56. Ринок банківських позичок як складова фінансового ринку

Ринок банківських позик - частина фінансового ринку, на якому використовуються фінансові інструменти, що створюються банками для забезпечення руху фінансових ресурсів в економіці. В сучасних умовах основна частина фінансових інструментів ринку банківських позик має короткотерміновий характер і тому ринок банківських позик можна розглядати як частину грошового ринку.( Разом з тим, слід пам’ятати, що ринок банківських позик не обмежується тільки короткотерміновими фінансовими інструментами, наприклад, у США середній термін банківських позичок складає від 4 до 5 років). В залежності від терміну надання банківські кредити поділяються на: короткострокові, середньострокові та довгострокові. Класифікація позичок у відповідності з цим критерієм у різних країнах варіюється. Короткострокові кредити можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. В країнах із розвиненою ринковою економікою позики в розстрочку широко практикуються при середньо- і довгостроковому кредитуванні, для придбання юридичними та фізичними особами рухомого і нерухомого майна.

57. Суб’єкти ринку банківських позичок.

Суб’єкти грошового ринку та ринку банківських позичок: держава (міністерство фінансів та центральний банк), комерційні банки та депозитарні небанківські інститути, господарські одиниці всіх форм власності, фінансові посередники — дилери по державних цінних паперах, дисконтні дома (Великобританія).

58. Фінансові інститути ринку банківських позичок в Україні.

Фінансовим інститутом ринку банківських позик є комерційний банк

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності й спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Банки є державні та недержавні. Державний банк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Він засновується за рішенням Кабінету Міністрів України, який зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Держава здійснює й реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, Іншими законами й статутом державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.

Банк з іноземним капіталом.— це банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків.

За організаційною формою банки можуть створюватися у формі акціонерного товариства відкритого типу і кооперативного банку.

Кооперативний банк— це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності й поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених Законом про банки, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі укапіталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Також Законом "Про банки і банківську діяльність" виокремлено системо-утворюючий банк, тобто банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи.