
- •1) Періодизація розвитку земельного права в Україні
- •2) Земельні правовідносини являють собою суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природнім середовищем і врегульовані нормами земельного права.
- •3) Класифікація земельних правовідносин
- •4) Принципи зпу
- •7.Об’єкти земельних правовідносин.
- •8. Зміст земельних правовідносин.
- •9. Особливості земельного права як галузі права.
- •10. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.
- •11. Правовий режим земель.
- •12. Співвідношення земельного права з екологічним правом.
- •13.Не знайшов
- •14. Особливості джерел земельного права
- •15. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела земельного права.
- •16. Значення указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, відомчих актів як джерел земельного права.
- •17. Розширення предмету земельного права в умовах земельної реформи в Україні.
- •18. Не знайшов
- •Суб'єкти права власності на землю
- •Право колективної власності на землю
- •27Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •28. Проблеми вдосконалення інституту права власності на землю в Україні.
- •4.3. Право спільної сумісної власності на земельну ділянку
- •3.4. Розподіл та перерозподіл земель
- •39. Виділення земельних часток (паїв) в натурі
- •40. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- •41. Проблеми правового регулювання проведення земельних аукціонів
- •43. Проблеми правового регулювання припинення прав на землю в Україн
- •44. Відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
- •45.Проблеми правового регулювання переходу прав на земельну ділянку за умови придбання будівлі чи споруди.
- •46. Проблеми трансформації права постійного землекористування в Україні.
- •47. Проблеми правового регулювання укладання договору оренди землі.
- •48. Порядок встановлення земельних сервітутів.
- •50. Право загального землекористування - перспективи правового регулювання
- •Глава 3
- •Глава 32
- •3. Правові наслідки виявлення порушень законодавства у разі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
- •Моніторинг земельних ресурсів та його значення.
- •58. Проблеми, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень.
- •59. Планування використання земель.
- •60. Завдання та зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
- •61. Консервація земель
- •62. Проблеми становлення земельного процесу.
- •69. Проблеми позитивної та ретроспективної відповідальності у земельному праві.
- •71. Право на земельну частку пай: підстави набуття, проблеми реалізації.
- •72. Проблеми встановлення правових форм використання земель сільськогосподарського призначення.
- •73. Правовий режим земель фермерського господарства.
- •74. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- •75. Особливості правової охорони земель сільськогосподарського призначення.
- •76. Проблеми співвідношення категорій землі населених пунктів та землі житлової і громадської забудови.
- •77. Поняття, цільове призначення та склад земель житлової та громадської забудови.
- •78. Проблеми законодавчого забезпечення, що визначає правовий режим земель житлової та громадської забудови.
- •79. Генеральний план населеного пункту.
- •80. Встановлення та зміна меж населених пунктів.
- •81. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
- •82. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
- •83. Провадження з обліку земель та ведення державного земельного кадастру.
- •84. Державна реєстрація земельних ділянок та прав на них як самостійний вид земельного процесу: нормативно-правові засади формування та розвитку.
- •85. Загальна характеристика проведення державної експертизи землевпорядної документації.
- •86. Способи захисту земельних прав.
- •87. Розпорядження землями сільськогосподарського призначення
- •88. Юридична природа соціальної функції права власності на землю.
- •89. Проблеми забезпечення реалізації принципу балансу приватних та публічних інтересів у відносинах власності на землю.
- •90. Конституційні гарантії права власності на землю Українського народу.
Суб'єкти права власності на землю
Земельна правосуб'єктність - це здатність бути учасником суспільних відносин, які пов'язані з використанням землі. Суб'єктами права власності на землю є особи, які можуть бути учасниками цивільних і земельних правовідносин, оскільки земельним правовідносинам властивий комплексний зміст (земля є об'єктом відчуження, надбання, об'єктом товарного обігу та ринкових відносин).
Відповідно до положень Конституції України суб'єктом права власності на землю є український народ, що здійснює це право через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Поняття суб'єкта власності як учасника відповідних відносин тісно пов'язане з поняттями правоздатності і дієздатності
Суб'єктами права державної власності на землю як об'єкта господарювання виступають держава в цілому (державна власність), територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах (комунальна власність). До їхньої комунальної спільної власності належить і земля, що перебуває в управлінні районних і обласних рад.
Отже, суб'єктами права власності на землі господарського призначення є: громадяни України; юридичні особи, у тому числі створені як об'єднання громадян України; держава в особі органів державної влади; територіальні громади сіл, селищ, міст і районів у містах в особі органів місцевого самоврядування.
Суб'єктами управління землями, що належать до спільної власності територіальних громад населених пунктів, є районні та обласні ради.
Громадяни України можуть бути суб'єктами права власності на землю за наявності у них цивільної правоздатності. Правоздатність виникає з моменту народження громадянина і втрачається зі смертю. Земельна правоздатність означає здатність мати права і брати на себе обов'язки щодо землі. Дієздатність громадянина в повному обсязі виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення ним вісімнадцятирічного віку. Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років можуть укладати угоди, в тому числі про землю, за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. При успадкуванні земельних ділянок неповнолітніми згідно зі ст. 8 ЗК України допускається надання цих ділянок в оренду для сільськогосподарського використання під контролем місцевих рад на строк до досягнення спадкоємцем повноліття. Отже, земельна дієздатність - це здатність своїми діями набувати суб'єктивних прав і виконувати юридичні обов'язки щодо конкретної земельної ділянки.
Спеціальним суб'єктом права власності та земельних відносин є юридичні особи, якими відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України є організації, що створені та зареєстровані у встановленому законом порядку. Юридичні особи наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю та можуть бути позивачами та відповідачами у суді.
Юридичні особи та громадяни визнаються суб'єктами права приватної власності на землю. В свою чергу, юридичні особи визнаються такими у випадку, якщо вони засновані громадянами та недержавними юридичними особами, діяльність яких регулюється нормами приватного права.
Від імені держави правомочності суб'єкта права державної власності на землі господарського та іншого призначення здійснюють органи державної влади: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України і Верховна Рада Автономної Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності.
Окремими повноваженнями щодо розпоряджання і управління державною власністю, у тому числі землею, наділено органи державної виконавчої влади. Так, за ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах охорони природи, об'єктом якої є і земля; розробляє і виконує загальнодержавні програми економічного розвитку; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.
Земельне законодавство також встановлює вимоги щодо суб'єктів права власності на землю. Однією з таких вимог є купівля земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення сільського господарства лише громадянами України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи в сільському господарстві, та юридичними особами України, установчими документами яких передбачено ведення сільського господарства. Крім того, у земельному законодавстві є вказівки щодо правового статусу інших суб'єктів земельних відносин, якими є іноземні фізичні і юридичні особи, іноземні держави, організації.
26.
інтернет