверсифікація валютнх резервів банків, держав, підпр-в, регул валютн курсів;

•забезпечня кредитваня в іноземній валюті;

•отрим спекулятвнго прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

•провед валютнї політики, спрямовнї на держвне регулювання нац. ек-ки.

109. Регулювання валютних курсів.

Валютний курс визначає ціну грошової одиниці однієї країни відносно грошовї одиниці іншої країни.Вал курс являє собою ціну такого товару як гроші.

Головними методами регулювання валютного курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок. Вона зводиться до купівлі та продажу центральним банком або казначейством інвалюти. Центральний банк купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький, і продає, коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу національної валюти. Здійснення валютної інтервенції можливе за умови, що неврівноваженість платіжного балансу є незначною та характеризується поступовою зміною пасивного сальдо на активне, чи навпаки. Суть дисконтної політики зводиться до підвищня або знижня дисконтнї ставки центральнго емісійнго банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищення дисконтної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу центральний банк сприяє притоку капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану платіжного балансу.

Методами валютного регулювня, що використ-ся традиційно, є девальвація та ревальвація - зниженя та підвищня валютного курсу. Причинами їх є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю національних валют

Методи оцінювання: пряме(вал курс відображу ціну одинці іноземнї валюти через нац. валюту) і непряме(виражає ціну нац. валюти через іноземну валюту) котирування.