Основна функція

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.

Крім зазначеного вище, до переліку функцій НБУ належать та­кож наглядові, регулятивні й контрольні. їх виконання забезпечу­ється через:

1) здійснення всіх видів перевірок банків на місцях, інших кредитних установ та суб'єктів підприємницької діяльності в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичнимита фізичними особами під час реєстрації банків, кредитних установ і ліцензування банківських операцій;

2) висунення вимог щодо проведення загальних зборів акціонерів (учасників) банків та інших кредитних установ і визначення питань, за якими мають бути прийняті рішення.

Національний банк України може направляти своїх представни­ків для участі у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спос­тережної ради, правління та ревізійної комісії іншого банку або кредитної установи з правом дорадчого голосу. Він може також вима­гати здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та ін­ших кредитних установ, одержувати висновки незалежних аудитор­ських організацій про результати цих перевірок.

НБУ має право вживати заходи впливу щодо порушників чинно­го законодавства. Так, у разі порушення банком чи іншою кредит­ною установою банківського законодавства України, нормативних актів НБУ, проведення ризикових операцій, які загрожують інтере­сам вкладників та кредиторів, НБУ має право вимагати від банку та кредитної установи усунення виявлених порушень. Якщо ці вимоги не будуть виконані у встановлений строк, НБУ має право застосову­вати такі заходи впливу:

1) підвищувати норму обов'язкових резервів;

2) стягувати з банків чи інших кредитних установ штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу;

3) усувати керівництво (голову правління та головного бухгалтера) від управління банком чи іншою кредитною установою і призначати тимчасову адміністрацію;

4) відкликати ліцензію на здійснення окремих чи усіх банківських операцій;

5) приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію банку.

У разі виникнення незадовільного фінансового стану комерцій­ного банку чи іншої кредитної установи НБУ може вживати заходи щодо їх фінансового оздоровлення.

28. Контрольні функції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України, Нацкомфінпослуг здійснює регулятивні та наглядові функції за діяльністю з надання фінансових послуг.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення серед основних завдань Нацкомфінпослуг, зокрема, є здійснення в межах своїх повноважень

державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері.

Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань проводить у межах своїх повноважень самостійно або разом з іншими повноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ та визначає у межах своїх повноважень періодичність інспектування фінансових установ, їх споріднених та

афілійованих осіб.

Основними завданнями Комісії у межах її повноважень є:

• проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

• розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

• здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

• захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;

• узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення;

• запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;

• сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

29.30. Самоорганізація учасників фінансового ринку. Саморегулівні організації, їх місце та роль у регулюванні фінансового ринку. Самоорганізація учасників фінансового ринку сприяє поліпшенню регулювання та нагляду за функціонуванням фінансового ринку . Необхідна для захисту цілісності ринку.

Виділяють дві форми самоорганізації учасників фінансового ринку:

1. самоврядні організації -- створюються у вигляді об'єднань, які здійснюють координацію діяльності учасників без права втручання в їх діяльність та без реальних повноважень щодо регулювання, нагляду та контролю (наприклад, Асоціація українських банків);

2. саморегулівні організації -- об'єднання професійних учасників ринку, яким держава передає частину своїх повноважень по регулюванню і які мають право на здійснення контролю за діяльністю професійних учасників.

У світовій практиці саморегулівними організаціями вважаються некомерційні недержавні організації, що створюються професійними учасниками фінансового ринку на добровільній основі з метою регулювання певних питань функціонування ринку на підставі державних гарантій, які виражаються у наданні їм державного статусу саморегулівних організацій.

До традиційних функцій саморегулівних організацій належить:

1. розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності;

2. здійснення професійної підготовки кадрів;

3. контроль за дотриманням учасниками саморегулівних організацій встановлених правил;

4. вирішення спірних питань між професійними учасниками, між професійними учасниками і їх клієнтами;

5. здійснення аналітичної і інформаційної діяльності;

6. представництво інтересів членів саморегулівних організацій в державних законодавчих та виконавчих органах.

В Україні саморегулівні організації набувають статусу саморегулівних організацій та статусу юридичної особи з моменту реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок та умови проведення реєстрації та анулювання реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Саморегулівна організація встановлює для своїх членів на підставі чинних законодавчих актів єдині обов'язкові для виконання правила,стандарти і вимоги щодо здійснення операцій на ринку цінних паперів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а також здійснює контроль за дотриманням своїми членами таких правил, стандартів і вимог законодавства про цінні папери.

Відповідно чинного законодавства встановлено перелік повноважень, що можуть бути передані саморегулівним організаціям:

1. розробка та впровадження правил, стандартів та вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку;

2. сертифікація фахівців фондового ринку;

3. надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку;

4. збирання, узагальнення та аналітична обробка адміністративних даних про професійну діяльність на фондовому ринку, а також інформації, що підлягає оприлюдненню емітентами цінних паперів.

Статус саморегулівним організаціям надається на два роки Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Вони можуть створюватись на національному і міжнародному рівнях.