Водний транспорт
Водний транспорт — найдавніший вид транспорту. Щонайменше до появи трансконтинентальних залізниць (друга половина 19 століття) залишався найважливішим видом транспорту. Навіть найпримітивніше парусне судно за добу долало у чотири-п'ять разів більшу відстань, ніж караван. Вантаж, що перевозився, був більшим, витрати на експлуатацію — менші.
Водний транспорт до наших днів зберігає важливу роль. Завдяки своїм перевагам (водний транспорт — найдешевший після трубопровідного), водний транспорт зараз охоплює 60-67% всього світового вантажообігу. По внутрішнім водним шляхам перевозять в основному масові вантажі — будівельні матеріали, вугілля, руду — перевезення яких не потребує високої швидкості (тут позначається конкуренція з швидшим автомобільним та залізничним транспортом). На перевезеннях через моря та океани у водного транспорту конкурентів немає (авіаперевезення дуже дорогі, їхня сумарна частка у вантажоперевезеннях низька), тому морські судна перевозять найрізноманітніші види товарів, однак більшу частку вантажів складають нафта та нафтопродукти, зріджений газ, вугілля, руда.
Круїзне судно
Роль водного транспорту у пасажирських перевезення значно знизилася, що пов'язано з його низькими швидкостями. Виняток — швидкісні судна на підводних крилах (що іноді беруть на себе функцію міжміських автобусів-експресів) та судна на повітряній подушці. Також велика роль поромів та круїзних лайнерів
Транспортні засоби: судна
Шляхи сполучення: водна гладінь морів і океанів, канали, шлюзи
Сигналізація та керування: маяки, буї
Транспортні вузли: морські та річні порти та вокзали
3)
Транспортна система Угорщини розвинена. Специфічною є наявність на її території міжнародної водної магістралі – Дунаю. Одночасно Дунай утруднює зв'язки між трансдунайською і східною частинами країни.
Білет № 4
1)
Міжнародні транспортні коридори
Міжнародні транспортні коридори (МТК) — транспортні артерії і сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямах їх найбільшої концентрації. Транспортні коридори виконують роль кровоносних судин у світових інтеграційних процесах.
У 1994 році II Загальноєвропейська транспортна конференція(Критська), (що відбулася на острові Крит, Греція) визначила 9 основних маршрутів МТК, III Загальноєвропейська транспортна конференція (1997 рік) до 9 коридорів додала 4 загальноєвропейські транспортні зони.
Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні коридори:
Коридор №1. Гельсінкі — Таллінн — Рига — Каунас і Клайпеда — Варшава і Гданськ;
Коридор №2. Берлін — Познань — Варшава — Брест — Мінськ — Смоленськ — Москва — Нижній Новгород;
Коридор №3. Брюссель — Ахен — Кельн — Дрезден — Вроцлав — Катовіце — Краків — Львів — Київ;
Коридор №4. Дрезден/Нюрнберг — Прага — Відень — Братислава — Дєр — Будапешт — Арад — Бухарест — Констанца/Крайова — Софія — Салоніки — Пловдив — Стамбул;
Коридор №5.Венеція — Трієст/Копер — Любляна — Любляна — Марибор — Будапешт — Ужгород — Львів — Київ;
Коридор №6. Гданськ — Катовіце — Жиліна, західна гілка: Катовіце — Брно;
Коридор №7. Дунайський (водний); (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна)
Коридор №8. Дуррес — Тірана — Скоп'є — Бітола — Софія — Дімітровград — Бургас — Варна;
Коридор №9. Гельсінкі — Виборг — Санкт-Петербург — Псков — Москва — Калінінград — Київ — Любашівка/Роздільна — Кишинів — Бухарест — Дімітровград — Александруполіс;
Коридор №10. Зальцбург — Любляна — Загреб — Бєлград — Ніш — Скоп'є — Велес — Салоніки.
2)
Пові́тряний тра́нспорт, вид транспортних комунікацій транспорту, де у якості транспортного засобу для перевезення пасажирів, пошти і вантажів використовуються транспортні засоби або важчі за повітря (повітряні судна авіації — літаки, вертольоти, гелікоптери та ін.) Люди вперше почали літати на повітряних кулях і відкрили еру польотів 5 червня 1783 на аеростаті, а дещо пізніше на дирижаблях з двигунами. Але найбільше широко для перевезення людей, а також у військових цілях, використовуються літаки. З винаходом бензинового двигуна брати Райт у 1903 здійснили перший керований політ, що підштовхнуло розвиток літакобудування. Перший реактивний літак (див. реактивний двигун) був створений у 1939. Після закінчення другої світової війни інтенсивно розвивалося цивільне літакобудування, і в 1969 був створений перший надзвуковий пасажирський літак Конкорд.
Найбільш швидкісний повітряний транспорт успішно виконує пасажирські та вантажні перевезення як усередині країни, так і в міжнародному сполученні. Частка міжнародних повітряних перевезень в обсязі послуг цивільної авіації, за офіційною світовою статистикою, становить близько 53%.
Для перевізної діяльності авіаційного транспорту використовується повітряне середовище, яке до початку XX ст. вважалося природним і загальнодоступним. Паризькою конвенцією 1919 р. задекларований "повний і винятковий" суверенітет повітряного простору кожної держави. Це положення закріплене чинним дотепер нормативним актом міжнародного повітряного права — Чиказькою конвенцією з міжнародної цивільної авіації 1944 р.
3)
