1. Фактори, що впливають на формування житлового середовища

Природно-географічні умови. Інсоляція(к-сть прямих сонячних променів на поверхню). Рельєф, флора, фауна, водні ресурси, грунти, корисні копалини.

Північ, холодна зона -50 Помірний +15 – 30 Теплий +25 -10 Жаркий 0 +35

Фізико-географічне районування(кліматичні зони)

1. Північно-західий

2. Південно-західний

3. Район Карпати (Карпати, Закарпаття)

4. Район Південного берегу Криму

5. Кримські гори

Суспільні вимоги:

Темпи розвитку населення Соц. Структури Структури сімей Тип держ. Устрою Спосіб життя Інтернет та потреби соц. Групи Освіта Естетичні та моральні цінності Домінуюча соц. ідеологія

Техніка і науково-технічний прогрес:

Накопичення інформації Енергетичне забезпечення Матеріальні ресурси Містобудівні проблеми Екологічні проблеми

2. Ієрархічна структура житлового середовища, як система

3. Основні вимоги до житла

Мікроклімат житла

Необх. функц.зони

Антропометричність житла

Додаткові вимоги:

Безпека проживання

Зручність проживання

Естетична досконалість житла

Раціональність

Мікроклімат:

Температурно-вологовий режим

Аераційний режим

Освітленість

Інсоляція

Акустичний режим

Необх.функц. зони:

Приготування і споживання їжі

Активного і пасивного відпочинку

Особистої гігієни

Спілкування і професійної діяльності

Комунікаційні зберігання

Безпека проживання:

Стійкість споруд

Протипожежна безпека

Захист від несприятливих гігієнічних впливів Безпека руху

Захист від зловмисників

Захист від нещасних випадків

Зима t +18 +22

40-60% вологості

0,08-0,1 м/c рухомість повітря

4, 5 – див. №3

6. Антропоме́трія 

Антропоме́трія (від грец. ανθρωπος — людина, μετρεω — міряти) — один з основних методів антропологічного дослідження, який полягає у вимірюванні тіла людини та його частин з метою встановлення вікових, статевих, расових та ін. особливостей фізичної будови. Антропометрія-розділ науки на стику:антропологія, прикладна математика, геометрія, медицина.

Середній зріст людини – 1,75 в плечах 50 см товщина людини 30 см сер.крок 60 см робота за столом 80 см

7. Вимоги безпеки проживання

Стійкість споруд

Протипожежна безпека

Захист від несприятливих впливів

Безпека руху (горизон., верт. сходи)

Захист від зловмисників та паразитів

Захист від нещасних випадків

Пожежна безпека – 8 ступенів стійкості

Сходи(верт.комунікації) розрах. за форм. 2А+В=60

60- сер.крок людини. А- h сходинки В – глибина сходинки Станд. Сходи 15х30 . Макс. 18 сходинок Мін. Ширина 90 см У багатоповерхових буд. ширина не менше 1.20. 1.50 – гвинт. Сходи Двері повинні відкриватися назовні

Захист від нещасн. випадків: сходи, балкон h огорожі не менше 1.10, якщо 5 поверхів У будівлях вище 10 м організ. водостік Перед входом у буд. повинен бути козирок Обов`язково повинен бути тамбур, ширина= ширині двері+15 см

8. Мікроклімат житла

Температурно-вологовий режим

Аераційний режим

Освітленість

Інсоляція

Акустичний режим

9. Основні функц. зони в оселі

Приготування і споживання їжі

Активного і пасивного відпочинку

Особистої гігієни

Спілкування і професійної діяльності

Комунікаційні зберігання

10. Основи функціонального зонування житла

Функціональна зона - це простір, який необхідний для виконання однієї із функцій життєдіяльності людського організму

Функціональне зонування - це дієвий спосіб планувальної організації житлових будинків, садиб і цілих селищ. Зонування сприяє утворенню найбільш коротких зв′язків і незалежності функціонування зон при цьому. Функціональне зонування вносить до архітектурно-планувального рішення ясність, чіткість, сприяє уточненню композиційних і конструктивних схем. Зонування може проводитися в одному об’ємі або по будівлях єдиного архітектурного комплексу - садиби. Функціональне зонування житлового будинку здійснюється на основі загальної ідеї організації приміщень.

В житловому будівництві застосовують два види функціонального зонування: горизонтальне і вертикальне (мал. 2). Горизонтальне зонування застосовують в одноповерхових будинках, воно припускає розміщення всіх функціональних зон в горизонтальній площині і організацію розділення (об’єднання) в основному горизонтальними комунікаціями - коридорами, галереями. Вертикальне зонування характерне для будинків з декількох рівнів, воно вимагає розміщення внутрішніх просторів по рівнях (ярусам) і зв′язку (розділення) їх між собою вертикальними комунікаціями - сходами. Вертикальне зонування економить площа забудови: в порівнянні з горизонтальним у ряді випадків є ефективнішою формою функціональної організації крупних житлових будинків, а також при дефіциті площі забудови.