О глядова карта відомості про район походу

Загально-географічна характеристика

Район походу – Автономна Республіка Крим, центральна частина Кримського півострова, Білогірський та Алуштинський райони.

Крим – один з найпопулярніших курортних і туристських центрів не лише України, а й Східної Європи. Площа – близько 27 тисяч квадратних кілометрів, протяжність берегової лінії Криму перевищує 1 тис, км. Крим являє собою півострів, що омивається Чорним і Азовським морями, зв’язаний з материковою Україною Перекопським перешийком. Адміністративний кордон на півночі проходить по Перекопському валу і Сивашу. На північному сході півострова знаходиться довга піщана коса – Арабатська стрілка, і її північна, більш широка половина, відноситься до Херсонської області України. А протилежний «кут» Криму займає місто Севастополь, що має республіканське підпорядкування і в більшості питань щодо економічного розвитку відособлений від Кримської республіки.

Майже 2/3 частини півострова займають рівнини і степ, дуже схожі на степи сусідніх областей південної України. На заході вони переходять у вапнякові уступи Тарханкуту, а на сході – в горбкуваті гряди Керченського півострова. На півдні півострова піднімаються гори. Вони простягнуться трьома грядами вздовж моря майже на 180 кілометрів від Севастополя до Феодосії. Їхні північні схили пологі, а південні - обривисті. Дві нижні гряди складають Кримське передгір’я, розрізане на окремі масиви мальовничими річковими долинами. Переважні висоти 700 - 1000м, максимальна – 1545 м (г. Роман-Кош). Найвищою є Головна гряда Кримських гір, плоскі вершини яких називаються яйлами: Байдарська, Ай-Петринська, Ялтинська, Нікітська, Гурзуфська, Бабуган-Яйла, Чатир-Даг, Демерджі-яйла, Довгоруківська та Карабі-яйла, яке встає суцільним високим бар’єром, закриваючи від північних холодних вітрів вузьку, шириною 2 – 8 кілометрів, смугу землі – знаменитий Південний берег Криму, якому півострів зобов’язаний своєю курортною популярністю. Головна гряда є акумулятором підземних вод, які, розтікаючись на південні і північні схили, дають початок струмкам і річкам. Тут поширені різноманітні карстові форми рельєфу. Найбільш цікавими для туристів є карстові печери Криму. Розвитку карстових процесів сприяють тріщинуватість юрських вапнякових порід, кліматичні умови. На Головній гряді буває за рік від 1000 (на заході) до 600-700 мм (на сході) опадів, причому 50 – 60% у вигляді снігу.

Півострів багатий на рідкісні рослини і тварини, неповторні ландшафти. У Кримських горах зосереджено близько 120 природоохоронних об’єктів. Багато з них знаходяться під охороною. Загальна площа території, що охороняється складає близько 700 квадратних кілометрів. Багато заповідних об’єктів відкриті для відвідування туристів.

Невеликі розміри півострова, його ізольованість від материка, обумовили деяке збіднення кримської фауни. Це виявляється не стільки в малочисленності видів, скільки в обмеженій кількості представників кожного виду. Деякі види є ендемічними (наприклад, жужелиця кримська), інші зустрічаються на дуже обмежених територіях, зокрема ящірка кримський гекон, які відносяться до рідкісних і зникаючих видів, живе лише на Південному березі не вище 300 м над рівнем моря між Севастополем та Алуштою). Є тварини – релікти – свідки давніх епох (леопардовий полоз, гребінчастий тритон). У лісах гірського Криму живуть кримський шляхетний олень, косуля, лань, дикий кабан, лиси, куниця кам’яна, борсук. Птахи гірських лісів: сойки, дятли, дрозди, сови, у невеликій кількості – вальдшнепи, а також, чорноголовий гриф і білоголовий сипун (останніх залишилося не більш 20 – 30 тварин).

Своєрідний тваринний світ підземних порожнин, де живуть рукокрилі (кажани), хробаки, жуки, молюски. У тріщинах скель, печерах, а іноді й на горищах будинків гніздяться колонії кажанів (підковоніс, ушан, довгокрилий, нічниця, нетопир, кожан).

У степах півострова водяться гризуни (ховрашки, хом’яки, полівки, тушканчики), якими лакомляться лиси, тхори, ласки. Широко розповсюджений заєць–русак (він сірий і взимку, тому що в Криму зими малосніжні).

Світ птахів у рівнинному Криму представлений жайворонками, куріпками, перепелами. У північній частині півострова, де знаходяться численні мілководні затоки Сиваша, Каркинитський залив Чорного моря, озера й обводнені рисові чеки – роздолля для водоплавних птахів: качок, коровайок, лисух, погонишів, чайок.

Тисячі лебедів збираються в період линяння і зимівлі на знаменитих Лебедячих островах Сари-Булат, які давно оголошені заповідними і відомі в усьому світі. Тут знаходяться також великі колонії сріблястих чайок, качок – чеграв тощо.

Серед плазунів багато ящірок – прудка, скельна, різнобарвна, кримська і безнога ящірка жовтопузик. Останню часто приймають за змію й убивають, проте це древній збережений релікт.

У Криму є лише один вид отрутних змій – степова гадюка (випадки укусів дуже рідкі), всі інші – не отруйні й ніколи не нападають на людину (звичайний і водяний вужі, жовтобрюхий і леопардовий полози, мідянка).

З комах цікаві жуки: олень, носоріг, який переливаються зелено-фіолетовим блиском, жужелиці, вусані, цикади.

Чимало різних видів тварин водиться в прісних водоймах. Це представники ракоподібних: прісноводний краб, циклопи, дафнії, бокоплави, річкові раки. Багато хто з них служать кормом для риб: коропів, карасів, йоржів тощо. Аборигени гірських рік – струмкова форель, головень, кримський вусань.

Багато видів диких тварин півострова (196 видів що становить понад 50% усієї кримської фауни) внесено до Червоної книги України. Серед них: лелека чорний, дельфіни афаліна і білобочка, дрохва, жовтопузик, журавель-беладона, орлан-белохвіст, махаон, цикада звичайна, стрепет, шпак рожевий тощо.

Особливу увагу слід виявити до кліщів, в Криму їх дуже багато. Серед багатьох видів кліщів особливо небезпечним є енцефалітний кліщ. Кліщовий енцефаліт – це гостре природно-осередковане вірусне захворювання, симптомами якого є погіршення загального стану, підняття температури тіла, тяжке ураження нервової системи. Зараження енцефалітним клещем відбувається в основному в лісових та дачних масивах біля населених пунктів Лозове, Партизани, Піонерське, Строганівка, район Барановського водоймища, Міжгір’я, Багате, Зеленогірське, Алуштинський заповідник, село Віліно, гора Мангуп-Кале. Найбільш велику кількість кліщів зафіксовано в Сімферопольському, Судакському, Білогорському районах.

Південний берег Криму має субтропічний (субсередземноморський) клімат, північна рівнинна частина Криму – континентальний клімат помірного поясу.

Літо в Криму спекотне, сонячне і сухе, лише іноді випадають нетривалі опади. Його межами можна вважати середину травня і кінець вересня. Осінь часто радує тихими сонячними днями (навіть тижнями), але нерідкість і заливні дощі. Зима мало відрізняється від осені. Середньорічна кількість опадів від 500 мм у передгір’ї до 1100 мм на головній гряді. Навесні глибоководне Чорне море прогрівається в районі Ялти та Алушти повільніше, ніж на західному або східному березі Криму. Відносна вологість повітря в Криму майже завжди і скрізь невелика – у межах 65 – 80%, тут легко дихається навіть у жару. Низькі показники вологості, особливо на Південному березі Криму, у районах із субтропічним типом клімату, оптимальні для європейців. Саме такий клімат є найсприятливішим і корисним для здоров’я, особливо для зміцнення серцево-судинної та дихальної систем.

Туристська характеристика

Район подорожі дуже добре освоєний, можна проводити походи з пішохідного, велосипедного, гірського, а при наявності снігового покрову, лижного туризму, ступеневі, першої, другої категорії складності. Основні локальні перешкоди – пересічена місцевість, сходження на вершини, перевали. Перевали зустрічаються скельні, але багато з них знаходяться в лісі. На маршруті можливе поповнення продуктами харчування в селах Генеральське, Перевальне. В цих селах знаходяться фельдшерсько-акушерські пункти та відділення зв’язку.

Спеціалізована аварійно-рятувальна служба знаходиться в м. Сімферополь, Ялта:

м. Сімферополь, вул. З. Жильцової, 24

тел. (0652) 254513, 253158

м. Ялта, вул. Пирогова, 10а

Також практично з будь-якої точки маршруту можна доволі легко потрапити до великих сіл, а звідти до Алушти, Сімферополя та інших міст Криму. За несприятливих погодних умов, або за будь-якої надзвичайної ситуації можна легко змінити маршрут на запасний або аварійний варіант, чи зовсім зійти з траси, наприклад: від т/с Кизил-Коба, т/с Букова – с. Перевальне, від водоспаду Джур-Джур – с. Генеральське, з г. Південна Демерджі – с. Лучисте, від т/с Школьна – Ангарський перевал, від т/с Мраморна – с. Перевальне, Ангарський перевал. Мобільний зв’язок працює добре, окрім району Долгоруківська яйла, т/с Букова,т/с Партизанська , вдп. Джур-Джур, т/с Джурла.

Екскурсійні та краєзнавчі об’єкти

Маршрут походу пролягає по дивовижних за красотою місцях Центрального Криму. Цей район Криму має багато природних пам’яток і живописний ландшафт.

Похід розпочинається з Червоної печери, або Кизил-Коба. Вона утворена шістьма ярусами загальною довжиною порядку 25 км, і посідає перше місце в Європі за довжиною. Червона печера (Кизил-Коба) складається з декількох печер: Харанлых-Коба (Темна), Иель-Коба (Вітряна), Ромашка й Голубина. Разом вони утворюють складний підземний лабіринт, тому відвідування Червоної печери допускається тільки в супроводі екскурсоводів. Екскурсійний маршрут - 500 м, для зручності відвідувачів обладнаний стаціонарним освітленням, доріжками з поручнями. Він проходить по Грибоєдівській галереї, уздовж берега підземної ріки Су-Уч-Хан і озер з найчистішою прозорою водою. Температура води 9,3 - 10,4 оС. Водні потоки, які утворили Червону печеру, витікають не далеко від неї, зриваючись дуже красивим водоспадом Су-Уч-Хан!

Червона печера (Кизил-Коба) — археологічний пам'ятник. Неподалік від печери археологи виявили поселення епохи бронзи. Знайдені тут предмети настільки своєрідні, що культуру, до якої вони відносяться, назвали кизилкобінською. У самій Червоній печері люди ніколи не жили, але біля входу всередині печери було святилище, де приносили в жертву тварин. Про це свідчать археологічні знахідки, які Ви побачите на початку екскурсії.

У Червоній печері 100% вологість, середня температура повітря 8,1—9,6 оС. Екскурсія проходить по першому й другому поверхах печери. У галереях Червоної печери Ви побачите сталактити й сталагміти вигадливих форм: «гном», «Дід Мороз», «заєць», «Пізанська вежа», «зуби дракона», «будда» та ін. І звичайно ж, «Хазяїн печери». Вони утворені кристалами кальциту, але мають різноманітні відтінки — білий, рудувато-червоний, коричневий. Фарбування відбувається завдяки наявності домішки оксиду заліза. Крім того, Ви побачите гарні каскадні напливи, колодязі, ходи, які ведуть на інші поверхи печери. Закінчується екскурсійний маршрут біля підземної ріки, яка витікає прямо з-під скелі. За цією скелею починається екстремальний маршрут.

На жаль (для звичайних туристів) і щастя (для самої печери), майже вся її тендітна краса схована за сифоном у не обладнаній частині Червоної печери. Однак, під керівництвом екскурсовода-інструктора можна зробити подорож по засифонній частині печери, пройшовши зі спеціальним спорядженням галереї, що заповнені водою. Ви зможете побачити унікальні зали, які зберегли свою красу завдяки важкій доступності.

На маршруті зустрічаються водоспади Джурла та Джур – Джур. Останній – найбільший у Криму, розташований у дивовижній ущелині Хапхал, відомій також своїм столітнім широколистим лісом – пам’ятка природи з 1964 р., площа 250 га. Розташована поблизу с. Генеральського, там, де р. Улу – Узень Східний «пропиляла» глибоку та важкодоступну ущелину Хапхал, що впирається своїм верхів’ям у гірський масив Тирке. Водоспад Джур – Джур утворюється на висоті 468 м над рівнем моря. Це найпотужніший водоспад у Криму. Його середня багаторічна витрата води складає 270 л/с. Він не пересихає навіть у найпосушливіші роки. З вапнякового виступу висотою 15 м вода широким, (до 5 м) потоком падає в глибокий котлован, а звідти потрапляє в русло річки. Від водопаду Джур-Джур вверх за течією річки на відстані близько кілометра можна побачити цілу серію мальовничих порогів – каскадів. Найгарніші з них верхні – передостанній і останній – висотою відповідно близько 30 і 60 метрів. На схилах ущелини Хапхал видно сліди карсту. Тут знаходиться печера Джур-Джур довжиною 750 м. А навколо – високостовбурний ліс з бука, граба з домішками дуба, липи, горобини, свидини, кизилу, ліщини. З боку с. Генеральське розташовано два контрольно-пропускні пункти. Вхід платний, 20 грн. Проте рано вранці можна пройти вільно.Гора Демерджі на східній околиці Алуштинського амфітеатру. Тут знаходиться відома Долина привидів і кам’яний хаос на схилі гори Демерджі – пам’ятки природи місцевого значення. Схили гори, що звернені до Алуштинського амфітеатру вкриті химерними кам’яними витворами, що нагадують химерні напівфантастичні фігури. Ці витвори – результат тисячолітнього вивітрювання.

Особливо багато химерних пірамід, стовпів, грибів, башт на південно-західному схилі гори Демерджі, в Долині привидів. Один із стовпів – Велетень – являє собою кам’яне громаддя діаметром 5 м, що здіймається вверх на 25 м. На його скелях – стовпи й колони менших розмірів, висотою до 10-20 м. Подібних кам’яних привидів тут більше сотні. У підніжжя Долини привидів, з боку с. Лучисте, розташований контрольно-пропускний пункт. Вхід платний, 5 грн. Проте рано вранці, а також заходячи зверху – можна пройти безкоштовно. У підніжжя гори Демерджі знаходиться укріплення Фуна, що в перекладі з тюркських мов означає «димляча». Фортеця ХІІ-ХV століття була східним форпостом князівства Феодоро.

Маршрут пролягає через один з найвідоміших в Криму гірських масивів – Чатир-Даг, що в перекладі з тюркських мов означає Намет-гора. Він, дійсно, схожий на класично встановлений намет. Але такий вигляд Чатир-Даг має лише з північної сторони. У цілому ж Чатир-Даг – це підвищення з досить рівною платоподібною вершинною поверхнею. Тому давні греки – колоністи називали його Трапезує (стіл).

Найвищою точкою Чатир-Дагу є Еклізі-Бурун (1527 метрів над рівнем моря). Це п’ята за висотою вершина Криму. В її назві, як це часто спостерігається на півострові, поєднано грецьке слово «екліз» (церква) і тюркське «бурун» (мис). Ця велика пам’ятка природи завжди цікава для допитливого розуму людини.

Цікавою і загадковою також є печера неймовірної краси – Еміне Баір Хосар на північному схилі Чатир-Дагу. Вартість екскурсії в печеру Еміне Баір Хосар – 40 – 90 грн., в залежності від тривалості й довжини екскурсійного маршруту.

Ще одна цікава загадка пов’язана з льодом у карстових воронках. Серед жаркого кримського літа, коли повітря насичене тропічною спекою, важко собі уявити, що на глибині 20 – 30 м лежать масиви блакитної криги. Звідки вона тут, у карстових порожнинах? У Кримських горах виявлено 36 карстових колодязів з постійним накопиченням льоду. Десять з них знаходяться на Чатир-Дазі.

Стежка Таракташ по праву вважається однією з найкрасивіших гірських стежок Криму в районі Ялти, стежка Таракташ увійшла до четвірки найбільш цікавих стежок Ялти, сполучених між собою. Це знамениті Боткінська, Штангеєвська і Ставрікайская стежки. Найкраще рухатися по Таракташ зверху вниз. Висота гори значна, 700 метрів, так що підйом буде не таким комфортним, як спуск.

Тут Таракташская стежка йде різко вниз. Через незвичайне урочищі Таракташ, що утворилося після розколу гірської гряди, ніби потрапляєш в гігантську тріщину, навколо здіймаються круті скелі, відчуття таке, ніби не людина, а мураха потрапив в розрізаний шматок величезного пирога. Край улоговини оточений стіною, дивлячись на яку мимоволі виникають асоціації саме з листковим пирогом. Тут же, в цій стінці можна без зусиль виявити Таракташская вікно і Таракташская кватирку. Як ніби їх пробили велетні, що жили тут, для того, щоб милуватися околицями на дозвіллі. Звідси тягнеться вид на все узбережжя Ялти та прилеглих гірських масивів, моря зелені і скель. У центрі улоговини здіймається Таракташская Тумба.

В 70ті роки в одному з найскладніших ділянок стежки було вирішено зробити сходи з поручнями. Але стихії дуже швидко розправилися з дешевим бетоном. Зараз сходи вже практично непридатна до спусків і підйомів по ній.

Гора Аю-Даг (Ведмідь-гора) характерна для - так званих "вулканів,що не відбулися". Куполоподібна вершина утворилася в результаті остигання магми в товщі земної кори. У вулкана як би не вистачило енергії для викиду розплавлених речовин з надр землі і, знесилені, він застиг на поверхні кам'яним грибом. Висота Ведмідь-гори невелика - 577 м над рівнем моря, проте площа її значна - 5,4 кв.км. Аю-Даг є державним заказником. Гора ця вдається в море, утворюючи мис, добре видний майже з усіх боків Південного узбережжя. Для моряків це прекрасний орієнтир. Ще на початку нашої ери античний географ Страбон, описуючи торгові центри на узбережжі Криму, згадує Аю-Даг під назвою Кріуметопон, що означає "Баранячий лоб". Назва це довгий час зберігалося на географічних картах. Але вже жителям середньовіччя вершина ця здавалася схожою на величезного ведмедя, що нібито нахилився до моря і п’є з нього воду. Аю-Даг називають одним з природних мінералогічних музеїв Південнобережжя. З кримського діабазу зроблено трибуни на Красній площі в Москві. Нещодавно тут знайдений раніше не відомий в Криму мінерал - везувіан. Загальне число виявлених на Аю-Дазі мінералів досягло 18. Цікава й реліктова рослинність, що покриває схили і вершину гори: тут мешкають вічнозелені суничне дерево, чагарники іглиця понтійська, чист кримський. Це єдине в Криму місцепроживання особливого виду лісової капусти і єдине в Україні місцепроживання рідкісного папороті - Краєкучника птерісовідного.

ГРАФІК РУХУ

День в дорозі	Дата	Ділянка маршруту (початковий та кінцевий пункти ділянки)	Прой-дений шлях (км)	Чистий ходовий час (годин, хвилин)	Природні та штучні перешкоди, небезпечні ділянки	Краєзнавчі та екскурсійні об’єкти
1	21.10	Сімферополь – Перевальне – т/с Кизил-Коба	5	1 година 10 хвилин	Від зупинки асфальтованою дорогою, відкритою місцевістю до КПП «Червона печера Кизил-Коба». Далі рухаємось лощиною вгору вздовж річки
2	22.10	т/с Кизил-Коба – т/с Букова	9.5	8 годин	Різкий набір висоти, по лісовій згодом відкритою місцевістю кам’янистій стежці з виходом на яйлу. По відкритій рівній місцевості на орієнтир ґрунтовою дорогою, вздовж західного крю Долгоруківської яйли.	Червона печера «Кизил-Коба» Водоспад Су-Учхан Курган Слави – місця партизанської слави
3	23.10	т/с Букова – т/с Партизанська галявина	4.5	4 години	Пересічена місцевість. Підйоми, спуски, траверси схилів. В основному лісові дороги, стежки. Маршрут пролягає вздовж річки Бурульча. Маркування відсутнє.	Місця партизанської слави
4	24.10	т/с Партизанська галявина – т/с вдп. Джур-Джур (заяча галявина)	11	6 годин 10 хвилин	Пересічна місцевість. Підйоми, спуски, траверси схилів. У основному – не марковані лісові дороги, стежки, відкриті схили. Сітка доріг розгалужена. Маршрут пролягає вздовж Тирке яйли.	Водоспад Джур-Джур – пам’ятка природи. Ущелина Хапхал.
5	25.10	т/с вдп. Джур-Джур (заяча галявина ) – т/с Джурла	8.5	4 годин 50 хвилин	Різкий набір висоти по лісовій стежці. В основному – лісова місцевість – промарковані лісові дороги й стежки. Пересічна місцевість. Підйоми, спуски, траверси схилів. Маршрут пролягає вздовж Пн. Демерджи яйли.	Водоспад Джурла.

6	26.10	т/с Джурла – т /с Шкільна	14		8 годин		Набір висоти, стежка кам’яна, з виходом на плато і сходженням на г. Пд. Демерджи. Сітка доріг розгалужена. Відкрита місцевість. Підйоми, спуски, траверси схилів. В основному – відкрита місцевість. Маркування відсутне.		Вершина г. Південна Демерджи. Долина привидів і хаос на схилі гори Демерджи – пам’ятки природи.
7	27.10	т /с Шкільна – т/с Мраморна	10		6 годин 10 хвилин		Пересічна місцевість. Підйоми, спуски, траверси схилів. У основному – марковані лісові дороги, стежки. Сітка доріг розгалужена. Різкий набір висоти, стежка кам’яна, з виходом на верхнє плато Чатир-Дагу, по заростях ялівцю, вздовж східного скелястого краю плато Чатир-Даг яйли, маркування відсутнє.		Врхнє плато Чатир-Дагу, Тисова ущелина, печери Еміне Баір Хосар, Мраморна,
8	28.10	т/с Мраморна – с. Перевальне м. Гурзуф	7		3 години 10 хвилин		По дорогозі відкритою рівною місцевістю на орієнтир, потім стежкою вниз по маркуванню. Відкриті схили, промарковані лісові дороги й стежки. Пересічна місцевість. Тролейбусом .
9	29.10	Радіальний вихід: м. Гурзуф – м. Ялта м. Місхор – г. Ай-Петрі – ур. Таракташ – с. Куйбишево – м. Ялта – м. Гурзуф	12		5 годин 30 хвилин		Виїзд тролейбусом, автобусом до м. Місхор. Канатною дорогою на г. Ай-Петрі. По дорогозі відкритою рівною місцевістю на орієнтир, потім скелястою, лісовою стежкою вниз по маркуванню. Виїзд автобусом, тролейбусом.		Вершина Ай-Петрі, місця партизанської слави, урочище Таракташ– пам’ятник природи.
10	30.10	Радіальний вихід: м. Гурзуф – г. Аю-Даг – м. Партеніт – м. Гурзуф	7		3 години 10 хвилин		Виїзд тролейбусом. По асфальтованій дорогозі відкритою рівною місцевістю, потім кам’яною стежкою круто вгору по маркуванню. Відкриті схили, промарковані лісові дороги й стежки. Пересічна місцевість. Підйоми, спуски, траверси схилів. виїзд автобусом, тролейбусом.		Г. Аю-Даг, м. Партеніт
Усього: 88