24. Правові основи розвитку в Україні ринку банківських позичок. Пруденційне банківське регулювання.

2) Про національний банк України

3) Про банки та банківську діяльність

4) Декрет Кабінету Міністрів "Про сисетму валютного регулювання та контролю"

Пряме (правове) регулювання - це система процесів встановлення норм поведінки для учасників фінансового ринку, забезпечення їх застосування, розв'язання суперечок, що виникають у зв'язку з їх застосуванням, а також притягнення до відповідальності учасників, що порушують ці норми. У складі системи правового регулювання розрізняють дві підсистеми:

- нормативне (законодавче) забезпечення, що складається з правових актів, правил, вимог та стандартів, які є обов'язковими для всіх учасників на фінансовому ринку або для їх окремих груп;

- інституціональне (адміністративне) забезпечення правового регулювання, що складається з компетентних органів, уповноважених видавати нормативні акти, розробляти правила, вимоги та стандарти щодо функціонування фінансового ринку, забезпечувати їх застосування та здійснювати інші регулятивні повноваження.

Пруденці́йне регулюва́ння (пруденційний нагляд) спрямоване на забезпечення банку від банкрутства і охоплює як безвиїзний, так і виїзний види нагляду. Здійснюється тоді, коли банку дозволено знаходитися на ринку, тобто він виконує усі умови доступу на нього.

До пруденційного регулювання банків в Україні зараховуються вимоги до регулятивного капіталу та його абсолютного, відносного і адекватного розміру, нормативи ліквідності, кредитного, інвестиційного та валютного ризиків; обмеження та вимоги щодо проведення високоризикових операцій та операцій з пов’язаними особами; вимоги до оцінки активних операцій та формування резервів під очікувані ризики із цих операцій; а також деякі інші вимоги, які покликані мінімізувати ризик банкрутства банку.

Основними джерелами пруденційного регулювання в Україні вважаються Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затверджена постановою Правління НБУ від 28.08. 2001 № 368

Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затверджене постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 369, в яких визначено нормативи діяльності банків та їхні граничні значення, а також заходи впливу в разі порушення останніх.

25. Валютне регулювання і валютний контроль в Україні.

Валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, зметою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних

платежів.

Валютне регулювання спрямоване, насамперед, на організацію міжнародних розрахунків, визначення порядку здійснення операційи з іноземною валютою та іншими валютними цінностями і є, отже, формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни.

Основні завдання валютного регулювання та контролю:

• організація системи курсоутворення, захист і забезпечення необхідного ступеня конвертованості національних грошей;

• регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

• організація внутрішнього валютного ринку;

• регламентація та регулювання банківської діялбності з валютними цінностями; зазист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху капіталу;

• становлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

• забезпечення стабільних джерел надходження інвалюти на національний валютний ринок.

Суб”єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без винятку учасники валютних операцій:

центраьний банк; уряд країни; уповноважені банки; юридичні особи – резиденти і нерезиденти; фізичні особи – резиденти і нерезиденти.