Лабораторна робота №4. Тема: Токсична дія забруднювачів атмосферного повітря на живі об’єкти.

Мета роботи: Визначити токсичну дію типових забруднювачів атмосферного повітря на живі об’єкти.

Теоретична частина.

Основними джерелами забруднення повітря в урбоекосистемах є промислові підприємства та підприємства теплоенергетики, автомобілі. Типовими забруднювачами повітря від стаціонарних джерел забруднення є оксиди сірки, азоту, вуглецю. Вони можуть взаємодіяти із водяною парою у складі повітря, при цьому утворюються кислоти, які випадають у вигляді кислотних опадів. Кислотні дощі призводять до закислення водойм, ґрунтів, викликають некрози листя у рослин. Серед кислот, що утворюються найбільш небезпечними є сірчана та азотна кислоти. Сульфатна концентрована кислота досить сильний окислювач. Вона має здатність жадібно вбирати пару води. Цим пояснюється обвуглювання багатьох органічних речовин, особливо тих, що належать до класу вуглеводнів. При розчиненні сульфатної кислоти у воді виділяється велика кількість теплоти. Як сильна кислота вона відноситься до отрут, що викликають опіки шкіри, подразнення слизових оболонок, є „шлунково-кишковою” отрутою.

Важливим забруднювачем атмосфери у містах, крім промисло­вих підприємств, є автомобілі. Вони викидають у повітря більш ніж 200 різних речовин, серед яких дуже сильні отрути: оксид вуглецю, оксиди азоту, сполуки свинцю, ароматичні альдегіди, канцерогенні вуглеводні (в тому числі 1,2-бензапірен), формальдегід, який вик­ликає пошкодження центральної нервової системи. Вихлопні гази автомобілів розповсюджуються на відстань 20—30 м. Вони створю­ють поблизу джерела забруднення концентрації шкідливих речо­вин, що в десятки разів перевищують гранично допустимі. До основних токсичних викидів автомобіля відносяться: відпрацьовані гази (ВГ), картерні гази і паливні випари. Відпрацьовані гази, що викидаються двигуном, містять оксид вуглецю (СО), вуглеводні , оксиди азоту (NO_X), бенз(а)пірен, альдегіди і сажу. Найбільш отруйним є чадний газ (СО). Він утворює міцні хімічні зв’язки з гемоглобіном еритроцитів крові людини, витісняє кисень, внаслідок чого останні втрачають свою функцію. В організмі люди­ни замість оксигемоглобіну утворюється карбоксигемоглобін. Людина втрачає свідомість і може загинути. Гранично допустимі концентрації оксиду вуглецю (СО) в атмосфері не повинні перевищу­вати 0,03 мг/л.

Монооксид азоту (N0) виникає в малих кількостях при роботі двигунів внутрішнього згорання. У вихлопних газах присутній також NО₃, який утворюється не тільки при роботі двигунів автомобілів, а також і при повільному окисленні N0. Крім того автомобільні двигуни викидають у атмосферу продукти неповного згоряння, в основному вуглеводи — олефіни й альдегіди, які, окислюючись в атмосфері, дають пероксіацилнітрати, що мають подразнюючу дію на зір і перешкоджають диханню.

Серед шкідливих звичок людини дуже поширене тютюнопаління. Тютюновий дим – це гаряча суміш шкідливих газів, парів, рідин і твердих речовин, що виникає в результаті згоряння тютюнового листя. Хімічний склад тютюнового диму досить складний: у ньому розрізняють 1200 компонентів. До шкідливих газоподібних компонентів тютюнового диму відносять: СО, NН₃ , Н₂S, СН₄; оксид миш’яку ( ІІІ) та ін. З рідких речовин виявлені різноманітні кислоти, спирти, альдегіди, феноли ( вони утворюють тютюновий дьоготь), ефірні олії. Серед кислот особливо сильними отрутами є синильна, мурашина, масляна. Синильна кислота – паралізує тканинне і клітинне дихання, порушує обмін речовин у мозку, серці та м’язах тіла. Кислоти подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів та альвеол, сприяють потраплянню в кров тютюнових отрут, викликають запалення верхніх дихальних шляхів. Феноли, що входять у склад тютюнового дьогтю, викликають злоякісні новоутворення. Нікотин - основна отрута тютюну, рослинного походження, викликає нікотинову залежність і впливає на нервову систему людини, сприяє склеротичним змінам кровоносних судин, звужує периферичні судини, що веде до порушення живлення тканин. До твердих фракцій тютюнового диму відносять: сполуки миш’яку, бензпірен, бензатроцен, радіоактивні та канцерогенні елементи ( Ро -210; Рb-210, Bi-210) .